1.1.2. Побудова і розвиток банківської системи України

Банківська система - це сукупність взаємопов'язаних банків, законодавчо визнана і чітко структурована. Є два типи побудови банківської системи:

• однорівнева - передбачає горизонтальні зв'язки між банками (трапляється в тоталітарних державах);

24

• дворівнева - на верхньому рівні стоїть центральний банк як емі­ сійний центр, банк банків і уряду, на нижньому рівні - банківські установи (трапляється в ринкових державах).

Головна специфіка банківської системи полягає:

• у поєднанні багатьох однотипних елементів;

• динамічності (адаптації до будь-яких економічних умов);

• закритості (неможливості займатися виробничою діяльністю тощо);

• саморегуляції.

Формування банківської системи України розпочалось 1991 року з ухваленням Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 20 березня 1991 року.

Розвиток української банківської системи можна розбити на декіль­ка етапів:

• 1-й етап - 1991 р. - 1-ше півріччя 1992-го - формування дворівне­вої банківської системи;

• 2-й етап - 1992-1993 pp. - розвиток системи в умовах становлення економічного суверенітету;

• 3-й етап - 1994-1996 pp. - розвиток системи в умовах монетарних реформ;

• 4-й етап- 1997-1998 pp. -розвиток системи в умовах введення на­ціональної грошової одиниці, але поглиблення економічної кризи в державі;

• 5-й етап - 1999-2006 pp. - розвиток системи в умовах поступового економічного зростання. У 2002-2006 роках розвиток банківської системи набув помітного прискорення, випередивши темпи зрос­тання інших секторів економіки.

У Законі України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 року визначено, що банк - юридична особа, яка має виключне право на під­ставі ліцензії Національного банку України здійснювати в сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юри­дичних осіб.

Метою діяльності банку як комерційної установи є одержання мак­симального прибутку за мінімізації ризиків.

Для обслуговування потреб ринкової економіки необхідне функціо­нування різних видів банків. У загальному банківські установи класифікують за такими ознаками:

1. За формою власності:

• державні (унітарні, засновані на принципах єдиновладдя);

25

• з колективною формою власності - акціонерні товариства відкри­того типу;

• кооперативні.

2. За колом операцій, що виконують:

• універсальні;

• спеціалізовані - ощадні, інвестиційні, іпотечні, клірингові.

Банк самостійно визначає напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами операцій. Банк набуває статусу спеціалізованого банку в разі якщо більше ніж 50% його активів є активами одного типу.

Банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку в разі, якщо більше ніж 50% його пасивів є вкладами фізичних осіб.

Універсальні банки виконують широкий спектр операцій та охоплю­ють багато секторів фінансового ринку. В Україні більшість банків універсаль­ні, їм заборонено здійснювати діяльність лише у сфері торгівлі, матеріального виробництва і страхування.

Державний банк (в Україні - це Ощадний банк і Експортно-імпорт­ний банк) засновується за рішенням Кабінету Міністрів України після отри­мання позитивного висновку Національного банку України. Статутний капі­тал державного банку формується із коштів Держбюджету.

Кооперативний банк створюється групою осіб для самозабезпечен­ня фінансовими послугами - це організаційна форма взаємодопомоги у фі­нансовій сфері, що діє за кооперативними принципами. Мінімальна кількість учасників такого банку, що діє в межах області, - 50 осіб. Статутний капітал цього банку складається із пайових внесків усіх учасників.

Характерні ознаки банків із колективною власністю регламентуються Законом України «Про господарські товариства» від 16.12.1993 р.

Банки мають право створювати об'єднання, корпорації, холдингові групи, спілки та асоціації (статті 9-13 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Функції банків - це ті категорії, які властиві постійно кожному бан­кові, незалежно від видів операцій, що здійснюються ними на даний час.

Отже, банки виконують такі три функції:

• трансформаційну - трансформація ризиків, строків, обсягів, про­сторова трансформація;

• емісійну - створення додаткових платіжних засобів і спрямуван­ня їх в оборот або вилучення їх з обороту. Пояснюється емісійна функція банків через дію грошово-кредитного мультиплікатора, який показує, скільки коштів може бути введено у грошовий обо­рот банківською системою на кожну одиницю початково залуче­них коштів;

26

• стабілізаційну. Ця функція банків пов'язана з ризиковістю їх ко­мерційної діяльності, основаної на залученні чужих грошей. Для виконання стабілізаційної функції банки застосовують такі ін­струменти: .

• страхування банківських ризиків;

• створення внутрішньобанківських страхових резервів;

• створення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

• централізоване встановлення економічних нормативів банків­ської діяльності;

• централізований нагляд і контроль за діяльністю;

• централізоване рефінансування банків;

• централізація банківських капіталів (створення консорціумів, об'єднань тощо).

Свої функції банки реалізують через базовий набір операцій, який наведено у статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Операція банку - це певний вид роботи в даний момент часу.

Найосновніші банківські операції - залучення тимчасово вільних коштів, надання кредитів і створення на цій основі нових платіжних за­собів, розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів.