3.1.4. Безготівкові розрахунки

із застосуванням платіжних доручень, платіжних вимог-доручень, платіжних вимог

Безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових інструментів як на паперових носіях, так і в електронному варіанті. До найпоширеніших розрахункових інструментів, які застосовуються у практиці здійснення без­готівкових розрахунків суб'єктами господарювання, є платіжне доручення.

Платіжне доручення - це розрахунковий документ, що містить пись­мове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахун­ку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача. Схема застосування цього платіжного інструменту найбільш поширена в Україні.

Застосовуються платіжні доручення в розрахунках за товарними і не­товарними платежами:

• за фактично відвантажену (продану) продукцію, надані послуги тощо;

• у порядку попередньої оплати, якщо це обумовлено в договорі;

• для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгова­ності підприємств, які складені не пізніше від строку, встановле­ного законодавством України;

• при перерахуванні підприємствами сум, які належать фізичним особам, на їх рахунки;

94

• для сплати податків і зборів / страхових внесків до бюджетів та державних цільових фондів;

• в інших випадках, відповідно до укладених договорів та законо­давства України.

Платіжне доручення виписує платник, дотримуючись установлених правил оформлення платіжних інструментів, і подає в обслуговуючий банк не пізніше ніж протягом 10-ти календарних днів після дати виписування дору­чення. Сума взятого банком для виконання доручення списується з рахунку платника і зараховується на рахунок отримувача, якщо він відкритий у тому самому банку. Якщо ж отримувач обслуговується іншим банком, то списані кошти будуть переведені в банк отримувача, згідно з порядком міжбанків-ських розрахунків. Банк приймає до виконання платіжне доручення від плат­ника за умови, якщо його сума не перевищує суму, що є на рахунку платника. Якщо коштів на рахунку платника недостатньо, то приймання документа бан­ком здійснюється тільки у випадку, який передбачений договором між бан­ком і платником.

Розглянемо схему здійснення платежу з використанням платіжних доручень за умови обслуговування платника і одержувача різними банками (рис. 3.1).

Рис. 3.1. Схема здійснення платежу з використанням платіжних доручень:

1. - відвантаження продукції, надання послуг і виписування рахунка-фактури;

2. - оформлення платником платіжного доручення і відправлення його в обслуго-

вуючий банк;

3. - списання коштів із рахунку платника згідно з платіжним дорученням;

4. - перерахування суми коштів у банк отримувача;

5. - зарахування коштів на рахунок отримувача;

6. - передача отримувачеві витягу з поточного рахунку про зарахування коштів.

Розрахунки із застосуванням платіжних доручень мають такі перева­ги: це досить простий, зручний і швидкий спосіб здійснення платежів. Поряд з тим слід виділити і недоліки застосування платіжних доручень при розра­хунках: не гарантує платіж одержувачу; не гарантує отримання товару плат­ником (у разі попередньої оплати).

95

Ще одним платіжним інструментом, який застосовується у практиці здійснення безготівкових розрахунків, є платіжні вимоги-доручення.

Платіжна вимога-доручення - розрахунковий документ, який скла­дається з двох частин:

1. верхньої - вимоги отримувача безпосередньо до платника про сплату визначеної суми коштів;

2. нижньої - доручення платника обслуговуючому банку про списан­ня зі свого рахунку визначеної ними суми коштів та перерахуван­ня її на рахунок отримувача. Цей документ може застосовуватись у розрахунках усіма учасниками безготівкових розрахунків.

Оформляють документ так:

• верхню частину вимоги-доручення оформляє отримувач коштів і передає безпосередньо платникові не менше ніж у двох примірни­ках через банк отримувача або через банк платника (залежно від домовленості);

• нижню частину документа заповнює платник, у разі згоди оплати передає в банк, що його обслуговує, у строки, установлені для пла­тіжних доручень.

Банк платника приймає вимогу-доручення від платника протягом 20-ти календарних днів з дати оформлення її отримувачем і на суму, яка може бути сплачена за наявними коштами на рахунку платника.

Якщо платник відмовляється оплатити вимогу-доручення, то причи­ни він повідомляє безпосередньо отримувачеві коштів без втручання банку.

Розглянемо схему здійснення платежу з використанням платіжних вимог-доручень (рис. 3.2).

Рис. 3.2. Схема здійснення платежу з використанням платіжних вимог-доручень:

1 - відвантаження продукції, надання послуг, виписування і відправлення отри-

мувачем платіжної вимоги-доручення разом із товарно-транспортними доку­ментами;

2 - оформлення платником нижньої частини вимоги-доручення (за згоди оплати-

ти) і відправлення в обслуговуючий банк;

3. - списання коштів із рахунку платника згідно з платіжною вимогою-дорученням;

4. - перерахування коштів у банк отримувача;

5. - зарахування коштів на рахунок отримувача.

96

Слід зазначити, що при здійсненні розрахункових операцій такий платіжний інструмент, як платіжна вимога-доручення, застосовується рід­ко, однак є можливість його застосовувати при розрахунках за відвантажену продукцію, виконані роботи, надані послуги. Ця розрахункова операція спи­рається на взаємну довіру сторін і банк не контролює стан виконання ними платіжних зобов'язань.

Відповідно до статті 1071 Цивільного кодексу України, грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження на під­ставі рішення суду, а також у випадках, установлених договором між банком і клієнтом. Для здійснення цих операцій використовується такий платіжний інструмент, як платіжна вимога.

Примусове списання коштів із рахунків платників ініціюють стягу­вані на підставі виконавчих документів, виданих судами. Для цього стягувач оформляє не менше ніж у трьох примірниках платіжну вимогу. У реквізиті «Призначення платежу» платіжної вимоги стягувач зазначає назву, дату ви­дачі та номер виконавчого документа або зазначає характер суми, що підлягає списанню згідно з виконавчим документом.

Стягувач подає платіжну вимогу в обслуговуючий банк разом із дво­ма примірниками реєстру платіжних вимог. Банк стягувача приймає платіжні вимоги протягом 10 календарних днів з дати їх складання, а банк платника - протягом 30 календарних днів.

У тому разі, якщо платник і стягувач обслуговуються в різних бан­ках, то банк стягувача надсилає банку платника не менше ніж два примірники платіжної вимоги.

Стягувачеві повертається не менше ніж один примірник платіжної вимоги та реєстру платіжних вимог. Перший примірник реєстру залишається в банку стягувача.

Якщо ж стягувач сам надсилає до банку платіжну вимогу, то банк стя­гувача повертає стягувачеві всі примірники платіжної вимоги та не менше ніж один примірник реєстру.

Банк платника приймає до виконання платіжну вимогу стягувача не залежно від наявності достатнього залишку коштів на рахунку платника. Якщо коштів на рахунку платника недостатньо, то банк виконує платіжну ви­могу в межах залишку коштів. Ця операція в банку оформляється меморіаль­ним ордером.

Стягувач може відкликати платіжну вимогу в будь-який час до спи­сання коштів з рахунку платника. Для цього стягувач повинен подати лист про відкликання платіжної вимоги (відкликання здійснюється в повній сумі). У такому разі банк платника не списує кошти з рахунку платника і повертає стягувачеві (безпосередньо або через банк) платіжну вимогу.

97