4.1.1. Суть банківського кредиту, його форми, види, функції та принципи кредитування

Кредит - це економічні відносини між юридичними, фізичними особами та державою з приводу перерозподілу вартості на засадах повернення і, як пра-ви/іо, з виплатою процента.

У кредитних відносинах беруть участь дві сторони: позичальник і кредитор.

Ці сторони називаються суб'єктами кредитних відносин, а ті гроші чи матеріальні цінності, витрати чи проекти, стосовно яких укладається кре­дитна угода, є об'єктами кредиту. Суб'єкти кредитних відносин можуть одно­часно виступати і кредиторами, і позичальниками.

Розрізняють такі основні форми кредиту:

• товарну, що виникає між продавцями і покупцями, коли покупці одержують товари чи послуги з відтермінуванням платежу (ко­мерційний кредит);

• грошову, що найбільш характерна в банківській практиці;

• гарантійну (зобов'язання банку гарантувати платіж клієнтові в разі коли той не зможе оплатити свої рахунки - акцептний, аваль-ний кредити).

139

Кредити можна класифікувати за різними критеріями, наприклад, залежно від суб'єктів кредитних відносин - банківський, державний, міжна­родний; залежно від груп позичальників - населенню, суб'єктам господарю­вання, міжбанківський кредит; за призначенням - споживчий, інвестиційний тощо; за сферами спрямування - спрямований у сферу обігу (кредит у поточну діяльність), спрямований у сферу виробництва (кредит в інвестиційну діяль­ність); за забезпеченням, за строками користування, за строками погашення, за ступенем ризику тощо.

На даний час розрізняють чотири функції кредиту.

За допомогою кредиту відбувається перерозподіл вартості на засадах повернення, отже, кредит виконує перерозподільну функцію.

Ще однією функцією кредиту є створення безготівкових кредитних коштів для функціонування грошового обігу, ця функція виступає у формі емісійної.

Кредитові властива також контрольна функція. Вступивши у кре­дитні відносини, позичальник і кредитор повинні здійснювати контроль за своєю діяльністю.

Розглядають ще функцію кредиту - капіталізацію, у цьому разі транс­формуються заощадження в позиковий капітал, що приносить доходи.

Усі функції кредиту тісно пов'язані між собою.

Принципи кредитування - це основні вихідні положення, на які спирається як теорія, так і практика кредитного процесу.

Принципи кредитування такі:

• строковість - кредит повинен бути повернений у строк, що визна­чений кредитною угодою;

• поверненість - виникає із суті кредиту, цим кредит якраз і відріз­няється від фінансових відносин;

• платність - сплата процентів, об'єктивний супутник кредиту, тому що кредит - комерційна операція;

• забезпеченість - мета цього принципу: захистити інтереси банку, зменшити ризик операції;

• цільове використання - вкладення коштів у сферу обігу, вироб­ництво тощо.

Роль кредиту полягає в ефективній організації грошового обороту, у розширенні виробництва, розвитку сільського господарства, вирішенні со­ціальних проблем.

140