6.3.2. Брокерські операції банків із цінними паперами

Брокерські операції банків із цінними паперами характерні тим, що тут банки діють на фондовому ринку не за рахунок своїх коштів, а за кошти клієнтів і в їхніх інтересах.

Брокерські операції банків можуть здійснюватись на підставі дого­вору комісії або договору-доручення. У першому разі банк діє від власного імені, у другому - від імені клієнта.

Типова комісійна угода передбачає укладення двох договорів:

• комісійного - між банком (комісіонером) і клієнтом (комітен­том);

• договору купівлі-продажу між комісіонером і третьою особою (договір контругоди).

Як правило, перш ніж укласти комісійну угоду на купівлю цінних па­перів, комітент перераховує в розпорядження банку-комісіонера на свій по­точний рахунок необхідну грошову суму, а при укладенні договору комісії на продаж комітент наперед депонує в банку-комісіонера ті цінні папери, які він бажає продати. Крім цього, комітент повинен сплатити комісійну винагороду банкові за ці операції.

Банк також може здійснювати комісійну брокерську операцію з влас­ної ініціативи, тобто комісіонер може купити в комітента цінні папери за ра­хунок власних коштів чи продати йому цінні папери з власного портфеля на продаж, причому це повинні бути папери, допущені до офіційної чи регульо­ваної торгівлі на фондових біржах.

Брокерські операції на підставі договору-доручення передбачають доручення клієнта банкові купити чи продати цінні папери від його імені і за його рахунок. За цю операцію довіритель сплачує банкові (довіреній особі) комісійну винагороду, обумовлену в договорі.

Банк може здійснювати цю операцію двома способами:

• здійснити відповідну операцію на біржі;

• купити цінні папери для себе або продати папери клієнтові із влас­ного портфеля.

Для виконання вказівки клієнта банк подає на фондову біржу доручен­ня, що складається із заяви на купівлю чи пропозиції на продаж цінних паперів. Види доручень можуть бути такими:

• ринкове доручення;

• доручення з лімітованою сумою;

• стоп-доручення;

• стоп-лімітоване доручення.

254

Розрахунково-клірингові операції здійснюються поза біржою (депо­зитарною системою), сюди відносять такі операції:

• аналіз підсумкових документів після здійснення брокерської опе­рації;

• обчислення суми грошових коштів, що повинна бути перерахова­на, кількості цінних паперів, які повинні бути надіслані за підсум­ками операції;

• передання прав власності на цінні папери та способи їх постачан­ня, зберігання.

б.З.З. Місце банків у Національній депозитарній системі

Операції з цінними паперами на фондовому ринку обов'язково повинні за­кінчуватися здійсненням розрахунків за ними, збереженням і подальшим їх обслуговуванням. Усі ці операції здійснюють у ринкових державах світу роз­рахункові центри і депозитарії.

В Україні створено Національну депозитарну систему, яка діє відпо­відно до Закону України «Про національну депозитарну систему та особливос­ті електронного обігу цінних паперів в Україні», Положення про депозитарну дільність Національного банку України і здійснює, відповідно, депозитарну, розрахунково-клірингову і реєстраційну діяльність.

Депозитарна діяльність - це надання послуг щодо зберігання (депонування) цінних паперів незалежно від форми їх випуску, відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, обслуговування операцій на цих рахунках (включаючи кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних папе­рів), обслуговування операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів.

Національна депозитарна система складається з двох рівнів.

Нижній рівень - це зберігані, які ведуть рахунки власників цінних паперів (рахунки в цінних паперах), та реєстратори власників іменних цінних паперів. Зберігачами можуть бути банки, які мають дозвіл Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, узгоджений із Національним банком України на зберігання та обслуговування цінних паперів, і торговці цінни­ми паперами. Реєстраторами є юридичні особи, які мають дозвіл на ведення реєстрів власників іменних цінних паперів (зберігачі теж можуть вести такі реєстри, але тоді їм не дозволяється здійснювати будь-які операції з цінними паперами, реєстр власників, яких вони ведуть).

255

Верхній рівень - це Національний депозитарій України, що здій­снює кодифікацію цінних паперів, стандартизацію депозитарного обліку та взаємодію з депозитаріями інших країн, депозитарій Національного банку України та Депозитарій Міжрегіонального фондового союзу, що ведуть ра­хунки в цінних паперах для зберігачів та здійснюють кліринг і розрахунки за угодами щодо цінних паперів.

Клієнтами депозитаріїв є зберігані, які уклали з ними депозитарний договір, емітенти щодо рахунків власних емісій, відкритих на підставі дого­ворів про обслуговування емісії цінних паперів, інші депозитарії, що уклали договори про кореспондентські відносини.

Клієнтами зберігачів є індивідуальні, інституційні інвестори, емі­тенти.