7.1.1. Поняття валюти, валютного курсу, котирування валют. Види валютних операцій уповноважених банків

Валюта, у широкому розумінні цього поняття, означає грошову одиницю будь-якої країни (долар, фунт стерлінгів, гривня тощо). Але найбільш при­йнятним є визначення валюти як будь-яких грошових коштів, формування та використання яких прямо чи опосередковано пов'язано із зовнішньоеконо­мічними відносинами.

Валюта класифікується за кількома критеріями. Основними із них є емітентська належність валюти. За цим критерієм виділяють національну, іноземну та колективну валюту - СДР та евро.

Одним із найважливіших елементів валютної системи є конвертова-ність національних валют.

Повна конвертованість валюти означає вільний обмін націо­нальної валюти на інші іноземні валюти. Вона володіє повною внутрішньою і

265

зовнішньою зворотністю, тобто однаковим джерелом обміну як для резиден­тів, так і для нерезидентів. Сфера обміну поширюється на поточні операції, неторговельні платежі, туризм, а також на операції руху зовнішніх кредитів та закордонних інвестицій.

Часткова конвертованість валюти означає, що національна валю­та обмінюється на іноземну з певними обмеженнями. Наприклад, для одних осіб її обмін дозволений, а для інших - ні, так само для одних видів операцій обмін дозволений, для інших - ні. Якщо конвертація національної валюти до­зволена тільки для нерезидентів, то вона називається зовнішньою, а якщо для резидентів - внутрішньою. Якщо конвертація поширюється тільки на плате­жі за поточними операціями, вона називається поточною, а якщо тільки на платежі за рухом капіталу - капітальною.

Замкнута (неконвертована) валюта - це національна валюта, яка не обмінюється на інші валюти і яка функціонує тільки в межах однієї країни.

Перехід від неконвертованої до конвертованої валюти відбувається через часткову конвертацію, насамперед за поточними операціями.

Ця конвертація може бути або зовнішньою, або внутрішньою, або і першою, і другою одночасно. Поточна конвертація для резидентів і нерези­дентів дає поштовх для розвитку зовнішньої торгівлі, відкриває шлях для по­силення конкуренції між національними та іноземними товаровиробниками, сприяє вирівнюванню національних і світових цін, розширенню споживання за рахунок збільшення імпорту тощо.

На нинішній день фізичні особи - резиденти та нерезиденти здобу­ли право переказувати через українські уповноважені банки особисті кошти в іноземній валюті за межі України за нетоварними операціями. Громадяни та іноземці можуть переказувати за межі України успадковані кошти, гроші за продану спадщину та належне нерезидентові майно в Україні; прибутки від іноземних інвестицій в Україну; кошти, отримані в оплату праці, премії, пенсії та ін.

Умови купівлі іноземної валюти для резидентів та нерезидентів в Україні тепер однакові.

Для забезпечення конвертованості валюти необхідна наявність пев­них умов:

• реальний та єдиний курс валюти;

• вільний доступ до іноземної валюти;

• офіційний або вільний валютний ринок;

• зняття обмежень на використання національної грошової одиниці в зовнішньоекономічній діяльності;

• виконання грошовою одиницею всіх функцій грошей усередині країни.

266

Потреба у встановленні валютного курсу зумовлюється тим, що наці­ональні гроші за межами внутрішнього ринку не можуть бути законним пла­тіжним засобом. У процесі здійснення зовнішньоекономічних операцій вони можуть бути обміняні на валюту іншої країни чи на міжнародні розрахункові одиниці.

Правильне визначення валютного курсу має вирішальне значення для забезпечення еквівалентності, взаємної вигоди у відносинах економічних суб'єктів різних країн.

Валютний курс - це співвідношення, за яким одна валюта обміню­ється на іншу. Інакше кажучи, це ціна грошової одиниці однієї країни, вира­жена у грошовій одиниці іншої країни.

В економічній теорії розглядається два основні види валютних кур­сів: фіксований та «плаваючий».

Фіксований валютний курс - це обмінний курс двох валют, зафіксо­ваний міждержавною угодою, на відповідному рівні.

«Плаваючий» валютний курс - обмінний курс валют, який зміню­ється в той чи інший бік від зміни попиту і пропозиції на валютному ринку.

«Плаваючі» валютні курси, які змінюються під впливом попиту та пропозиції на ринку, можуть, у свою чергу, використовувати такі режими: незалежне «плавання»; кероване (регульоване) «плавання».

На міжбанківському ринку або на валютній біржі операції з купівлі-продажу іноземної валюти здійснюється з допомогою котирування валют.

Котирування - офіційно встановлений центральним банком ринко­вий курс (ціна) національної валюти щодо відповідних іноземних валют на день проведення операцій.

По-іншому кажучи, котирування валют - це встановлення ринкового курсу дня.

Курс купівлі - це курс, за яким банк-резидент купує валюту за на­ціональну.

Курс продажу - це курс, за яким банк-резидент продає іноземну ва­люту за національну.

Ціна продажу і купівлі валюти називається обмінним курсом.

Продаючи й купуючи національну валюту, банки диференціюють рівні курсів: курс продавця встановлюється вищим за курс покупця. Повне котирування включає курси покупця і продавця, відповідно до яких банк купить або продасть іноземну валюту за національну.

Різниця між курсом покупця і продавця («маржа») - це джерело до­ходу, за рахунок якого покриваються витрати і забезпечується прибуток від валютних операцій. Оскільки валютні операції пов'язані з певним ризиком, маржа певною мірою страхує валютні ризики.

267

Існують два методи котирування іноземної валюти щодо національ­ної - прямий і непрямий. Більшість країн використовує пряме котирування, коли вартість одиниці іноземної валюти виражають певною кількістю оди­ниць національної валюти. Наприклад, 1 USD /5,05 UAH.

У непрямому котируванні за одиницю беруть національну валю­ту, курс якої виражають у певній кількості іноземної валюти. Наприклад, 0,198 USD /1 UAH.

Непряме котирування - це величина, обернена до прямого. Непря­ме котирування використовується переважно у Великобританії. У США для внутрішніх цілей використовується принципи прямого котирування, а в між­народній сфері американські банки застосовують метод непрямого котиру­вання для багатьох валют, крім фунта стерлінгів.

Між прямим і непрямим котируванням існує обернено пропорційна залежність:

Процедура котирування, яка складається із визначення та реєстрації курсу шляхом послідовного порівняння попиту і пропозиції валют, назива­ється фіксингом і на основі фіксингу встановлюються курси продавця і по­купця на кожну валюту. Курс продавця - це ціна, за якою учасники ринку продають валюту. Курс покупця - це ціна, за якою учасники купують валюту.

Конверсійні готівкові операції з іноземною валютою здійснюються через крос-курс (співвідношення між двома іноземними валютами, яке ви­значають на основі курсу цих валют щодо якоїсь третьої валюти).

Найчастіше на практиці використовують три методи розрахунку крос-курсів:

1. з прямим котируванням до долара США (долар є базою котиру­вання для обох валют);

2. з прямим та зворотним котируванням до долара США, якщо долар є базою котирування лише для однієї з валют. У цьому разі для ви­значення крос-курсу доларові курси валют слід перемножити;

3. зі зворотним котируванням для обох валют. Для визначення крос-курсу доларові курси необхідно розділити один на другий.

268

Розглянуті методи використовуються для розрахунку середнього крос-курсу. Однак на практиці вони застосовуються рідко, оскільки як клієн­тів, так і банки цікавлять конкретні курси купівлі та продажу.

Резиденти України та нерезиденти для всіх видів платіжно-розрахун­кових операцій в іноземних валютах, у тому числі з бюджетом і митницею, для бухгалтерського обліку цих операцій та під час аналізу зовнішньоеконо­мічної діяльності використовують офіційний обмінний курс.

Операції, які банки мають право здійснювати з іноземною валю­тою за умови отримання письмового дозволу Національного банку України:

1. Неторговельні операції з валютними цінностями.

2. Ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України.

3. Ведення кореспондентських рахунків банків (резидентів і нерези­дентів) в іноземній валюті.

4. Ведення кореспондентських рахунків банків (нерезидентів) у гро­шовій одиниці України.

5. Відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в іноземній валюті та здійснення операцій за ними.

6. Відкриття кореспондентських рахунків у банках (нерезидентах) в іноземній валюті та здійснення операцій за ними.

7. Залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.

8. Залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних рин­ках.

9. Операції з банківськими металами на валютному ринку України.

10. Операції з банківськими металами на міжнародних ринках.

11. Інші операції з валютними цінностями на міжнародних ринках.