8.1. Нетрадиційні операції банків із дорогоцінними металами

Банківські метали - це золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів.

Згідно з Положенням про здійснення уповноваженими банками опе­рацій із банківськими металами, затвердженим постановою № 325 НБУ від 06.08.2003 p., уповноважені банки на підставі письмового дозволу Національ­ного банку на здійснення операцій із валютними цінностями в частині про­ведення операцій із банківськими металами на валютному ринку України та з урахуванням вимог цього Положення мають право здійснювати такі види операцій із банківськими металами:

а) відкриття кореспондентських рахунків у банківських металах в ін­ ших уповноважених банках, у Національному банку та проведен­ ня операцій за ними;

б) відкриття та ведення кореспондентських рахунків у банківських металах інших уповноважених банків;

в) відкриття та ведення поточних і вкладних (депозитних) рахунків клієнтів у банківських металах;

г) купівля-продаж банківських металів за гривні;

ґ) залучення банківських металів на вклади (депозити) клієнтів (крім банків);

341

д) залучення та розміщення міжбанківських депозитів у банківських металах;

є) надання та отримання міжбанківських кредитів у банківських ме­талах;

є) надання кредитів у банківських металах резидентам (юридичним особам та фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяль­ності);

ж) надання та отримання банківських металів у заставу;

з) відповідальне зберігання банківських металів у Національному банку (Державна скарбниця України), в інших уповноважених банках, у власному сховищі;

и) перевезення банківських металів;

і) обмін зливків (зливка) банківського металу на зливки (зливок) цього самого металу меншої (більшої) маси (загальна маса бан­ківського металу залишається незмінною);

ї) конвертація одного банківського металу в інший.

Уповноважені банки на підставі письмового дозволу Національного банку на здійснення операції з валютними цінностями в частині проведення операцій із банківськими металами на міжнародних ринках та з урахуванням вимог цього Положення мають право здійснювати такі види операцій із бан­ківськими металами:

а) відкриття кореспондентських рахунків у банківських металах у банках-нерезидентах та проведення операцій за ними;

б) купівля-продаж банківських металів за іноземну валюту;

в) розміщення міжбанківських депозитів у банківських металах;

г) отримання міжбанківських кредитів у банківських металах; ґ) надання та отримання банківських металів у заставу;

д) відповідальне зберігання банківських металів у банках-нере­ зидентах.

Порядок здійснення цих операцій регламентується вказаним Поло­женням і законодавством України.

Фізичні та юридичні особи можуть класти метали на депозит у банки. Якщо клієнт кладе метали у фізичній формі для тимчасового зберігання, йому відкривають металеві рахунки відповідального зберігання типу «Allocated», тобто «з розміщенням». Характерним для цих рахунків є те, що на них об­ліковується метал, який зберігається в даному банку, причому банк не має права використовувати цей метал і повертає власникові саме ті зливки, які отримав на зберігання. Для здійснення операцій із «безготівковим» металом використовуються рахунки типу «Unallocated», тобто «без розміщення». На таких рахунках облік ведеться у грамах чи унціях, а не в конкретних злив-

342

ках. Фактично такі металеві рахунки знеособлені, метали на них мають лише кількісну характеристику маси (для монет - кількість у штуках) та вартісну балансову оцінку. Підставою для зарахування дорогоцінних металів на зне­особлені металеві рахунки може бути їх поставка у фізичній формі, перераху­нок з інших знеособлених рахунків, продаж металів клієнтові чи їх придбання банком. Отримати метал клієнт може в даному банку, банках-кореспондентах або у світових центрах торгівлі дорогоцінними металами.

Банки можуть випускати золоті сертифікати, які свідчать про депо­ нування золота в банку. Вони підлягають вільному обмінові на зазначену в них кількість золота або грошовий еквівалент золота за ринковою ціною. Зо­ лоті сертифікати переважно іменні, однак передбачається право передавання шляхом відповідного напису. Вони можуть випускатися замість депонованих монет, а також золота, яке зберігається в інших країнах з метою фактичною гарантування на випадок його блокування чи націоналізації. Різновидом зо­ лотих сертифікатів є ощадна книжка, яка видається власникові депонованого золота, що дає змогу здійснювати багаторазові операції з ним. f Надання кредитів у дорогоцінних металах здійснюється шляхом по-

' ставок їх у фізичній формі або зарахування на знеособлені рахунки в обмін на зобов'язання зворотної поставки відповідного металу в термін, зазначений у договорі. ,/" Погашення кредитів у дорогоцінних металах може здійснюватися та-

кож у формі фізичної поставки, шляхом перерахування дорогоцінних металів із металевих рахунків позичальника чи придбання банком за гроші позичаль­ника металу на ринку.

Банки кредитують також під заставу золотих депозитів. Видавання і погашення кредитів здійснюється у грошовій формі, а золото є формою за­безпечення.

Операції з монетами з дорогоцінних металів. Банки здійснюють про­даж клієнтам монет із дорогоцінних металів, а також викуповують у них такі монети, звісно, за нижчою ціною. Центральні банки, як правило, є оптовими постачальниками монет для уповноважених дистриб'юторів, роль яких ви­конують насамперед комерційні банки. Ринок монет із дорогоцінних мета­лів включає монети нумізматичні, напівнумізматичні, обігові та зливкові. Останні три види монет ще називають інвестиційними, або тезавраційними, оскільки вони використовуються практично для нагромадження абстрактної вартості шляхом інвестування грошових коштів у монети з дорогоцінних ме­талів, особливо золота. Продаж монет здійснюється з премією, розмір якої залежить від багатьох факторів, зокрема якості монет.

Банки можуть займатися і брокерською діяльністю на ринках металів.

343