2.1.2. Регулятивний капітал банку, його структура, функції

Регулятивний капітал (власні кошти) банку являє собою грошові кошти, внесені засновниками (акціонерами) банку, і кошти, утворені у процесі діяль­ності банку. Він по суті відображає залишковий інтерес банку в активах за ви­рахуванням зобов'язань і є одним з елементів балансу банку. Частка власного капіталу банку в сукупних грошових ресурсах невелика і може становити від 10% до 15%, залежно від тривалості діяльності банку. Це зумовлено тим, що банк у своїй діяльності переважно користується залученими коштами (чужи­ми грошима).

Основним призначенням регулятивного капіталу є покриття негатив­них наслідків різноманітних ризиків, які банки беруть на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів і стабільної діяльності банків.

Регулятивний капітал складається з основного та додаткового капіталу.

Основний капітал (капітал 1-го рівня) включає фактично сплаче­ний і зареєстрований статутний капітал та розкриті резерви, що створені або

46

збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку (резерви, що оприлюднені банком у фінансовій звітності): дивіденди, що спрямовані на збільшення ста­тутного капіталу; емісійні різниці; резервні фонди, що створюються згідно із законами України; загальні резерви, що створюються під невизначений ризик при проведенні банківських операцій. Ці складові включаються до капіталу першого рівня лише за умови, що вони відповідають таким критеріям:

• відрахування до резервів і фондів здійснено з прибутку після опо­даткування або з прибутку до оподаткування, скоригованого на всі потенційні податкові зобов'язання;

• призначення резервів та фондів і рух коштів за цими резервами повинні окремо розкриватись в опублікованих звітах банку;

• фонди повинні бути в розпорядженні банку із метою необмежено­го і негайного їх використання для покриття збитків;

• будь-яке покриття збитків за рахунок резервів та фондів прово­диться лише через рахунок прибутків і збитків.

Загальний розмір основного капіталу визначається з урахуванням обсягу можливих збитків за невиконаними зобов'язаннями контрагентів та зменшується на суму:

• недосформованих резервів під можливі збитки за кредитними операціями; операціями з цінними паперами; дебіторською за­боргованістю; простроченими понад ЗО днів та сумнівними до отримання нарахованими доходами за активними операціями; коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках у банках (резидентах і нерезидентах), які визнані банкрутами або ліквідову­ються за рішенням уповноважених органів, або які зареєстровані в офшорних зонах;

• нематеріальних активів мінус сума зношеності;

• капітальних вкладень у нематеріальні активи;

• збитків минулих років і збитків минулих років, що очікують за­твердження;

• збитків поточного року.

Додатковий капітал (капітал 2-го рівня) складається з таких еле­ментів:

• резерви під стандартну заборгованість інших банків;

• резерви під стандартну заборгованість клієнтів за кредитними операціями банків;

• підтверджена аудитором (аудиторською фірмою) за результата­ми звітного фінансового року сума збільшення (за результатами переоцінки) вартості основних засобів, які є власністю банку і

47

належать до нерухомого майна (нежитлові будівлі, приміщення), що забезпечує технологічне здійснення банківських функцій;

• результат поточного року (прибуток), що зменшений на суму до­ходів, не отриманих понад ЗО днів із дати їх нарахування (крім до­ходів за державними цінними паперами та цінними паперами, емі­тованими Національним банком);

• субординований борг, що враховується до капіталу;

• нерозподіленний прибуток минулих років;

• прибуток звітного року, що очікує затвердження. На додатковий капітал накладаються такі обмеження:

• загальний обсяг додатковою капіталу не може бути більшим ніж 100% від основного капіталу;

• обсяг субординованого капіталу не може перевищувати 50% ос­новного капіталу.

Для визначення розміру регулятивного капіталу банку загальний розмір капіталу 1-го і 2-го рівнів додатково зменшується на:

• балансову вартість акцій та інших цінних паперів із нефіксованим прибутком, що випущені банками, у торговому портфелі банку та в портфелі банку на продаж (зменшену на суму сформованого резерву за пайовими цінними паперами в портфелі банку на про­даж);

• суму вкладень у капітал асоційованих та дочірних установ, а також вкладень у капітал інших установ у розмірі 10 і більше відсотків їх статутного капіталу;

• балансову вартість акцій (паїв) власної емісії, що прийняті в забез­печення наданих банком кредитів (інших вкладень);

• суму операцій, що здійснені з інсайдерами на сприятливіших за звичайні умовах;

• суму коштів, що вкладені в інші банки на умовах субординованого боргу.

Залежно від економічного становища країни, стану світових фінан­сово-кредитних і валютних ринків та відповідно до змін курсу національної валюти Національний банк України переглядає мінімальний розмір регуля­тивного капіталу.

За значного підвищення цього нормативу для банків встановлюється перехідний період для нарощення капіталу згідно з розробленими банками програмами капіталізації.

48