4.1.8. Формування банком резерву на можливі втрати від кредитних операцій

Для зменшення кредитного ризику банки створюють резерв на можливі втра­ти від кредитних операцій, розробляючи внутрішнє положення, але беручи до уваги відповідне Положення Національного банку України.

Даний резерв розподіляється на резерв під стандартну і нестан­дартну заборгованість (кредити під контролем, субстандартні, сумнівні і без­надійні).

Банки для нарахування резерву класифікують надані кредити за сту­пенем ризику, а для цього враховують такі критерії:

а) оцінку фінансового стану позичальника;

б) погашення позичальником кредиту і процентів за ним.

Клас позичальника за результатами оцінки його фінансового стану визначається на підставі основних показників та коригується на додаткові показники:

• клас «А» - фінансова діяльність дуже добра і є можливість утриму­вати її на такому рівні надалі;

• клас «Б» - фінансова діяльність добра або дуже добра, але немає надто великих перспектив;

• клас «В» - фінансова діяльність задовільна, але спостерігається чітка тенденція до погіршення;

• клас «Г» - фінансова діяльність погана;

• клас «Д» - фінансова діяльність збиткова.

Погашення позичальником кредитної заборгованості і процентів за нею є:

• добрим - якщо погашення здійснюється у відповідні строки або кредит пролонгований (збільшений термін погашення) не більше ніж на 90 днів (із пониженням класу позичальника);

152

• слабким - спостерігається прострочення не більше ніж 90 днів або допускається пролонгація понад 90 днів за умови сплати процен­тів у строк чи з максимальною заборгованістю до 30 днів (із пони­женням класу позичальника);

• незадовільне - якщо прострочення спостерігається понад 90 днів або кредит пролонгований понад 180 днів (із пониженням класу позичальника).

Відповідно до перелічених критеріїв кредитний портфель банків за

ступенем ризику щодо заборгованості класифікують так, як це відображено

в табл. 4.1.

Таблиця 4.1

Для формування резерву треба виходити також з означення, що за­гальна заборгованість за кредитними операціями становить для банку ва­ловий кредитний ризик, а чистий кредитний ризик розраховується шляхом зменшення валового кредитного ризику на вартість прийнятого забезпечен­ня, скоригованого на певний відсоток, залежно від ступеня ризику кредитної

операції (табл. 4.2 і 4.3).

Таблиця 4.2

Таблиця 4.3

Визначивши чистий кредитний ризик за кожною категорією кре­дитної операції, банк зважує його на встановлений коефіцієнт резервуван­ня і таким чином визначає кінцеву суму резерву під кредитні ризики (табл. 4.4).

Банки зобов'язані створювати резерви для відшкодування можливих втрат від кредитних операцій за всіма видами наданих кредитів у націо­нальній та іноземній валютах, включаючи надані депозити і кредити ін­шим банкам.