4.6.1. Суть здійснення факторингового кредиту

Метою факторингового обслуговування є своєчасне інкасування боргів для скорочення втрат унаслідок затримки платежів, що пов'язує цю операцію з різновидом торговельно-комісійних операцій банків. З кредитною операцією факторинг пов'язує те, що постачальник отримує попередню оплату боргової вимоги у формі короткострокового кредиту.

Узагалі, відповідно до Конвенції про міжнародний факторинг, ухва­леної 1988 року Міжнародним інститутом уніфікації приватного права, опе­рація вважається факторингом, коли вона відповідає, як мінімум, двом із чо­тирьох ознак:

• наявності кредитування у формі попередньої оплати боргових вимог;

• ведення бухгалтерського обліку реалізації продукції;

• інкасування заборгованості (управління кредитом);

• страхування постачальника від кредитного ризику.

Факторинг конвенційний - це універсальна система факторингово­го кредиту, який виконує всі чотири вищезазначені функції. Клієнт у цьому разі відповідає лише за виробництво продукції.

Разом з тим у деяких країнах (в Україні також) використовують фак­торинг конфіденційний, що полягає тільки в обліку фактор-фірмою (бан­ком) рахунків клієнта, виписаних ним на його боржників, та наданні кредиту в рахунок майбутньої сплати факторові боргів боржниками.

Розрізняють ще такі види факторингових операцій:

• за місцем проведення - внутрішні та міжнародні;

• за видом зобов'язань - прості та вексельні;

• за способом кредитування постачальника - попередня оплата й оплата на певну дату;

• за участі боржників в угоді - відкриті, закриті, інші.

Кожен банк, що займається факторингом, розробляє умови цього кредитування у своєму внутрішньому положенні про кредитування.

Основний принцип факторингу полягає в тому, що фактор купує у своїх клієнтів їхні дебіторські вимоги до покупців, оплачує їм від 80 до 90% суми вимог, решту 10-20% клієнти одержують після сплати боргу покупцями. Таким чином компенсується кредитний ризик банку.

Клієнтами факторингових фірм виступають найчастіше малі та се­редні торговельно-промислові компанії, торговельні агенти, дилери.

Взаємовідносини між банком-фактором і клієнтом-постачальником регулюються угодою про факторингове обслуговування.

197

Перед укладенням угоди в банк подають заяву і всі документи для кредитування, а також документи, що вказуватимуть про фінансовий стан клієнта, сферу його діяльності, вид реалізованої продукції, кон'юнктуру рин­ку (рис. 4.10).

Рис. 4.10. Послідовність здійснення факторингової операції:

1. - відвантаження товару і виставлення покупцеві платіжної вимоги;

2. - пересилання платіжної вимоги факторові;

3. - оплата платіжної вимоги постачальникові (80-90%);

4. - перерахування покупцем суми платіжної вимоги;

5. - оплата решти вартості вимоги мінус комісійні.

За здійснення факторингу банк стягує із постачальника відповідну плату, яка залежить від виду факторингу, кредитоспроможності постачаль­ника, розміру процентної ставки за кредит, ступеня ризику, на який наража­ється фактор, а також від строку повернення боргу покупцем.

Використання факторингу для постачальника вигідне тим, що:

• прискорюється товарообіг;

• зменшується ризик неплатежів;

• поліпшується процес інкасування боргів;

- зменшуються витрати, пов'язані з обліком та інкасацією боргів. Фактор при здійсненні факторингових операцій розширює коло опе­ рацій та клієнтів, диверсифікує доходи і ризики.