4.1.7. Оцінювання кредитоспроможності позичальника як один із методів управління кредитним ризиком

Кредитування - це особливо ризикована діяльність будь-якої банківської установи.

Кредитний ризик - це можливе недоодержання банком доходу і на­віть втрата частини його акціонерного капіталу в результаті неспроможності позичальника обслуговувати борг (погашати борг і виплачувати проценти). Зменшення кредитного ризику (його мінімізація) досягається банком, якщо він дотримується таких найосновніших методів:

• аналізу кредитного проекту та кредитоспроможності пози­чальника;

• аналізу забезпечення кредиту;

• правильного документування кредиту;

• кредитного моніторингу;

• дотримання економічних нормативів кредитного ризику;

• створення відповідного резерву на відшкодування можливих втрат від кредитних операцій тощо.

Банки-кредитори під час оцінювання кредитоспроможності пози­чальника зосереджують свою увагу на репутації, порядності, професійній спроможності, матеріальній забезпеченості контрагента, на загальних еконо­мічних умовах, але, перш за все, ретельно аналізують його фінансовий стан.

149

Для оцінювання фінансового стану позичальника - юридичної особи банки використовують матеріали, отримані безпосередньо від клієнта, відо­мості про нього з архіву банку, інформацію, отриману від інших банків та з довідкових джерел.

Найпершими джерелами визначення показників фінансового стану позичальника є:

(4.3) (4.4)

(4.5)

(4.6) (4.7)

• балансовий звіт;

• звіт про фінансові результати;

• звіти про рух грошових коштів, матеріальний стан.

До основних показників кредитоспроможності позичальника, що визначаються із його балансового звіту належать:

Із звіту про фінансові результати слід визначати показники ділової активності:

150

(4.9) (4.10)

Банківські установи для аналізу фінансового стану позичальника керуються власними положеннями, а також рекомендаціями Національного банку України, що висвітлені в Положенні про порядок формування та ви­користання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями (постанова за № 279 від 06.07.2000 року, зі змінами та допов­неннями).

Під час оцінювання кредитоспроможності позичальника - фізич­ної особи також ураховують як кількісні показники, так і якісні характерис­тики позичальника, що підтверджуються відповідними документами і роз­рахунками.

До якісних характеристик позичальника належать:

• загальний матеріальний стан позичальника;

• соціальна стабільність клієнта (наявність постійної роботи, ділова репутація, сімейний стан тощо);

• вік клієнта;

• кредитна історія.

Фінансовий стан позичальника - фізичної особи визначається за та­кими документами:

• довідки з місця праці позичальника та членів його сім'ї, де вказу­ються суми заробітної плати з усіма видами утримань;

• розрахункові документи за комунальні та інші послуги;

• документи, що підтверджують доходи за вкладами, цінними папе­рами тощо.

На основі зібраних даних визначається коефіцієнт кредитоспромож­ності за формулою:

151

Цей показник повинен бути не меншим за 1,3.