logo
Банківські операції Коцовська

7.3.2. Види угод на валютних ринках

На міжбанківському валютному ринку України і на міжнародних валютних ринках при торгівлі валютою суб'єкти цього ринку укладають касові (поточ­ні) та строкові типи валютних угод (рис. 7.3).

Рис. 7.3. Типи валютних угод \

Тод-угода (today) - поставка валюти здійснюється в день укладення договору; якщо поставка валюти здійснюється першого робочого дня після дня укладення угоди, має місце том-угода (tomorrow). Ці угоди можна назвати овернайт (overnight). Якщо поставка валюти здійснюється на другий робочий день після дня укладення угоди, то вона буде називатися спот-угода (spot).

Усі перелічені угоди об'єднуються в поточні (касові) валютні угоди. Валютний курс, за яким укладаються угоди на УМВР, називається спот-кур-сом, ризик зміни курсу тут невеликий.

До строкових валютних угод відносять: форвард-утоди, ф'ючерсні угоди, валютні опціони і своп-угоди.

Форвардна угода - це угода між банком та клієнтом про купівлю або продаж певної суми іноземної валюти в установлений термін (або протягом установленого періоду) за курсом, який визначається в момент укладення угоди. Поставка валюти здійснюється пізніше, ніж на другий день після дня укладення угоди.

Ф'ючерсна угода - це угода про майбутню поставку валюти за фіксо­ваною на ринку ціною та уніфікованими умовами.

Валютний опціон - це цінний папір, який дає право його власни­кові (але не зобов'язує) на купівлю-продаж обумовленої суми інвалюти за фіксованим курсом на визначену дату або впродовж визначеного періоду в майбутньому.

298 ,

Своп-угода - укладення угоди на купівлю-продаж валюти на умо­вах «спот» з одночасним укладенням угоди на пр.одаж-купівлю на умовах «форвард».

7.3.3. Валютні ризики і методи їх страхування

Операції з іноземною валютою завжди пов'язані з ризиками. Під ризиком у банківській діяльності розуміють можливість втрати ліквідності або отри­мання фінансових збитків. Одним із основних ризиків під час здійснення ва­лютних операцій є валютний ризик.

Валютний ризик - це ризик втрат у зв'язку з несприятливою змі­ною вартості іноземної валюти щодо валюти держави, де розміщений банк. Валютний ризик - це передусім імовірність того, що зміна курсів іноземних валют призведе до збитків унаслідок зміни ринкової вартості активів та паси­вів банку.

В умовах інтеграції у світовий фінансовий ринок питання правильної оцінки та правильної побудови системи управління валютним ризиком для вітчизняних банків є надзвичайно важливим завданням.

Відповідно до особливостей роботи банківської установи на валют­ному ринку валютний ризик можна розкласти на зовнішню і внутрішню складові.

Під зовнішньою складовою слід розуміти небезпеку для фінансового стану банку, пов'язану зі зміною зовнішнього ринкового середовища, яка зна­ходить свій прояв у несприятливій зміні валютних курсів.

Внутрішня складова - це здатність банку протистояти цим неспри­ятливим змінам на валютному ринку. Така здатність залежить від того, наскільки ефективно налагоджена робота з управління ризиками в дано­му банку.

Валютний ризик є специфічним видом ринкового ризику. Його сут­ність полягає в можливості фінансових втрат за балансовими та позабалансо­вими статтями у зв'язку зі зміною ринкових умов і, відповідно, з рухом ринко­вих валютних курсів. Ці фінансові втрати можливі в разі: а) переоцінювання відкритих валютних позицій; б) проведення операцій на строковому ринку.

За характером і місцем виникнення валютні ризики поділяють:

299

Операційний ризик пов'язаний із торговельними операціями, а та­кож із грошовими угодами з фінансового інвестування та дивідендних плате­жів або отримання коштів в іноземній валюті в майбутньому.

Трансляційний (бухгалтерський) ризик пов'язаний із пере­оцінюванням активів, пасивів та прибутків у національну валюту, а також може виникати під час експорту чи імпорту інвестицій. Він впливає на показники балансу, що відображають звіт про одержані прибутки та збитки після перерахунків сум інвестицій у національну грошову одиницю.

Економічний валютний ризик пов'язаний із можливістю втрати до­ходів за майбутніми контрактами через зміну загального економічного ста­ну як країн-партнерів, так і країн, де розташована компанія. Насамперед він зумовлений необхідністю здійснення постійних розрахунків за експортними та імпортними операціями, інтенсивність яких, у свою чергу, може залежати від валютних курсів.

Оскільки уникнути ризику під час проведення комерційної діяльнос­ті практично неможливо, головною метою є зменшення ступеня ризику та обмеження його певними рамками.

Суттєвим компонентом у цій діяльності є самострахування через створення резервних фондів під компенсацію потенційних збитків від здій­снюваних операцій з іноземною валютою.

Дуже важливою є система диверсифікації ризиків за фінансовими ін­струментами, кодами валют, географічними регіонами, контрагентами.

Серед основних методів хеджування валютних ризиків треба на­звати такі: структурне збалансування активів, пасивів, кредиторської та дебіторської заборгованості, зміна термінів платежів, форвардні угоди, операції своп, опціонні угоди, фінансові ф'ючерси, кредитування та інвес­тування в іноземній валюті, реструктуризація валютної заборгованості, паралельні позички, лізинг, дисконтування вимог в іноземній валюті, ви­користання валютних коштів, здійснення платежів за допомогою зроста­ючої валюти.

Використання широкого спектра методів дає змогу уникнути можливих втрат від валютних спекуляцій та організувати дійову сис­тему менеджменту валютного ризику в конкретній кредитно-фінансовій установі.

Управління валютним ризиком базується переважно на використан­ні певних інструментів банківської діяльності.

У світовій практиці найпоширеніші термінові валютні операції: фор­вардні, свопові, опціонні та ф'ючерсні, що широко використовуються на між-банківському ринку, валютних, форвардних та опціонних біржах.

300

На українському валютному ринку розглянуті методи хеджування валютних ризиків тільки починають запроваджуватися.

Перепонами на їхньому шляху є низький рівень розвитку валютного ринку взагалі та відсутність його сучасної інфраструктури зокрема.