7.2.4. Касові операції в іноземній валюті в уповноважених банках

Здійснення готівкових операцій з іноземною валютою організовано в уповно­важених банках за тією ж схемою, що і здійснення касових операцій із націо­нальною валютою.

Уповноважені банки через свої валютні каси здійснюють такі операції:

• для забезпечення витрат на відрядження працівників за кордон резидентами - юридичними особами і фізичними особами - під­приємцями та іноземними представництвами;

• для забезпечення експлуатаційних витрат, пов'язаних з обслуго­вуванням транспортних засобів за кордоном, юридичними особа­ми - резидентами та іноземними представництвами і морськими агентами з метою виконання зобов'язань перед нерезидентами;

• для оплати праці, виплати премій і призів працівникам-нерези-дентам, які працюють в Україні за контрактом, для здійснення сво­єї статутної діяльності представництвом Бюро міжнародної орга­нізації з міграції, у тому числі для покриття витрат, пов'язаних із забезпеченням виїзду мігрантів на батьківщину;

• для виплат фізичним особам - резидентам за передані права інте­лектуальної власності за кордоном;

• для виплат фізичним особам - резидентам, які уклали контракт (договір) з юридичною особою - нерезидентом про їх працевла­штування за межами України, для оплати витрат, пов'язаних із проїздом територією іноземної держави.

Усі операції оформляються на підставі заяви на видавання готівки, доручення уповноваженому представникові на отримання іноземної валюти

286

в касі уповноваженого банку та листа-розрахунку і підтверджувальних доку­ментів, у яких обов'язково мають бути зазначені повна назва платника, повна назва бенефіціара, валюта і сума платежу.

Порядок здійснення готівкових операцій в іноземній валюті ре­гламентується Правилами використання готівкової іноземної валюти на території України, затвердженими постановою № 200 Правління НБУ від 30.05.2007 р.

7.2.5. Перекази іноземної валюти

Операції із переказування іноземної валюти регламентуються Правилами здійснення переказів іноземної валюти за дорученням та на користь фізичних осіб, затвердженими постановою № 486 Правління НБУ від 14.10.2004 р. (із змінами і доповненнями).

Перекази іноземної валюти та їх виплата можуть здійснюватися як з поточних рахунків фізичних осіб в іноземній валюті, так і без їх відкриття.

Якщо переказ здійснюється з поточного рахунку, фізична особа (ре­зидент та нерезидент) подає працівникові банку такі документи:

• платіжне доручення в іноземній валюті;

• документ, що ідентифікує особу (паспорт або документ, що його

замінює);

- документи, що підтверджують наявність у фізичних осіб підстав для здійснення переказу за межі України. Документи, що складені

* іноземною мовою, мають бути перекладені на українську мову. Пе­реклад засвідчується нотаріально. Офіційні документи, складені і засвідчені на території іноземних держав, підлягають консульській легалізації відповідно до законодавства. Якщо переказ здійснюється без відкриття поточного рахунку, клієнт подає:

• заяву на переказ готівки;

• документ, що ідентифікує особу;

• документи, що підтверджують наявність у фізичних осіб - рези­дентів підстав для здійснення переказу;

• документи, що підтверджують джерела походження іноземної валюти у фізичних осіб - нерезидентів;

• митну декларацію на ввезення готівкової іноземної валюти в Україну;

287

• документ банку (установи) про видачу готівкової іноземної валю­ти з власного поточного (депозитного) рахунку, відкритого в бан­ку (установі) України (заява на видавання готівки);

• документ банку (установи) про видачу готівкової іноземної валю­ти чеком (заява на видавання готівки).

Відповідальний працівник банку на оригіналах відповідних під-тверджувальних документів робить позначку про перерахування коштів за межі України.

Паспорт або документ, що його замінює, після перевірки поверта­ється відповідальним працівником банку фізичній особі (резидентові та нерезидентові).

Банк відмовляє фізичній особі (резидентові та нерезидентові) у прове­денні переказу в разі неподання необхідних для його здійснення документів.

У разі одержання суми переказу з поточного рахунку, а також без за­рахування на поточний рахунок фізична особа подає заяву на видавання го­тівки або документ на одержання переказу в готівковій формі, та документ, що ідентифікує особу (паспорт або документ, що його замінює).

Під час здійснення або одержання переказу фізична особа у платіж­ному дорученні, у заяві на переказ (видачу) готівки та в документах відпо­відних платіжних систем на відправлення (одержання) переказу має зробити напис: «Ця операція не пов'язана із здійсненням підприємницької та інвести­ційної діяльності» і засвідчити його своїм підписом. Якщо такий напис перед­бачений на бланках зазначених документів, то фізична особа засвідчує його своїм підписом.

Якщо одержувач коштів протягом шести місяців з дня надходжен­ня із-за кордону не одержав суму переказу, що має бути виплачена в готів­ковій формі, то іноземна валюта протягом трьох робочих днів після завер­шення зазначеного строку повертається банком одержувача банку відправ­ника переказу.

У разі письмової відмови фізичної особи від одержання коштів іно­земна валюта протягом трьох робочих днів повертається банку - відправни­кові переказу.

Якщо банки для використання доручень фізичних осіб щодо терміно­вих переказів використовують міжнародні платіжні системи переказу коштів, то такі перекази мають здійснюватися згідно з вимогами Правил здійснення переказів іноземної валюти за дорученням та на користь фізичних осіб, інших нормативно-правових актів НБУ та з урахуванням правил відповідної пла­тіжної системи.

Відповідно до цих правил фізичні особи - резиденти можуть здій­снювати за межі України перекази з поточних рахунків в іноземній валюті на

288

певні цілі (див. Правила здійснення переказів іноземної валюти за доручен­нями та на користь фізичних осіб, затверджені постановою № 486 Правління НБУ від 14.10.2004 р.).

Переказ коштів, сума яких перевищує встановлені норми, а також пе­рекази на інші цілі здійснюють на підставі ліцензії.

Порядок видавання ліцензій регламентується Положенням про по­рядок видачі індивідуальних ліцензій та переказування іноземної валюти за межі України для оплати банківських металів та проведення окремих ва­лютних операцій, затвердженим постановою № 266 Правління НБУ від 17.06.2003 р. (зі змінами і доповненнями).

Перекази іноземної валюти на користь фізичних осіб, які проживають за кордоном, на оплату витрат судовим нотаріальним та іншим повноважним органам (у тому числі сплата зборів та інших обов'язкових платежів) послуг адвокатів, і на оплату зборів (мита) за дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності, в сумі, що не перевищує 600 доларів США, а також на оплату інших послуг, що отримують у нерезидентів за кордоном, на оплату продукції, що купується за кордоном для власного споживання, і на оплату вступних членських внесків до міжнародних організацій у сумі, що не перевищує 200 доларів США, можуть здійснюватися без відкриття поточних рахунків.

Переказування іноземної валюти здійснюється шляхом використання платіжного доручення. З порядком оформлення платіжного доручення мож­на ознайомитися на основі Положення про оформлення та надання клієнтам платіжних доручень в іноземній валюті, заяв про купівлю або продаж інозем­ної валюти, затвердженого постановою № 82 Правління НБУ від 05.03.2003 р. (зі змінами і доповненнями).

Зарахування на поточні рахунки фізичних осіб - резидентів переказу із-за кордону та подальша їх виплата з цих рахунків здійснюються без обме­жень за сумами.

Іноземна валюта, що переказана на користь фізичної особи - рези­дента із-за кордону для одержання без відкриття поточного рахунку, може бути:

1) виплачена одержувачеві переказу готівкою в сумі, що не перевищує З 000 доларів США, або еквівалент цієї суми в іншій іноземній ва­ люті. Переказ у сумі, що перевищує цю норму, зараховується на поточний рахунок одержувача, а з нього йому виплачується сума;

2) зарахована на поточний рахунок одержувача переказу. Виплата переказів із-за кордону як з поточного рахунку, так і без його

відкриття на підставі заяви фізичної особи - резидента може здійснюватися в гривнях (за курсом банку, що діє на час здійснення операції) або у валюті

289

переказу за умови наявності цієї валюти в касі банку, на підставі заяви фізич­ної особи.

Більш детально з порядком переказів можна ознайомитись у вже зга­даних Правилах.

7.2.6. Операції з чеками в іноземній валюті і з пластиковими картками міжнародних платіжних систем

Чеки - це розрахунковий документ установленої форми, що містить письмо­ве розпорядження чекодавця платникові про сплату чекодержателю зазначе­ної в ньому суми коштів протягом установленого строку. Організація роботи уповноважених банків і порядок здійснення операцій із чеками в іноземній валюті регламентуються Положенням про порядок здійснення операцій з чеками в іноземній валюті на території України, затвердженим постановою № 520 Правління НБУ від 29.12.2000 р. (зі змінами і доповненнями).

Сьогодення вимагає використання у зовнішній торгівлі, крім банків­ського переказу, ще й такого засобу платежу, як чеки.

Розрахунки чеками в міжнародній практиці здійснюються на під­ставі Єдиного чекового закону, ухваленого 1931 року Женевською чековою конвенцією. Країни, які не входять у систему Женевського чекового права, регулюють обіг чеків національними нормами права, а країни англо-амери-канського права - нормами цього права.

Чеком є безумовна пропозиція чекодавця платникові здійснити пла­тіж зазначеної в чеку грошової суми чекодержателеві готівкою чи перераху­ванням грошей на рахунок власника чека в банку (рис. 7.2).

Платежі за допомогою чеків можна віднести до порівняно повільних методів розрахунків, оскільки одержувач платежу повинен чекати, що даний чек повернеться в банк чекодавця для клірингу до того, як буде кредитований його власний рахунок.

Банки України приймають на інкасо всі належним чином оформлен­ні комерційні чеки в будь-якій валюті.

Покриття виплачується в доларах США і євро.

У більшості європейських країн використовуються єврочеки. Євро-чек - це чек, який приймається до оплати у країні - учасника Європейської банківської системи «Єврочек», створеної 1968 року. До її складу входить 40 країн.

290

Єврочеки банк видає їх власникові без попереднього грошового внеску і оплачуються вони за рахунок банківського кредиту строком до одного місяця. Оплачений чек повинен повернутися в банк, який його видав, протя­гом 20 днів з дня оплати. Разом з бланками єврочеків клієнтові видають євро-чекову картку, яка дає можливість виписувати гарантовані єврочеки. Картки дійсні протягом двох років. Єврочеки оплачуються лише при пред'явленні їх власником єврочекової картки. На картці вказується максимальна сума одно­го чека, гарантована банком. Інкасо єврочеків, виставлених усередині країни, не відрізняється від інкасо звичайних чеків. Єврочек, виписаний за кордоном в іноземній валюті, направляється через єврочек-центр країни перебування власника чека в єврочек-центр своєї країни і проводиться перерахунок цього єврочека за обмінним курсом у національну валюту. Перерахунок здійсню­ється за курсом купівлі попереднього біржового дня. Банк, який оплачує та інкасує єврочек, стягує комісію.

1. - платіжне доручення для депонування коштів;

2. - заява на отримання чекової книжки; 3.^- чекова книжка;

4. - робота, послуга;

5. - чек;

6. - реєстр чеків для оплати;

7. - вимога на оплату;

8. - перерахування коштів;

9. - повідомлення про перерахування грошей на рахунок.

Чеки на пред'явника банком на інкасо не приймаються. На іменному чеку повинен відображатися термін його дії. Якщо такого запису немає, то термін дії чека становить шість місяців.

Чеки сплачуються після пред'явлення за рахунок коштів чекодавця. Банк на території України приймає від чекодержателя іменні чеки до сплати лише на інкасо.

Приймання чеків на інкасо банком вважається пред'явленням чека до сплати (платежу).

291

Інкасо чеків, пред'явлених банком на інкасо до іноземних банків, здійснюється відповідно до вимог законодавства держави, де відбувається платіж (покриття).

Після одержання коштів за чеками від платника банк за попередньою домовленістю з власником чеків повідомляє його телефоном або письмово за адресою, що зазначена власником чеків у заяві, про приймання чеків до спла­ти на інкасо, про надходження коштів і про назву та місцезнаходження банку, до якого потрібно звернутися для одержання цих коштів.

Фізичні особи (резиденти та нерезиденти), які мають поточний раху­нок в іноземній валюті в банку, можуть одержати покриття за чеками на свій рахунок, номер якого зазначають у заяві про приймання до сплати на інкасо чеків в іноземній валюті.

Фізичні особи (резиденти та нерезиденти), які не мають поточного рахунку в іноземній валюті в банку, одержують кошти за чеком готівкою.

Одним із різновидів чеків є дорожній чек. Дорожній чек - це розра­хунковий документ, що виражений в іноземній валюті та використовується як засіб міжнародних розрахунків неторговельного характеру і є грошовим зобов'язанням чекодавця виплатити зазначену в чеку суму чекодержателеві (одержувачеві, власникові), підпис якого проставляється в зазначеному місці під час продажу.

Термін дії дорожніх чеків не обмежений.

Дата і місце заповнення чека зазначаються в інформаційному пові­домленні про продаж дорожнього чека.

Дорожні чеки емітуються в певному номіналі і виписуються на одно­го власника, рідше - на двох [підпис власника (двох власників) ставиться в зазначеному місці в день продажу].

Банки не несуть відповідальності перед чекодержателями за несплату чеків у разі відмови платника у сплаті чека.

Низка українських уповноважених банків є членами міжнарод­них платіжних систем і здійснюють такі поточні операції з платіжними до­кументами:

• емітування пластикових карток і дорожніх чеків в іноземній валюті;

• продаж цих документів і виплату за ними іноземної валюти готівкою.

Банківська платіжна картка (БПК) - пластиковий ідентифікаційний засіб, за допомогою якого власникові БПК надається змога здійснювати опе­рації оплати за товари, послуги та отримувати готівкові кошти в банках або банкоматах.

Найпоширеніші пластикові картки - кредитна і дебетна. Існують ще фінансова й розрахункова картки. Пластикові платіжні картки можуть бути

292

Інкасо чеків, пред'явлених банком на інкасо до іноземних банків, здійснюється відповідно до вимог законодавства держави, де відбувається платіж (покриття).

Після одержання коштів за чеками від платника банк за попередньою домовленістю з власником чеків повідомляє його телефоном або письмово за адресою, що зазначена власником чеків у заяві, про приймання чеків до спла­ти на інкасо, про надходження коштів і про назву та місцезнаходження банку, до якого потрібно звернутися для одержання цих коштів.

Фізичні особи (резиденти та нерезиденти), які мають поточний раху­нок в іноземній валюті в банку, можуть одержати покриття за чеками на свій рахунок, номер якого зазначають у заяві про приймання до сплати на інкасо чеків в іноземній валюті.

Фізичні особи (резиденти та нерезиденти), які не мають поточного рахунку в іноземній валюті в банку, одержують кошти за чеком готівкою.

Одним із різновидів чеків є дорожній чек. Дорожній чек - це розра­хунковий документ, що виражений в іноземній валюті та використовується як засіб міжнародних розрахунків неторговельного характеру і є грошовим зобов'язанням чекодавця виплатити зазначену в чеку суму чекодержателеві (одержувачеві, власникові), підпис якого проставляється в зазначеному місці під час продажу.

Термін дії дорожніх чеків не обмежений.

Дата і місце заповнення чека зазначаються в інформаційному пові­домленні про продаж дорожнього чека.

Дорожні чеки емітуються в певному номіналі і виписуються на одно­го власника, рідше - на двох [підпис власника (двох власників) ставиться в зазначеному місці в день продажу].

Банки не несуть відповідальності перед чекодержателями за несплату чеків у разі відмови платника у сплаті чека.

Низка українських уповноважених банків є членами міжнарод­них платіжних систем і здійснюють такі поточні операції з платіжними до­кументами:

• емітування пластикових карток і дорожніх чеків в іноземній валюті;

• продаж цих документів і виплату за ними іноземної валюти готівкою.

Банківська платіжна картка (БПК) - пластиковий ідентифікаційний засіб, за допомогою якого власникові БПК надається змога здійснювати опе­рації оплати за товари, послуги та отримувати готівкові кошти в банках або

банкоматах.

Найпоширеніші пластикові картки - кредитна і дебетна. Існують ще фінансова й розрахункова картки. Пластикові платіжні картки можуть бути

292

видані як фізичним особам, так і юридичним (індивідуальна і корпоративна картки).

Крім цього, картки є: звичайні, срібні, золоті, платинові. Власники трьох останніх карток мають особливі знижки при придбанні товарів, роз­рахунках у готелях, ресторанах тощо.

Для одержання банківської платіжної картки фізична особа подає паспорт, ідентифікаційний код, заповнює спеціальну заяву і договір на її ви­дачу. Особам відкривають картковий рахунок.

Відкриття корпоративних картрахунків в іноземній валюті та в гро­шовій одиниці України здійснюється уповноваженими банками на підставі угоди, укладеної з резидентом, представництвом юридичної особи - нерези­дента - власником рахунку, незалежно від того, чи є ця особа клієнтом бан­ку. При цьому кошти на відкриття та поповнення картрахунку приймаються з поточних рахунків резидента та представництва юридичної особи -нерезидента.

Обслуговування картрахунків в іноземній та національній грошовій одиниці України здійснюється уповноваженими банками згідно з чинним за­конодавством України та нормативними актами НБУ.

Уповноважені банки України мають право вступати до міжнародних платіжних систем, як банки емітенти та/або банки-еквайєри.

Операції за банківськими пластиковими картками здійснюються на основі Положення про впровадження карток міжнародних платіжних систем у розрахунках за товари, надані послуги та при видачі готівки, затверджено­го постановою № 37 Правління НБУ від 24.02.1997 р. (із змінами і доповнен­ням), і Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення опера­цій з їх застосуванням, затвердженого постановою № 137 Правління НБУ від 19.04.2005 p. ^

Отже, вітчизняні уповноважені банки виконують велику кількість різноманітних розрахунків в іноземній валюті за платіжними документами, оформленими в різних країнах за операціями, які мають певні особливості виконання.

і

і 293