2.3.1. Види депозитів фізичних осіб.

Правові відносини між фізичними особами і банками щодо депозитних операцій

Проведення банками операцій із залучення коштів на депозити фізичних осіб як з економічного, так і з юридичного погляду є схожими з операціями за­лучення депозитів юридичних осіб. Адже йдеться лише про зміну учасників депозитної угоди, якими в даній ситуації виступатимуть банк і фізична особа. Відповідно, класифікація банками депозитів фізичних осіб здійснюється за тими ж принципами, що і депозити юридичних осіб, а їх проведення регулю­ється тими самими законами України, нормативно-правовими актами НБУ і внутрішніми положеннями банків.

Водночас, слід відзначити великий інтерес банків до проведення де­позитних операцій саме з фізичними особами, котрі більшою мірою зосеред­жені на нагромадження коштів, порівняно з юридичними особами. Цей ас­пект економічної поведінки фізичних осіб, а також формування депозитної політики банку відповідно до потреб та інтересів фізичних осіб дають можли­вість сформувати банкам левову частину своїх ресурсів. З цією метою банки відкривають фізичним особам поточні і вкладні рахунки. Права та зобов'я­зання суб'єктів вкладної операції (фізичної особи і банку) визначає договір банківського рахунку або договір банківського вкладу. Договір засвідчує зо­бов'язання банку зберігати залучені грошові кошти або банківські метали, проводити операції за дорученням власника рахунку виплатити дохід у вста­новлений договором строк та право вкладників отримати у визначений до­говором строк суму вкладу і процентів за ним.

Банки можуть укладати з фізичними особами договори банківського вкладу на користь третьої особи (за умови подання банку паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу вкладника). Відкриття вкладного рахунку од­нією фізичною особою на ім'я іншої фізичної особи може здійснюватися на

70

підставі довіреності. У такому разі довірена особа має представити паспорт або документ, що його заміняє, і копію довідки з присвоєння особі ідентифі­каційного номера платника податків, засвідчену органом, що видав документ, або нотаріально. На підставі отриманих документів, уповноважений праців­ник здійснює ідентифікацію довіреної особи.

Банк зобов'язаний, незалежно від того, на яких умовах укладався до­говір банківського рахунку (вкладу), видати всю суму коштів або його части­ну на першу вимогу вкладника - фізичної особи.

Вкладник - фізична особа ще має право зробити відповідне розпоря­дження банку щодо коштів, що її належать, на випадок своєї смерті (запові­дальне розпорядження). Якщо заповідальне розпорядження клієнта склада­ється у формі окремого документа, то на ньому має бути зазначена дата його складання. Цей документ засвідчується підписом уповноваженого працівни­ка банку і зберігається в його юридичній справі. Дія заповідального розпо­рядження може бути повністю або частково скасована заповітом, складеним після того, як було зроблене розпорядження банку, якщо в заповіті змінено особу, до якої має перейти право на кошти фізичної особи - вкладника рахун­ку, або якщо заповіт стосується всього майна спадкоємця.

Коштами, що внесені на вкладний рахунок, відкритий на ім'я малолітньої особи, розпоряджаються її законні представники - батьки або опікуни. Коштами вкладного рахунку, відкритому на ім'я неповнолітньої осо­би, розпоряджається неповнолітня особа за згодою її батьків або піклуваль­ників. Самостійно розпоряджатися коштами вкладного рахунку неповноліт­ня особа може тільки в тому разі, якщо ці кошти внесені нею самостійно.

Банк не має права обмежити права клієнта щодо розпорядження кош­тами, що зберігаються на його рахунках (відповідно до статті 1074 Цивільного кодексу України), крім випадків обмеження права розпорядження рахунками за рішенням суду у випадках, установлених законом.

Виконання банком обмеження права вкладника щодо розпоряджен­ня коштами здійснюється в разі прийняття судом рішення про арешт коштів або за примусового виконання рішення суду про стягнення коштів за поста­новою державного виконавця про арешт коштів, ухваленою на підставі рі­шення суду.

Арешт може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно ви­значена в постанові. Операції на рахунках можуть бути відновлені органом, який прийняв рішення про їх зупинення, або за рішенням суду.

Стягнення на грошові кошти та інші цінності фізичних осіб, що зберігаються в банку, може бути звернене за виконавчими документами, пе­редбаченими законами України. Рішення суду про стягнення на кошти, які

71

зберігаються на рахунках фізичних осіб, видаткові операції за якими зупине­но уповноваженим органом, підлягають негайному і безумовному виконан­ню, окрім випадків уведення мораторію відповідно до Закону.

Важливо зазначити, що відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» банки при обслуговуванні клієнтів зобов'язані забезпе­чити збереження банківської таємниці. Для цього службовці банку при вступі на посаду підписують зобов'язання щодо збереження банківської таємниці.

Інформація щодо фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками:

• на запит або з письмового дозволу власника такої інформації;

• на письмову вимогу суду або за рішенням суду;

• органам прокуратури України, Служби безпеки України, Мініс­терства внутрішніх справ України - на їхню письмову вимогу.

Довідки щодо рахунків (вкладів) у разі смерті їх власника банк надає особам, які зазначені в заповідальному розпорядженні, іноземним консуль­ським установам у справах спадщини.

Банк має право надавати загальну інформацію іншим банкам в обся­гах, потрібних при наданні кредитів, банківських гарантій.

Особи, які винні в порушенні порядку розкриття та використання банківської таємниці, несуть відповідальність згідно із законами України.