2.4.1. Роль міжбанківського кредиту у формуванні ресурсів банків

Джерелом формування банківських ресурсів, крім коштів клієнтів, є по­зичений капітал. У свою чергу, джерелом позиченого капіталу є:

• міжбанківський ринок ресурсів;

• кредити центрального банку;

• операції репо;

• емісія цінних паперів власного боргу.

У сучасних умовах банки для оперативного залучення додаткових грошових коштів в основному використовують можливості міжбанківського ринку ресурсів. Тут відбувається продаж грошових коштів, які мобілізовані іншими кредитними установами, тобто здійснюється міжбанківське кредиту­вання. Залучення міжбанківського кредиту здійснюється самостійно банком шляхом прямих переговорів, або через фінансових посередників.

Перевагами операцій із міжбанківського кредитування є передусім їх відносна простота оформлення і швидкість здійснення. У такому разі умови кредитування узгоджуються телефоном, факсом, електронною поштою. Далі оформляється кредитна угода. Обмін угодами здійснюється за допомогою те­лефаксу. Підписання угоди є підставою для перерахування коштів з рахун­ку банку-кредитора на рахунок банку-позичальника. Перерахування коштів здійснюється після надання банком-кредитором у територіальне управлін­ня НБУ платіжного доручення про переказ коштів на користь банку-пози­чальника. Такі кредитні угоди укладаються на термін від кількох днів до 1-2-х місяців. Міжбанківський кредит надається в рамках кореспондентсь­ких відносин.

Ще одним джерелом банківських ресурсів є централізовані кредити, а це означає, що центральний банк країни кредитує банківські установи з ме­тою сприяння їм у вирішенні проблем нестачі ресурсів. Такі кредити надають установам банків в основному на короткостроковій основі.

В Україні функцію кредитора останньої інстанції виконує Національ­ний банк України. І для ефективного регулювання грошово-кредитного рин­ку, і для виконання функції кредитора НБУ застосовує такі механізми рефі­нансування банків:

• рефінансування банків через операції на відкритому ринку;

• надання стабілізаційного кредиту.

Рефінансування банків через операції на відкритому ринку НБУ здій­снює тільки під забезпечення державних цінних паперів, векселів суб'єктів господарювання - резидентів України і векселів Державного казначейства

78

України, що враховані банком за дисконтною ставкою, не нижчою ніж об­лікова ставка НБУ.

Національний банк України може кредитувати банки через механіз­ми рефінансування, якщо вони дотримуються таких вимог:

• мають ліцензію НБУ на здійснення відповідних банківських опе­рацій;

• термін діяльності не менше ніж один рік;

• мають у своїй власності державні цінні папери та враховані вексе­лі, які можуть бути прийняті в заставу;

• виконують зобов'язання щодо таких економічних нормативів: мінімального розміру регулятивного капіталу (НІ), адекватності основного капіталу (НЗ), поточної ліквідності (Н5) з урахуванням установленого нормативно-правовими актами НБУ перехідного періоду для нарощування капіталу згідно з розробленими банками програмами капіталізації;

• сформовані резерви для відшкодування можливих втрат за кре­дитними операціями відповідно до встановлених обсягів;

• здійснюють своєчасне погашення одержаних від НБУ кредитів;

• прострочені та сумнівні кредити в портфелі банку не перевищу­ють 10 процентів від суми кредитного портфеля;

• кредити, що надані іншим банкам на міжбанківському ринку, не перевищують 5 процентів.

Рефінансування банків здійснюється через кількісний або процент­ний тендер. Тендери з рефінансування проводить Національний банк Украї­ни щосереди з такою періодичністю:

• три середи підряд - рефінансування на строк 14 днів;

• одна середа - рефінансування на строк 180 днів.

Для участі в тендері приймають заявки банків, які надійшли до 10-ї години у вівторок. Заявки, які надійшли пізніше від зазначеного часу, не роз­глядаються.

У день проведення тендера заявки банків розглядає Департамент мо­нетарної політики НБУ з дотриманням таких вимог:

• один банк не може одержати більше ніж 50 процентів запропоно­ваного на тендері обсягу кредитів;

• сума заборгованості за кредитами не повинна перевищувати 50 процентів розміру регулятивного капіталу банку, розрахованого за даними останнього балансу.

Розподіл кредитів під час проведення кількісного тендера здійсню­ється відповідно до поданих заявок до закінчення суми, яка запропонована на цей тендер. Якщо запропонованої на кількісний тендер суми недостатньо для

79

задоволення всіх заявок банків, то кошти розподіляються між усіма банками пропорційно до поданих заявок.

У разі проведення Національним банком України процентного тен­дера банки самостійно пропонують процентну ставку, за якою вони погоджу­ються одержати кошти, але не нижчу ніж облікова. Заявки задовольняються відповідно до зниження запропонованої в них процентної ставки, починаючи з найвищої, і надалі поступово знижуючи до закінчення запропонованого об­сягу кредитів або задоволення всіх заявок банків.

Результати проведеного тендера повідомляють банкам та територі­альним управлінням Національного банку в середу до 11-ї години. Ті банки, заявки яких задоволені, укладають кредитний договір і договір застави з від­повідним територіальним управлінням НБУ, яке до 15-ї години в середу має повідомити Департамент монетарної політики, який забезпечує перераху­вання коштів банкам, що надали під забезпечення державні цінні папери при укладенні договорів.

Перерахування коштів банкам, що надали під забезпечення державні цінні папери, забезпечується Департаментом монетарної політики з одночас­ним блокуванням цих цінних паперів у Депозитарії Національного банку. У разі часткового задоволення заявок кількість кожного коду випуску держав­них цінних паперів, запропонованих під забезпечення кредиту, пропорційно перераховується і округляється до більшого цілого та надсилається повідом­лення банку-позичальникові та відповідному територіальному управлінню Національного банку України.

Кредити, що банк одержав через тендер від Національного банку, він повинен повернути у строки відповідно до укладеного договору. Такі кредити не можуть бути пролонговані й підлягають обов'язковому поверненню. Мож­ливе і дострокове повернення банком кредиту та процентів за його корис­тування, але при цьому він повинен попередньо повідомити про це терито­ріальне управління НБУ і Департамент монетарної політики Національного банку України.

У разі невиконання умов кредитного договору Департамент монетар­ної політики Національного банку України повідомляє відповідному терито­ріальному управлінню НБУ про безспірне списання всієї суми заборгованос­ті з кореспондентського рахунку банку і банк-порушник не допускається до участі в наступних п'яти тендерах.

Національний банк України через лінію рефінансування може нада­вати банкам кредит на один робочий день - кредит «овернайт». Такі креди­ти надають під забезпечення державних цінних паперів, що перебувають у власності банку (вільно обертаються на вторинному ринку). За неповернення банком кредиту «овернайт» і сплати процентів за користування ним до банку-

80

позичальника застосовується безспірне стягнення заборгованості з кореспон­дентського рахунку банку.

Національний банк України може розглядати питання про надан­ня стабілізаційного кредиту банку, який переведений у режим фінансового оздоровлення або який узяв на себе борг банку, що перебуває в режимі фінан­сового оздоровлення, за наявності його клопотання та висновків відповідного територіального управління Національного банку. Такий кредит може нада­ватись банку лише за умови забезпечення його заставою ліквідними активами банку позичальника або гарантією чи порукою іншого фінансово стабільного банку або фінансової установи.

Для отримання стабілізаційного кредиту банк подає до територіаль­ного управління Національного банку клопотання і затверджену радою банку програму фінансового оздоровлення. Територіальне управління НБУ, у свою чергу, здійснює аналіз фінансового стану банку, його програми фінансового оздоровлення і надсилає пропозиції Генеральному департаменту банківсько­го нагляду НБУ, який готує пропозицію на розгляд Правління НБУ.

НБУ може надавати стабілізаційний кредит за плату, що не нижча, ніж облікова ставка НБУ, таким банкам:

• фінансово стабільному банку, який узяв на себе борг банку, що пе­ребуває в режимі фінансового оздоровлення, за умови цільового його використання та оформлення з Національним банком дого­вору застави державних цінних паперів;

• банку, який перебуває в режимі фінансового оздоровлення і звер­нувся з клопотанням про надання стабілізаційного кредиту в за­ставу державних цінних паперів, які використовуються під забез­печення кредиту;

• банку, який перебуває в режимі фінансового оздоровлення і звернувся з клопотанням про надання стабілізаційного кредиту, під гарантію чи поруку фінансово стабільного банку або іншої фінансової установи, які можуть забезпечити взяті на себе зобов'я­зання.

Такий кредит надається банкам строком до трьох років, а якщо про­грама фінансового оздоровлення забезпечує достатні грошові потоки, то банку може надаватися короткостроковий кредит строком до одного року. Оформляється операція договором про надання кредиту, який погашається банком відповідно до розробленого графіка.

Ще одним засобом рефінансування банків є операція репо. Суб'єкта­ми здійснення цих операцій в Україні є НБУ та інші банки. Операції репо - інструмент оперативного управління ліквідністю банківської системи та здійснення НБУ грошово-кредитної політики.

81

Операції репо можуть також проводитися між банком і клієнтами, якщо вони володіють державними цінними паперами. Процедура проведення цієї операції полягає в тому, що клієнт у відповідний момент продає банківсь­ке боргове зобов'язання, але з обов'язковою умовою його зворотного викупу у відповідний термін. Ціна купівлі цінного папера встановлюється з ураху­ванням ризику того, що клієнт не здійснить другої частини операції репо.

Формула визначення ціни (1^) купівлі банком цінного папера:

(2.5)

де Н - номінальна ціна первинного продажу боргового зобов'язання; П - ставка продажу за операцією з цінними паперами; Cj - строк цінного папера від дати випуску до дати завершення операції

репо; і₁ - процентна ставка, вказана в борговому зобов'язанні; і₂ - процентна ставка за кредит;

К - коефіцієнт ризику, диверсифікований за категоріями емітентів; с₂ - строк цінного папера від дати його емісії до дати погашення; с₃ - строк від купівлі банком цінного папера до його зворотного продажу. Формула визначення ціни продажу даного цінного папера (Ц₂):

(2.8)

Такі розрахунки дають можливість банку зменшити ризик за даними операціями і стимулюють до участі в цих операціях усіх його учасників.