logo search
Банківські операції Коцовська

Тема 7.4. Кредитні операції банків в іноземній валюті

. Види кредитів в іноземній валюті.

. Обов'язкове резервування коштів за валютними операціями, пов'язаними із залученням резидентами кредитів в іноземній ва­люті від нерезидентів.

. Порядок отримання резидентами кредитів в іноземній валюті від нерезидентів.

. Порядок надання резидентами кредитів в іноземній валюті нере­зидентам.

. Видавання резидентам індивідуальних ліцензій на переказування за межі України іноземної валюти з метою надання резидентом кредиту нерезидентові.

. Гарантійні операції банків під час розміщення кредитних ресурсів в іноземній валюті.

Список рекомендованих джерел і літератури

  1. Банківські операції: Підручник / А. М. Мороз, М. І. Савчук, М. Ф. Пухов-кіна та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. А. М. Мороза. - 2-ге вид., випр. і доп. - К.: КНЕУ, 2002. - 476 с.

  2. Івасів Б. С. Міжнародні розрахунки: Підручник. - Тернопіль: Карт-бланш, 2004. - 223 с

  3. Міжнародні розрахунки та валютні операції: Навч. посібник І О. І. Бе-реславська, О. М. Наконечний, М. Т. Пясецька та ін.; За заг. ред. М. І. Савчука. - К.: КНЕУ, 2002 - 392 с.

  4. Операції комерційних банків / Р. Коцовська, В. Ричаківська, Г. Табачук, Я. Грудзевич, М. Вознюк. - 3-тє вид. - К.: Алерта; Львів: ЛБІ НБУ, 2003. - 500 с

  5. Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентам позик в іно­земній валюті нерезидентами: Постанова № 270 Правління НБУ від 17.06.2004 р.

  6. Положення про порядок видачі індивідуальних ліцензій на перека­зування іноземної валюти за межі України для оплати банківських металів та проведення окремих валютних операцій: Постанова № 266 Правління НБУ від 17.06.2004 р.

  7. Положення про порядок обов'язкового резервування коштів за валют­ними операціями, пов'язаними із залученням резидентами кредитів,

310

позик в іноземній валюті від нерезидентів: Постанова № 291 Правління НБУ від 12.08.2005 р. 8. Руденко Л. В. Міжародні кредитно-розрахункові і валютні операції: Під­ручник. - К.: ЦУЛ, 2003 - 616 с

Глосарій

Забезпечувальний вексель - в умовах, коли заборгованість існує вже тривалий час, а позичальник не надійний, від нього може бути затребуваний забезпечувальний вексель, який використовується як забезпечення позички.

Кредит акцептний - кредит, наданий банком у формі акцепту переказного векселя (тратти), що виставляється на банк експортерами і імпортерами.

Кредит вексельний - кредит, що оформляється шляхом виставлення переказного векселя на імпортера, який акцептує його після одержання товаросупровідних і платіжних документів.

Кредит за відкритим рахунком - кредит, що надається в розрахунках між постійни­ми контрагентами, особливо за багатократних постачань однорідних товарів.

Кредит міжнародний - відносини між кредиторами і позичальниками різних країн з приводу надання, використання і погашення кредиту.

Ризик кредитний (ризик неповернення боргу) - невпевненість кредитора в тому, що позичальник буде в змозі й матиме бажання виконати своє зобов'язання відпо­відно до термінів та умов кредитної угоди.

Ризик мораторію на платежі за кордон - ризик, пов'язаний з тим, що уряд не спро­можний забезпечити своєчасне виконання своїх зовнішніх платіжних зобов'язань і протягом якого часу використовує як надзвичайну міру призупинки всіх плате­жів на користь іноземних кредиторів.

Форфейтер - банк, який обліковує векселі в обмін на негайну оплату готівкою.

Форфейтинг - кредитування зовнішньоторговельних операцій у формі купівлі в експортера векселів, акцептованих імпортером.

Форфейтування - форма кредитування експорту банком або фінансовою компані­єю шляхом купівлі ними без обернення на продавця векселів та інших боргових вимог за зовнішньоторговельними операціями.

7.4.1. Види кредитів в іноземній валюті

Кредитування зовнішньої торгівлі - важливий елемент економічного розвит­ку країни, оскільки кредит, поряд з якістю товару та його ціною, - важливий засіб конкурентної боротьби на світовому ринку. Кредит полегшує можли­вість збуту товару для експортера та придбання - для імпортера.

311

Кредиторами зовнішньоторговельних угод можуть бути банки, дер­жава, експортери, імпортери, кредитно-фінансові організації (рис. 7.8).

 Рис. 7.8. Класифікація кредитів за кредиторами

Однак здебільшого кредитування зовнішньої торгівлі здійснюється банками. Це може бути пряме або опосередковане кредитування.

Фірмовим кредитом називається кредит, який надається підпри­ємством (фірмою) однієї країни підприємству (фірмі) іншої країни. Є такі різновиди фірмового кредиту: вексельний, кредит за відкритим рахунком, купівельний аванс.

Банківські кредити надають банки чи кредитні установи. Банківсь­кий зовнішньоторговельний кредит поділяється на два види: фінансовий та експортний.

Фінансовий кредит забезпечує можливість здійснювати торгівлю на будь-якому ринку, і це дає широкі можливості для вибору торговельних парт­нерів. Цей вид кредиту не завжди може бути пов'язаний із поставками товару. Центральні банки можуть використовувати його для валютних інвестицій та погашення зовнішньої заборгованості.

Сутність експортного кредиту полягає в тому, що він може викорис­товуватися лише для закупівлі товару в країні кредитора. Такий кредит надає бажс експортера банкові імпортера чи безпосередньо імпортерові. Тому на­дання експортного кредиту одночасно сприяє розширенню експорту товарів у країну боржника.

Брокерські кредити - проміжна форма між фірмовими та банківсь­кими кредитами.

Урядові кредити надаються урядом однієї країни урядові іншої країни за рахунок державного бюджету. їх переважно надають на 10-15 років.

Кредити міжнародних організацій, серед яких провідне місце займа­ють МВФ, МБРР, сприяють збалансованому зростанню міжнародної торгівлі та подоланню валютних труднощів країн-учасниць, пов'язаних із дефіцитом їх платіжного балансу. МВФ та МБРР надають не лише стабілізаційні кредити, а й структурні (на здійснення програм, спрямованих на структурні реформи в економіці країни).

312

Мішані кредити - це спільні кредитування великих проектів кілько­ма кредитними установами - як міжнародними, так і національними. Участь у таких проектах можуть брати державні та приватні установи.

За терміном користування кредити в іноземній валюті поділяють на короткострокові, середньострокові та довгострокові.

Ще однією класифікаційною ознакою кредитів може бути стадія ви­робництва (обороту) товару, котрий кредитуватиметься (виготовлення това­ру для експорту; складування товару у країні експортера; транспортування товару; зберігання на складі у країні імпортера; реалізація товару; викорис­тання товару у процесі виробництва і його амортизації).

До платіжних умов, які є визначальними при кредитуванні імпор­ту, відносять: авансовий платіж; платіж на основі акредитива (з оплатою при пред'явленні); інкасо (документи проти платежу); платіж після отриман­ня товару).

Кредитування експорту здійснюється, якщо використано такі умови платежу: платіж на основі акредитива (акредитив із відстроченням); інкасо (документи проти акцепту); відстрочення платежу.

З цими умовами платежу ви вже ознайомилися в попередніх темах.

Під час кредитування імпорту широко використовуються операції з векселями. Сутність їх полягає в тому, що експортер виставляє тратту для акцепту не на імпортера, а на банк імпортера. Формально цей кредит надає експортер, але різниця між звичайним комерційним кредитом і акцептним полягає в тому, що акцептантом є банк.

За акцептного кредиту для експортера знижується ризик неплатежу, оскільки експортер має акцепт банку, тобто ризик неплатежу (ризик непо-гашення кредиту) бере на себе банк, тому він наражається і на валютний ри­зик країни. Залежно від сумарного розміру ризиків установлюється розмір комісії за акцепт. Комісія сплачується відразу і не повертається, навіть якщо імпортер не скористався кредитом.

Акцептуючи тратту імпортера, банк не використовує своїх ресурсів " для кредитування, а лише гарантує для експортера оплату товару.

Строк акцептного кредиту здебільшого встановлюється до трьох місяців.

Крім векселів, у міжнародній торгівлі використовують документарні акредитиви, і не лише як ефективна та безпечна форма розрахунків, а й як інструмент короткострокового кредитування імпортера.

Найширше використання у здійсненні кредитування на основі до­кументарного акредитива отримав акцептний акредитив. Акцептний акре­дитив передбачає, що експортер у пакет документів, передбачених в акреди­тиві, включає строкову тратту (як правило, від 60 до 90 днів), виставлену на

313

акцептний банк. Акцептуючи тратту, банк дає зобов'язання оплатити номі­нальну вартість векселя із настанням строку погашення. Акцептована трат­та може бути врахована чи придбана акцептуючим банком або повернена пред'явникові. Ураховуючи тратту, банк забезпечує бенефіціара коштами на строк акцепту, стягуючи при цьому комісію за врахування. Розмір комісії за­лежить від валюти, в якій виписано вексель, суми та строку векселя.

Крім акцептного акредитива, можуть використовуватися акредитив із відстроченням, компенсаційний акредитив тощо.

Поширеним у практиці міжнародної торгівлі є пряме банківське кре­дитування імпортера. Воно може здійснюватися банками різної форми влас­ності. Проте в країні може бути створений спеціалізований банк, який на­дає кредити іноземним покупцям товарів даної країни на вигідніших умовах, аніж інші організації.

Звичайно, що такі банківські кредити більшою мірою, ніж фірмові, підлягають регулюванню та контролю з боку держави. З цього погляду вони схожі з урядовими кредитами. Незважаючи на те, що ці кредити укладаються між банками, санкціонуються вони урядами країн, а в багатьох випадках є частиною міжнародних угод. Тому умови цих кредитів, як правило, суттєво відрізняються від умов звичайних банків.

Для фінансування кредитів пріоритетних напрямів розвитку еконо­міки України використовують два різновиди таких кредитів:

Кредити в іноземній валюті можуть видавати позичальникам під га­ рантію, яка передбачає право банку на списання коштів із валютного рахунку гаранта в разі непогашення кредиту в установлений термін. Як забезпечення кредитів, виданих в іноземній валюті, також можуть прийматися в позичаль­ ника або його гаранта акредитиви та платіжні гарантії, виставлені на їхню ко­ ристь іноземними банками, шляхові документи, товарні запаси. Умовою ви­ користання товарних запасів є їх застрахованість. {

Існує два способи оформлення зазначеного забезпечення: під склад­ські квитанції і під розписки. Як інструмент забезпечення кредиту товарними записами може бути вексель позичальника.

Порядок надання кредиту в іноземній валюті аналогічний наданню його в національній валюті. !

І

t 314 J

7.4.2. Обов'язкове резервування коштів за валютними операціями, пов'язаними із залученням резидентами кредитів в іноземній валюті від нерезидентів

Під час кредитування в іноземній валюті, крім кредитного ризику, для банку може виникнути загроза і валютного ризику в таких випадках:

З метою зниження ризиків, притаманних валютним операціям, а та­кож забезпечення стабільності грошової одиниці України НБУ запровадив обов'язкове резервування коштів за валютними операціями, пов'язаними із залученням резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів, у розмірі 20% від загальної суми валютної операції (Положення, затверджене постановою № 291 Правління НБУ від 12.08.2005 p.).

Суб'єкт резервування здійснює резервування на строк проведення валютної операції, але не менше ніж десять робочих днів, у валюті операції.

На кошти резервування, що зараховані на рахунок у Національному банку, проценти не нараховуються.

Суб'єкт резервування подає до обслуговуючого банку разом із заявою про резервування платіжне доручення, на підставі якого здійснюватиметься перерахування коштів резервування.

Обслуговуючий банк перевіряє правильність оформлення заяви про резервування, платіжного доручення та їх відповідність вимогам норматив­но-правових актів Національного банку і приймає до виконання оформлені належним чином заяву про резервування та платіжне доручення в день їх по­дання суб'єктом резервування.

Заява про резервування є документом, який підтверджує здійснення резервування, для уповноваженого банку - суб'єкта резервування таким під­твердженням є витяг із рахунку в Національному банку.

Обслуговуючий банк, уповноважений банк - суб'єкт резервування за п'ять робочих днів до дня завершення строку резервування направляє до На­ціонального банку письмову заяву про повернення коштів резервування із зазначенням дати повернення коштів резервування, строку резервування та суми коштів, яка підлягає поверненню.

315

Національний банк повертає на рахунок обслуговуючого банку кош­ти резервування в день закінчення строку резервування, який зазначено в за­яві обслуговуючого банку.

Обслуговуючий банк зараховує кошти на поточний рахунок суб'єкта резервування не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання коштів від Національного банку.

Отже, кредитування в іноземній валюті має певні особливості.