7.3.6. Порядок здійснення міжнародних інкасових розрахунків

Інкасо - це доручення експортера своєму банкові одержати від імпортера безпосередньо або через інший банк певну суму, яку зазначено в платіжних документах, або підтвердження (акцепт), що цю суму буде виплачено у відпо­відний строк.

Чисте інкасо означає інкасо фінансових документів, які не супрово­джуються комерційними документами.

Документарне інкасо - це інкасо фінансових документів, які су­проводжуються комерційними документами, або інкасо тільки комерційних документів.

У практиці міжнародних розрахунків частіше використовують до­кументарне інкасо, яке призначається для здійснення платежів насамперед тоді, коли* експортер пе хоче відвантажувати товар за відкритим рахунком, але водночас не має страхування ризику через акредитив.

На відміну від акредитивної форми, банки за документарним інкасо не беруть на себе зобов'язань здійснити платіж. їх відповідальність зводиться здебільшого до переказування і вручення документів проти оплати чи акцеп­ту, але без власного зобов'язання здійснити платіж, якщо покупець не вико­нає або не зможе виконати своїх зобов'язань за інкасо.

Завдяки меншій формальній строгості ця послуга пов'язана з меншими витратами і є більш гнучкою.

Документарне інкасо підходить для здійснення платежів у таких випадках:

• продавець повністю довіряє покупцеві і впевнений, що останній оплатить відвантажені товари та надані послуги;

• політичні, економічні та правові умови у країні покупця вважа­ються стабільними;

305

- країна-одержувач не має імпортних обмежень (валютний кон­троль) або вона надала всі необхідні дозволи.

Інкасова форма розрахунків є однією з найстаріших банківських опе­рацій і регулюється спеціальним документом - Уніфікованими правилами для інкасо (УПІ), які розроблені Міжнародною торговельною палатою. УПІ регулюють основні права і обов'язки учасників інкасо, визначають види ін­касо, порядок подання документів до оплати і здійснення оплати, акцепту, повідомлення про проведення платежу, акцепту або про неплатіж (акцепт) та інші питання.

Згідно з Уніфікованими правилами в угоді за документарним інкасо беруть участь: довіритель (експортер), банк-ремітент (банк-експортер), ре­презентуючий банк (банк-інкасатор), платник (імпортер).

Розрахунки у формі інкасо здійснюються за схемою, яку відображе­но нарис. 7.7.

Рис. 7.7. Схема документообігу при розрахунках документарним інкасо:

1. - укладення контракту;

2. - відвантаження товару експортером;

3. - отримання від перевізника транспортних документів;

4. - подання документів експортером своєму банку;

5. - відправлення документів банком-ремітентом банку - кореспондентові країни

імпортера;

6. - подання банком отриманих документів імпортерові;

7. - отримання платежу від імпортера;

8. - переказування отриманих коштів від імпортера банку-ремітентові;

9. - зарахування банком-ремітентом суми на рахунок експортера.

306

Виконання документарного інкасо виконується за двох умов:

• документи проти платежу - коли репрезентуючий банк здійснює оплату суми без відтермінування платежу і видає товаро розпо­рядчі документи платникові після здійснення оплати;

• документи проти акцепту - коли репрезентуючим банком здій­снюється відтермінування платежу, платникові документи переда­ються тільки проти акцепту останнім доданого до них переказного векселя (тратти).

Інкасова форма розрахунків має певні недоліки. Основним з них є тривалість проходження документів через банки і, відповідно, періоду їх оплати (акцепту), який може забирати від декількох тижнів до місяця і біль­ше. Крім того, імпортер має право відмовитись від оплати поданих докумен­тів або не мати дозволу на переказування валюти за кордон. У цих випадках експортер понесе витрати, пов'язані зі зберіганням вантажу, продажем його третій особі або транспортуванням назад у свою країну.

7.3.7. Отримання індивідуальної ліцензії резидентами та нерезидентами на здійснення розрахунків у межах торговельного обороту у валюті України

Порядок та умови видавання НБУ резидентам і нерезидентам індивідуальних ліцензій на розрахунки (платежі) між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України регламентується Положенням про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на розрахунки між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України, затвердже­ним постановою № 484 Правління НБУ від 14.10.2004 р.

Згідно з цим Положенням, у межах торговельного обороту без ліцен­зії здійснюють:

• розрахунки (платежі) у валюті України за товари, які купують на території України;

• продаж товарів у сфері послуг та роздрібної торгівлі на території України фізичним особам - нерезидентам для особистого неко-мерційного використання за валюту України, перераховану з по­точного рахунку цього нерезидента, відкритого в уповноваженому банку;

. розрахунки (платежі) у валюті України між резидентами і пред­ставництвами нерезидентів в Україні або військовими частинами

307

Чорноморського флоту Російської Федерації, дислокованими на території України, за операціями, передбаченими порядком вико­ристання рахунків типу «Н» і «П»;

• розрахунки (платежі) у валюті України між резидентами і нере-зидентами-інвесторами за операціями, передбаченими порядком використання поточного рахунку в національній валюті нерези-дента-інвестора;

• розрахунки (платежі) у валюті України між резидентами і нерези­дентами у випадках і за операціями, передбаченими Положенням про відкриття та функціонування кореспондентських рахунків банків - резидентів та нерезидентів в іноземній валюті та кореспон­дентських рахунків банків-нерезидентів у гривнях, затвердженим постановою № 118 Правління Національного банку України від 26.03.98 р. (зі змінами і доповненнями). і

Усі інші розрахунки (платежі) у валюті України між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту здійснюються на підставі ліцензії.

Національний банк видає ліцензію виключно за умови достатньо- '

го обґрунтування необхідності використання валюти України для розра­хунків (платежів) між резидентом і нерезидентом у межах торговельного обороту, на термін, потрібний для повного завершення операції з купів­лі (продажу) товару. Якщо подані заявником документи не дають змоги точно встановити цей строк, то ліцензію видають зі строком дії до одного календарного року.

Початок строку дії ліцензії не може встановлюватися раніше від дати видавання ліцензії.

Ліцензію видають власникові без права передавання іншим особам.

Рішення про видачу ліцензії Національний банк приймає з ура­хуванням висновків спеціальних органів з питань боротьби з організова­ною злочинністю, якщо вони надійшли протягом строку розгляду Націо­нальним банком документів заявника. Для цього протягом п'яти робочих днів з дати звернення Національний банк надсилає копію заяви про вида­чу ліцензії Головному управлінню з питань боротьби з організованою зло­чинністю Міністерства внутрішніх справ України і Головному управлінню з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю Служби без­пеки України.

Ліцензію оформляють у двох примірниках. Перший примірник лі­цензії на номерному гербовому бланку Національного банку надсилають власникові ліцензії або передають йому на підпис, другий - зберігається в На­ціональному банку України.

308

У разі втрати ліцензії власник ліцензії подає до Національного банку заяву про видачу дубліката ліцензії.

Якщо ліцензія не придатна для користування внаслідок її пошко­дження, то власник ліцензії подає до Національного банку заяву про видачу дубліката ліцензії на не придатну для користування ліцензію.

Дублікат ліцензії видається протягом п'яти робочих днів з дати реє­страції в Національному банку документів.

Строк дії дубліката ліцензії не може перевищувати строку втраченої або пошкодженої ліцензії.

Більш конкретно із порядком видавання такої ліцензії, зміни її умов, відмови та її анулювання можна ознайомитися в уже вказаному Положенні.