Основні форми міжнародних розрахунків
Міжнародні розрахунки класифікуються найчастіше за двома ознаками: строками платежу та порядком документообороту. За строками виділяються, негайні платежі - сконто і платежі в кредит - інстолмент. За порядком документообороту основними є інкасо, та акредитив. Рідше застосовуються розрахунки банківськими переказами за викритими рахунками.
Негайний платіж виконується після одержання покупцем товару чи документів на нього. Якщо оплата відбувається не пізніше п'яти-десяти днів, то постачальник, звичайно, робить покупцеві знижку із ціни у розмірі близько 3%. Ця знижка називається "сконто" (звідси і назва форми платежу). Термін "готівковий", який іноді вживається щодо цього платежу, не слід розуміти буквально. Він лише підкреслює швидкість здійснення операцій, але зовсім не характеризує зовнішньої форми платіжних засобів. Під платежем у кредит у міжнародній практиці розуміють тільки комерційний кредит, тобто кредит, який надають один одному експортер чи імпортер у вигляді відстрочки чи задатку. Оплата ж за рахунок одержаних від уряду чи банків позичок не вважається платежем у кредит, оскільки імпортер платить негайно.
Інкасо - банківська операція, за допомогою якої банк, за дорученням свого клієнта, отримує згідно з розрахунковими документами належні йому грошові кошти від платника за відвантажені на його адресу товари (виконані роботи, надані послуги) і зараховує їх на його рахунок у банку. Спрощено інкасо можна ви-значити як доручення продавця (кредитора) своєму банку отримати від покупця (платника) безпосередньо чи через інший банк певну грошову суму або підтвердження, що цю суму буде сплачено у встановлений термін. Інкасова форма розрахунків вигідна покупцю тим, що банки захищають його права на товар до моменту оплати документів або акцепту. Недоліком інкасової форми розрахунків є велика тривалість часу проходження документів через банки, можливість відмови покупця оплатити представлені документи. На сьогодні інкасо скасовано для внутрішніх розрахунків і використовується тільки при міжнародних розрахунках.
Акредитив є умовним грошовим зобов'язанням банку, що кидається ним за дорученням покупця на користь продавця, за яким банк, що відкрив рахунок (банк-емітент), може провести платежі продавцеві або дати повноваження іншому банку проводити такі платежі при наявності документів, передбачених в акредитиві, та виконанні інших умов акредитива. Розрахунки за допомогою акредитива носять ще назву "розрахунки за системою АС" (англ. letter of credit - акредитив). Акредитиви поділяються на грошові та документальні. Грошовий акредитив - це іменний документ, адресований банком-емітентом другому банку, що містить наказ про виплату грошей покупцю у визначений термін. Акредитиви бувають: відзивні, безвідзивні; підтверджені, непідтверджені; перевідні (трансферабельні); револьверні (поновлені); покриті, непокриті. Відзивний акредитив це акредитив, що може замінюватись або анульовуватись банком-емітентом без попередньої згоди з продавцем при недотриманні умов, передбачених договором. Безвідзивний акредитив не може бути зміненим або анульованим без згоди продавця, на користь якого він відкритий. Підтверджені акредитиви акредитиви, що отримали додаткову гарантію платежу з боку іншого банку. Перевідний (трансферабельний) акредитив може бути повністю чи частково використаний декількома господарчими суб'єктами (платниками). Револьверний (поновлений) акредитив застосовується в розрахунках за постійні короткі поставки, які здійснюються, як правило, за графіком, зафіксованим у контракті. Покриті (або депоновані) акредитиви - це акредитиви, при відкритті яких банк-емітент перераховує власні кошти платникам (покупцям) або наданий йому кредит у розпорядження банку продавця на окремий балансовий рахунок "Акредитиви" на весь термін дії зобов'язання банку-емітента. Існують різновиди акредитива - акредитиви з "червоною поміткою". Таким може бути будь-який вид акредитива, що передбачає видачу виконуючим банком продавцю авансів до відповідної суми. Відкриваючи акредитиви з "червоною поміткою", банк-емітент зобов'язується відшкодувати виконуючому банку суми виплачених авансів, навіть якщо відвантаження після цього не було проведено.
Інкасо в міжнародних розрахунках має такі особливості: документальний характер, тобто банки приймають на інкасо доручення експортерів за наявності комерційних документів; розрахункові документи акцептуються імпортером у попередньому порядку; широко застосовується кредит: експортеру - у вигляді дисконту векселя; імпортеру - у вигляді товарних позик. У міжнародних розрахунках існує багато видів акредитиву, які відрізняються ступенем гарантії платежу. Зокрема, акредитиви можуть бути безвідзивні та відзивні, підтверджені та непідтверджені покриті і непокриті тощо.
Безвідзивний акредитив - це тверде зобов'язання банку перед експортером, яке не може бути змінене чи анульоване достроково без згоди останнього. Відзивний же може бути в будь-який момент змінений чи анульований.
Підтвердженим є акредитив, за яким відповідальність за оплату несе ще один банк, у якому акредитив відкритий. Покритим називається акредитив, при відкритті якого імпортером переказується і сума валюти, що забезпечує платежі з акредитиву. Акредитиви можуть бути з розстрочкою платежу, коли експортеру виплачується лише частина належної суми (при продажу товарів у кредит).
Валютні клірингові розрахунки. Розрахунки за допомогою блок-рахунків
Міжнародні платіжні угоди визначають системи взаємних платежів, компенсацію своїх банків щодо ведення розрахунків на інших умовах, що випливають з національного валютного законодавства кожної країни. Зокрема, цими угодами передбачається одна з двох систем платежів - за допомогою вільно конвертованої валюти у повному обсязі або через валютний кліринг.
Валютний кліринг у міжнародних розрахунках має обов'язковий характер. Суть його полягає у взаємному заліку зустрічних вимог і зобов'язань, що випливають з рівності товарних поставок і надання послуг. Міждержавними угодами визначаються: банки, уповноважені вести клірингові рахунки; обсяг клірингу (всі платежі за товарооборотом чи їх частина); валюта клірингу;
технічний кредит - граничне сальдо заборгованості за кліринговим рахунком;
порядок погашення сальдо за клірингом без конверсії, з обмеженою або повною конверсією сальдо в іншу валюту. Валютна блокада - заморожування в банках валютних цінностей іноземних держав та громадян. Валюта, яка знаходиться на блокованих рахунках, може бути використана тільки у даній країні. Інші країни у відповідь також здійснюють валютну блокаду. У результаті це призводить до такої форми валютних обмежень, як двосторонні валютні кліринги. Ця форма може використовуватися і без попереднього блокування рахунків.
З 1950 - 1958 pp. уперше в історії функціонував багатосторонній валютний кліринг - Європейський платіжний союз (СПС). У ньому брали участь 17 країн Західної Європи. Він був створений з ініціативи США, які намагалися ліквідувати бар'єри, що перешкоджали експансії американського капіталу. Розрахунки в ЄПС здійснювалися у міжнародній розрахунковій одиниці - золотий вміст якої дорівнював золотому вмісту долара.
Розвинені країни світу з 60-х років перейшли до системи платежів у вільно конвертованій валюті у повному обсязі. Розрахунки за клірингом використовують країни зі значними валютними обмеженнями та неконвертованою валютою.
Суттєвий вплив на організацію міжнародних розрахунків мають норми валютного законодавства кожної держави, насамперед ті, що стосуються валютних обмежень. Такі норми можуть передбачати:
- блокування виручки іноземних експортерів від продажу товарів у даній країні, обмеження їх можливостей розпоряджатися цими коштами;
- продаж експортером валютної виручки повністю або частково центральному банку;
- обмеження продажу іноземної валюти імпортерам; заборону продажу товарів за кордоном за національну валюту;
- множинність валютних курсів тощо. Усі ці обмеження негативно впливають на організацію міжнародних розрахунків у цілому, хоч і визначаються специфічними об'єктивними умовами економічного розвитку відповідних країн. Валютні обмеження - це система нормативних правил, які встановлюються в законодавчому та адміністративному порядку І спрямовані на обмеження операцій з іноземною та національною валютами, золотом та іншими валютними коштами на ринку і перед бачають обов 'язкову здачу їх казначейству
Валютні обмеження використовуються для врівноваження платіжного балансу, регулювання курсу національної валюти та отримання відпливу офіційних золотовалютних резервів. В умовах валютних обмежень широко практикується офіційне встановлення кількох валютних курсів. Це використовується як один із засобів стимулювання експорту та обмеження імпорту товарів, а також регулювання надходжень та використання інвалюти за іншими каналами.
Як відомо, занижений курс національної валюти робить експорт товарів вигіднішим, бо експортер, реалізуючи їх за світовими цінами, в обмін на інвалюту одержує більше національної валюти. Занижений курс останньої дає можливість використати валютний демпінг як засіб підвищення конкурентоспроможності експортера. Завищений курс національної валюти позитивно впливає на імпорт товарів і негативно на їх експорт. Тому держави диференціюють валютні курси за групами товарів та цільовим використанням валюти. Вперше така форма валютних обмежень стала використовуватися після світової економічної кризи 1929-1933 pp. Напередодні другої світової війни Німеччина застосовувала близько 60 валютних курсів щодо американського долара.
Відсутність будь-яких валютних обмежень означає введення повної конвертованості валюти, тобто ступінь конвертованості обернено пропорційний розміру та жорсткості запроваджених у країні валютних обмежень.
- 8. Фінансові послуги на ринку позик (кредитному) 48
- 9. Фінансові послуги на фондовому ринку 63
- Розділ 1. Теоретико-методологічні засади організації та функціонування фінансового ринку
- Тема 1. Фінансовий ринок та його роль в економіці
- 1.1. Місце фінансового ринку в фінансовій системі
- 1.2. Рух фінансових ресурсів та капіталу в економіці та передумови виникнення ринку фінансових послуг
- 1.3 Функції ринку фінансових послуг
- Тема 2. Суб'єкти ринку фінансових послуг
- 2.1. Суб'єкти ринку фінансових послуг та їх класифікація
- 2.3. Функції суб'єктів (учасників) ринку фінансових послуг
- 2.4. Система взаємодії суб'єктів ринку цінних паперів
- Тема 3. Поняття і класифікація фінансового посередництва
- 3.1. Фінансовий ринок як ринок фінансових послуг
- 3.2. Загальне поняття фінансового посередництва
- 3.3. Банківська система як основа розвитку ринку фінансових послуг в Україні
- 3.4. Небанківські кредитні інститути
- Тема 4. Інституційна структура ринку фінансових послуг
- Тема 5. Сегментарна структура ринку фінансових послуг
- 5.1. Методи структуризації фінансового ринку
- 5.2. Поняття сегментації фінансового ринку.
- 5.3. Характеристика структури ринків фінансових послуг (за основною групою фінансових активів)
- 5.3.1. Грошовий ринок
- 5.3.2. Ринок капіталу (кредитний ринок)
- 5.3.3. Валютний ринок
- 5.3.4. Ринок цінних паперів
- 5.3.5. Страховий ринок
- 5.3.6. Ринок дорогоцінних металів і каменів та інших об'єктів реального інвестування
- 5.3.7. Ринок нерухомості
- Розділ 2. Функціональний механізм ринку фінансових послуг
- Тема 6. Фінансові послуги на грошовому ринку
- 6.1. Організація та особливості функціонування депозитного ринку
- 6.2. Послуги для здійснення грошових платежів та розрахунків
- 6.3. Операції з інструментами грошового ринку
- 6.4. Державні фінансові інститути на грошовому ринку
- Тема 7. Фінансові послуги на валютному ринку
- 7.1. Конверсійні операції на валютному ринку Поняття конверсії валюти
- Ринок операцій спот
- Валютний курс і котировки
- Основні види котирування валюти
- 7.3. Визначення ефективності операцій, пов'язаних з конвертованістю валют
- 7.4. Міжнародні розрахунки
- Особливості організації міжнародних розрахунків
- Основні форми міжнародних розрахунків
- Тема 8. Фінансові послуги на кредитному ринку
- 8.1. Види та групи банківських операцій, які здійснюють банки в Україні
- 8.2. Поняття та економічна роль банківського кредиту
- 8.3. Методи і принципи фінансування та кредитування капітальних вкладень комерційними банками
- Порядок відкриття фінансування капіталовкладень
- 8.4. Лізингові та селенгові операції як форма організації кредитно-фінансових відносин
- 8.5. Економічна сутність та механізм здійснення факторингових операцій
- 8.6. Економічні основи та специфіка фінансової діяльності кредитних спілок
- 8.7. Інші послуги комерційних банків на ринку фінансових послуг
- Тема 9. Фінансові послуги на ринку цінних паперів
- 9.1. Характеристика корпоративних цінних паперів
- Особливості формування ринку акцій
- Корпоративні облігації
- 9.2. Фактори формування ринку державних цінних паперів
- Характеристика державних облігацій
- 9.3. Інші види цінних паперів та похідні (спеціальні) інструменти ринку цінних паперів
- 9.4. Особливості становлення та функціонування ринку муніципальних цінних паперів
- 9.5. Біржові операції з цінними паперами Місце фондової біржі на ринку цінних паперів
- Біржові операції
- Біржові індекси
- 9.8. Управління портфелем цінних паперів (зарубіжний досвід)
- Тема 10. Фінансові послуги з перейняття ризику
- 10.1. Ймовірнісно - психологічні аспекти проблеми ризику в економіці Ризик в процесі прийняття управлінських рішень у фінансовій сфері
- Аспекти теорії системи управління інвестиційним ризиком
- Методи та критерії вимірювання міри фінансового ризику
- Способи зниження міри фінансового ризику
- 10.2. Місце валютних ризиків в системі комерційних ризиків. Підходи до вибору стратегії захисту від валютних ризиків
- 10.3. Сучасні методи та схеми хеджування ризиків на фінансовому ринку. Практикум на прикладі валютних ризиків
- Хеджування за допомогою опціонів. Валютні опціони
- 10.4. Техніка укладання ф'ючерсних контрактів
- Основні поняття біржової торгівлі ф'ючерсними контрактами
- 10.5. Хеджери, спекулянти та арбітражери як основні учасники ринку термінових контрактів
- Хеджери. Техніка хеджування
- Біржові спекулянти та їх класифікація
- Розділ 3. Особливості організації ринку фінансових послуг в україні
- Тема 11. Інфраструктура ринку фінансових послуг
- 11.1. Поняття та елементи ринкової інфраструктури ринку фінансових послуг
- Банківські інформаційні технології
- 11.2. Розміщення інфраструктури фінансового ринку: аналітичний аспект
- 11.4. Проблема створення інфраструктури ринку ануїтетів
- Тема 12. Державне регулювання основних сегментів ринку фінансових послуг
- 12.1. Необхідність державного регулювання ринку фінансових послуг на етапі становлення його функціональної системи
- 12.2. Національний банк як орган державного регулювання ринку фінансових послуг
- 12.3. Методи регулювання банківської діяльності
- I. Адміністративне регулювання:
- II. Індикативне регулювання:
- Регулювання кредитних відносин центрального банку з комерційними
- Особливості процесу адаптації банківського законодавства України і Європейського Союзу
- Проблема ліквідації проблемних позик
- 12.4. Державна політика на валютному ринку
- 12.5. Регулювання діяльності учасників ринку цінних паперів
- Роль саморегулюючих організацій на ринку цінних паперів
- 12.6. Вплив податкової політики держави на розвиток та функціонування ринку нерухомості
- 12.7. Основні завдання державного регулювання інвестиційних процесів у економіці України