6.3. Операції з інструментами грошового ринку

Інструментами грошового ринку є грошові сурогати - будь-які документи у вигляді грошових знаків, що відрізняються від грошової одиниці України, випущені в обіг не Національним панком України і виготовлені з метою здійснення платежів у гос­подарському обороті. На грошовому ринку обертаються, в ос­новному, боргові документи.

Казначейські зобов'язання - боргові цінні папери, що ємітуються державою в особі уповноважених органів, розміщують­ся виключно на добровільних засадах серед фізичних та юридич­них осіб, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету та надають право на отримання фінансового доходу або інші майнові права відповідно до умов їх випуску. Казначей­ство випускає свої векселя для покриття касового розриву при виконанні держбюджету.

Депозитні сертифікати - видані банками та іншими депозитними інститутами цінні папери.

Євродолари - доларові депозити, розміщені за межами.

Угода про перепродаж - контракт, в якому одна зі сторін зобов’язується продати цінні папери іншій із обов'язковим вику­пом в обумовлену дату за наперед обумовленою і зафіксованою в контракті ціною (наприклад, "репо").

Комерційні папери - короткостроковий простий вексель, виданий суб'єктом господарювання.

Банківський акцепт - форма короткострокового банківсь­кого фінансування, при якому банк бере на себе відповідальність за своєчасну оплату переказного векселя, якщо у векселедавця будуть труднощі.

Фонди ринку грошей - це продаж інвесторам грошових фондів на короткостроковий період.

В Україні обіг векселів теж здійснюється відповідно до Єди­ного вексельного закону.

Вексель - це боргове зобов'язання, що дає її власнику безумов­не право вимагати при настанні терміну платежу від векселедав­ця простого і акцептанта переказного векселя сплати визначеної векселем суми. Тобто, це зобов'язання, в основі якого лежать ли­ше гроші.

Векселі бувають прості (соло-вексель) і перевідні (тратта). У переказному векселедавець призначає платника за векселем і про­понує йому заплатити визначену суму за вимогою того, на кого він виписав вексель. У простому векселі векселедавець призначає платником самого себе і не пропонує, а зобов'язується заплатити.

Особливістю векселів є передача його за індосаментом. Індо­самент виконується на звороті векселя або на додатковому листі {алонжі). У випадку використання алонжу, останній повинен бу­ти приклеєний до векселя. Це викликано дією загального для век­селів правила: чого нема у векселі, того не існує.

За формою передачі індосамент може бути двох видів: або іменним, або бланковим. Іменний індосамент повинен містити дві необхідні частини: підпис особи, що передає вексель, і назву нового векселетримача, якому шляхом цього надпису пере­дається право за векселем, що передує цьому підпису. Для пере­дачі векселя за бланковим індосаментом достатньо одного підпи­су індосанта (того, хто бере на себе абстрактне зобов'язання, подібно до того, як це робить векселедавець при видачі векселя). Кожен пред'явник векселя з бланковим надписом має право ви­моги без іншого засвідчення свого права на цей вексель.

Передача векселя за індосаментом веде за собою два юри­дичних наслідки: права для індосата і відповідальність для індо­санта. Перше полягає в тому, що особа, яка отримала вексель за індосаментом, стає векселетримачем. Однак законність його прав настає у випадку неперервного ряду індосаментів, навіть як­що останній індосамент є бланковим. Другий юридичний наслідок, пов'язаний з першим, полягає в тому, що індосант, пе­редаючи вексель, бере на себе зобов'язання перед новим векселе­тримачем за акцепт і платіж. У цьому полягає доручительська функція індосаменту. Однак індосант може опротестувати новий індосамент, у цьому випадку він не несе відповідальність перед тими особами, на користь яких вексель було потім індосовано.

Банки виконують з векселями наступні операції:

- видача кредиту за спеціальним позичковим рахунком, за­безпеченим векселями;

- інкасування векселів;

- доміціляція векселя:

- авалювання векселів;

- акцепт векселів;

- облік векселів;

- форфетування.

Спеціальний позиковий рахунок - це рахунок до запитання. Безтерміновість кредиту дає банку право в будь-який момент ви­магати від кредитора повного або часткового його погашення чи надання додаткового забезпечення. Цей кредит має постійний характер. Погашення його може здійснюватись як самим пози­чальником, так і іншою особою, після чого їм повертається із забезпечення векселя сума погашеного боргу. Якщо ж від самого позичальника кошти не надходять, то на погашення кредиту на­правляються гроші, які надійшли на оплату векселів.

Інкасування векселів банком - це виконання банком дору­чення векселетримача при отриманні платежу за векселем при настанні терміну оплати. Отримання в банку готівкових грошей за векселем - це інкасація векселя. Банківська черговість, яка полягає в отриманні банком грошей за різними документами (век­селями, чеками тощо) від імені та за рахунок своїх клієнтів, нази­вається інкасо.

Доміціляція векселя - це призначення платником за векселем якої-небудь третьої особи. Вексель, за яким призначено платника, називається доміцільованим векселем. Доміцільований вексель підлягає оплаті третьою особою (доміціліатом) у місці проживання платни­ка або іншому місці. Як правило, платником за векселем при­значається банк. У цьому випадку банк у протилежність інкасу­ванню векселя є не отримувачем платежу, а його платником, тоб­то він виконує доручення платника за векселем здійснити платіж за даним векселем у встановлений термін.

Як доміціліат банк не несе ніякого ризику, тому що він оп­лачує вексель, якщо на рахунку боржника за векселем є необхідна сума грошей. У зворотному випадку він відмовить у платежі.

Аваль векселя - це вексельне доручення, що забез­печує платіж за векселем. Таке забезпечення здійснюється третьою особою (авалістом). Авалістами, як правило, виступають банки та кредитні установи. Чим вище імідж аваліста, тим надійнішим вва­жається вексель. Аваль здійснюється у вигляді надпису на векселі або алонжі "Вважати за аваль" і підпис у аваліста. За видачу аваля стягується плата в процентах від суми векселя. Цей процент на­зивається надписним процентом. Підписавши вексель, аваліст відповідає за ним так само, як і той, за кого він підписався.

Акцепт векселя - це підтверд­ження платником згоди на оплату за переказним векселем (гратті). Він висловлюється словами: "Акцептовано", "Прийнято", "Заплачу", що зроблені на лицьовій стороні векселя. Векселя, акцептовані банком, тобто банківський акцепт, широко за­стосовуються у зовнішньоторговельних операціях. Акцепт бан­ком термінових тратт, що виставляються на нього експортером або імпортером, розглядається як одна із форм кредиту. Це ак­цептований кредит. Акцептант несе відповідальність за оплату векселя у встановлений термін.