1.2. Рух фінансових ресурсів та капіталу в економіці та передумови виникнення ринку фінансових послуг

Економічне буття влаштоване так, що завжди в кожний конкретний момент часу поряд знаходяться одні юридичні та фізичні особи, у яких є деякий надлишок грошових коштів, інші - у яких їх не вистачає. У ролі тих, хто потребує додаткового капіталу, головним чином, виступають держава та різні суб'єкти господарської діяльності. Інвестиційний капітал надходить до тих, хто його потребує, з двох джерел: власних і чужих коштів. Власними коштами для держави є надходження до державного бюджету, для підприємств - нерозподілений прибуток та аморти­заційні відрахування. До категорії чужих коштів відносяться тим­часово вільні грошові кошти (заощадження) інших держав, суб'єктів господарської діяльності та населення.

Оскільки більшість заощаджень припадає на населення, а більшість інвестицій здійснюється підприємствами і фірмами, то очевидно, що необхідний механізм, який буде переміщувати по­токи грошових фондів від перших до других. Цей механізм ство­рюється завдяки функціонуванню фінансових ринків.

Метою утворення та функціонування фінансового ринку є акуму­лювання та ефективне розміщення заощаджень в економіці, стан якої, у свою чергу, значною мірою зумовлений ефективністю пе­реливу інвестиційних коштів від тих, хто має заощадження, до тих, у кого на даний момент є потреба в капіталі. Чим різно­манітніша, з точки зору суб'єктів і розмірів, структура заощад­жень та можливостей інвестицій, тим більшою є необхідність в існуванні фінансового ринку.

Дії на фінансових ринках визначаються основними функціями, що притаманні грошам.

Визначившись із основними функціями грошей і зрозу­мівши природу створення фінансових ринків, ми можемо відзна­чити, що, діючи на фінансовому ринку, кожен з його учасників керується однією метою примножити свій капітал, тобто одержати додатковий прибуток.

Вільні грошові кошти (заощадження) перетворюються на інвестиційний капітал з моменту їх надходження до споживачів. Таке перетворення може бути прямим та опосередкованим. За­ощадження прямо перетворюються на інвестиції, коли підприємство використовує свій нерозподілений прибуток для придбання нових технологій, основних фондів або коли уряд здійснює будівництво шляхів за рахунок відповідної статті дер­жавного бюджету. Прямо перетворюватись на інвестиції можуть лише власні кошти, а чужі повинні пройти певний опосередкований шлях, який лежить через фінансовий ринок.

Розвинений національний (внутрішній) фінансовий ринок може суттєво полегшити інтеграцію в світовий фінансовий ринок і створити канал для інвестування іноземного капіталу у вітчизня­ну економіку через розміщення цінних паперів. Атрибутом світо­вого фінансового ринку є направлення національного капіталу (певних фінансових активів) за кордон, у розпорядження інозем­ного банку або залучення іноземного капіталу. Історично світо­вий фінансовий ринок з явився на базі міжнародних фінансових опе­рацій національних фінансових ринків, потім сформувався на основі їх інтернаціоналізації.

Серед найбільш значимих передумов формування фінансового ринку в Україні слід виділити такі: розвиток альтернативного сек­тора економіки, формування ринкової інфраструктури, комерці­алізація банківської сфери, відміна монополії зовнішньої торгівлі, пільговий порядок оподаткування доходів із цінних паперів, відсутність силового державного регулювання операцій із цінни­ми паперами. Все це дозволяє посилити платоспроможний попит. який вже зараз формується на ринковій основі. Основним критерієм повинні стати вигідність вкладання капіталу в рамках ринкової о механізму і конкурентоспроможність тих, хто хоче йо­го залучиш.