10.1. Ймовірнісно - психологічні аспекти проблеми ризику в економіці Ризик в процесі прийняття управлінських рішень у фінансовій сфері

Ніякі, навіть найкращі прогнози не в змозі цілком виклю­чити невизначеність ринку (стихії). А де невизначеність і випад­ковість, там не уникнути ризику.

Risko на іспанському означає скелю, та не просто скелю, а навісну. За словником Ожегова ризик визначається як: 1) можлива небезпека; 2) дія на удачу в надії на щасливий результат.

Прийняття управлінського рішення у фінансовій сфері - це процес цілеспрямованої переробки інформації стану в інфор­мацію командну. Вибір способу дії на основі переробки інфор­мації є управлінське рішення.

Ухвалення рішення — основа управління; без рішення не­ма управління; управляти — означає вирішувати.

Так як ухвалення рішення — це процес розв'язання проблеми невизначеності, то відсутність рішення також є рішенням, і йому, як і іншим рішенням, також: властивий ризик — ризик бездіяльності (ризик нерозв’язання проблеми невизначеності).

Мета - це те, що обов'язково повинно бути досягнуто, а цільова функція — критерій досягнення мети. Сформульована мета вже сама по собі містить напрям її досягнення. Недарма гово­риться, що правильно поставити завдання — це наполовину вирі­шити його. Так як для реалізації мети необхідні ресурси, а ресурси в принципі завжди обмежені, то цілі повинні ставитися тільки самі необхідні на даному етапі, але в той же час реальні для виконання. Мста завжди визначається дуже розпливчасто. Це пояснюється тим, що інтуїтивно мета зрозуміла, вона зв'язана з бажанням якось, поліпшити існуюче положення, але висловити її чітко, а тим більше в якомусь кількісному вимірі часто дуже важко.

Вважається, що багато факторів, особливо пов'язаних з такими поняттями, як естетика, репутація, престиж, борг , кваліфікація, імідж і т.п., не мають природної шкали для вимірю­вання, а найчастіше в принципі непорівнянні.

Коли ж здійснюється їх оцінка, то вона суб'єктивна і час­то неоднозначна. Але саме ці етичні, психологічні і соціальні по­няття часто виступають як фактори мотивації мети. їхня зна­чимість, на жаль, визначається інстинктивними симпатіями й ан­типатіями, що склалися в результаті виховання, навчання і соціального оточення.

Успіх — це 1) досягнення поставленої мети; 2) очікуваний результат початого заходу; 3) послідовне досягнення намічених серйозних особистих планів.

В основі методів чіткого формулювання цілей і з'ясуван­ня пріоритетів лежить кількісний аналіз на основі використання математичних моделей.

Правильне рішення — це кількісно обґрунтований вибір найкращої системи дій, що ведуть до досягнення поставленої ме­ти при даних умовах і обставинах. При цьому "кількісно обґрун­тований вибір найкращої системи дій" можна визначити як "ми­стецтво давати погані відповіді на ті практичні питання, на які іншими методами відповіді даються ще гірші", чи "дати погану відповідь на питання, на яке не можна відповісти по-іншому".

Необхідність ухвалення рішення про найбільш доцільну лінію поведінки - завдання оптимального управління. Тому доцільно розглядати максимум можливих шляхів досягнення ме­ти. Вибір же самих вдалих з них здійснюється за допомогою цільової функції. У окремому, але на практиці дуже частому ви­падку, оптимальний хід процесу може відповідати максимально­му чи мінімальному (у загальному випадку екстремальному, тоб­то граничному) значенню регульованої величини.

Коли рішення може призвести не до визначеного результа­ту, а до одного з безлічі можливих з різними ймовірностями їх здійснення, при цьому додатково результат операції залежить від ряду факторів, не відомих в момент прийняття рішення, той хто приймає рішення ризикує одержати зовсім не той результат, на який розраховує. Це і є прийняття рішень в умовах ризику. Цілком уникнути ризику неможливо. Ризик буває виправданий і невиправданий. Уміння ризикувати це уміння проводити межу між виправданим і невиправданим ризиком у кожному кон­кретному випадку.

Проблема необхідності вибору при недостатніх підставах знайома кожному, кому доводилося приймати відповідальні рішення.

Отже, з визначення ризику випливає, що:

• він являє собою систему дій при невизначених обставинах (на удачу);

• ризикувати слід лише в тих випадках, коли можливий успіх (в надії);

• очікуваний результат ризику носить не однозначний, а ви­падковий характер.

Причини невизначеності (першої сторони ризику):

• неповнота наших знань про навколишній світ (історію роз­витку людства можна уявити як історію боротьби з невизна­ченістю);

• випадковість, тобто те, що при однаково заданих умовах відбу­вається неоднаково, причому заздалегідь не можна вгадати, як буде на цей раз. Спланувати кожен даний випадок неможливо;

• протидія.

Другою стороною ризику є очікування успіху — мова йде про деякий кінцевий підсумок дій, у якому загальний успіх пере­важає над загальним програшем. Кожний окремий результат не обов’язково повинен бути переможним.

Третя сторона ризику — випадковість. Вивчення законів ймовірності дає можливість пророчити загальний результат дій, що пов'язані з ризиком (хоча Ейнштейн казав..."я не вірю, що Господь Бог кидає "кості"").

Так як наука — це насамперед міра, то говорити про ризик з наукової точки зору означає говорити про визначений ризик, про виміряний ризик, про міру ризику. Тобто, з наукової точки зору ризик — це ймовірність настання несприятливої події, а діяльність в умовах ризику — це кількісно визначена лінія по­ведінки в умовах невизначеності, що веде в кінцевому результаті до переваги успіху над невдачею.

Будь-яке відхилення від визначеного ризику при­зводить або до авантюризму, або до перестраховки. І те й інше в кінцевому підсумку обіцяє програш.

Про колективне ухвалення рішення:

• у комісії немає місця, яке можна було б висікти (А.Н.Крилов);

• верблюд — це кінь, дизайн якого був здійснений групою.

Про психологію:

• "людина знає, що добре, а робить, що погано" — Сократ;

• людина звичайно переоцінює ймовірності не дуже правдо­подібних і недооцінює імовірності дуже правдоподібних подій (коли справа стосується ймовірностей, інтуїція часто нас обманює);

• чим сильніші у того, хто приймає рішення, агресивні установ­ки і потреба в домінуванні, тим більш високий рівень ризику, що допускається ним;

• колегіальні рішення звичайно більш ризиковані, чим індивідуальні.

Під особою, яка приймає рішення, розуміють систему (особу чи коло осіб), що робить вибір альтернативи і несе відповідальність за своє рішення. Вибір альтернативи свідчить про вольову раціональну дію; наголос на відповідальності вказує на зацікавленість приймаючого рішення в досягненні поставле­ної мети {про того, хто засидівся на своєму місці — йому вже нічо­го не потрібно).

Дії, пов’язані з ризиком, завжди цілеспрямовані. Під метою при цьому розуміють результат, якого прагне досягти той хто приймає рішення, і який для нього представляє визначений інте­рес — корисність. Не слід вибирати мету "зробити великі гроші".

При прийнятті рішень, пов'язаних з ризиком, як правило, збільшується значення фактора часу — "дорога ложка к обеду", принцип винищувача — "погане рішення під час бою краще, ніж гар­не після ". Брак часу призводить до спроб прискорити прийняття рішення, що в свою чергу призводить до помилок і робить вибір менш ефективним:

Співвідношення величин об'єктивної і суб'єктивної інфор­мації, що використовується при прийнятті рішення, може служи­ти мірою якості рішення (попередньої, але не остаточної). Цей по­казник характеризує ступінь ризику, що бере на себе приймаю­чий рішення, припиняючи пошуки шляхів об'єктивного обґрун­тування рішень.

При цьому слід зазначити, що: І) завжди існує інформація, що не може бути отримана ніякими об'єктивними методами і підлягає визначенню тільки інтуїтивно-логічними прийомами і \або вольовими рішеннями; 2) обсяг одержуваної інформації (і трудо-виmpam на її одержання) обернено пропорційний обсягу затрачувано­го часу; 3) якість рішення є не збиткова функція витрат ресурсів.

Будь-які несподівані зміни у фінансовому стані суб'єкта господарювання є сигналами раннього попередження про недоліки в управлінні.

Якість управління позначається на здатності справлятися зі змінами, особливо несподіваними, які є джерелами ризику і невизначеності. Завдання ризик-менеджменту — бути завжди гото­вим до очікуваних змін і швидко пристосовуватися до несподіваного.

NPV є результат взаємодії зовнішніх і внутрішніх (регу­люючих) впливів на систему. Цільова функція управління ризи­ком — максимізація NPV /чи стабілізація NPV (мінімізація стан­дартного відхилення NPV) .