8.5. Економічна сутність та механізм здійснення факторингових операцій

Факторингові операції з'явились на основі комерційного кредиту, який надається продавцями покупцям у вигляді відстрочки платежу за продані товари. Зміна вимог до розрахунків з точки зору прискорення обороту коштів викликали необхідність для постачальників шукати шляхи рішення проблеми дебіторської заборгованості. Факторинг є порівняно новою ефективною системою покращання ліквідності та зменшення фінансового ризику при організації платежів. Комерційні банки, розвиваючи ці операції, доповнюють їх елементами бухгалтерського, інформаційного, рекламного, збутового, юридичного, страхового та іншого обслуговування клієнтів.

Загальні положення про організацію факторингових опе­рацій в Україні При наданні послуг підприємствам та ор­ганізаціям через факторинг комерційні банки керуються слідую­чими положеннями Національного банку України.

1. Кредити для проведення факторингових операцій нада­ються строком на 3 місяці під 10% річних.

2. У випадках дострокового надходження коштів від по­купців по викупленій дебіторській заборгованості комерційні банки мають право використати їх на проведення таких же фак­торингових операцій, але строк повернення кредиту Національ­ному банку не повинен перевищувати 3-х місяців.

3. Комерційні банки можуть надавати факторингові по­слуги всім госпорганам незалежно від того, в якому банку відкриті їх розрахункові рахунки.

4. При вирішенні питання про надання можливості ко­мерційним банкам здійснювати факторингові операції необхідно виходити із дотримання всіх вимог відносно нормативів ліквідності даного банку. їх розрахунок необхідно зробити з ура­хуванням відтворення статутних капіталів банків.

5. Факторингові послуги можуть надаватись на викуп дебіторської заборгованості під розрахункові документи за відвантажену продукцію та надані послуги.

6. В строк, установлений для повернення кредиту комер­ційними банками, управління Національного банку на підставі строкового зобов'язання списує з його кореспондентського рахунку суму кредиту.

7. Сума неефективно використаного кредиту по проведенню факторингових операцій відноситься за рахунок діяльності ко­мерційного банку.

8. Факторингові послуги оформляються угодами між:

а) управлінням Національного банку та комерційними банками;

б) комерційними банками та підприємствами і ор­ганізаціями.

Факторинг здійснюється наступним чином,. Банк отримує у господарюючого суб'єкта-продавця право на стягнення дебіторської заборгованості покупця продукції (робіт, послуг) і протягом 2-3 днів перераховує господарюючому суб'єкту 70-90% су­ми коштів за відвантажену продукцію на час її пред'явлення. Після одержання платежу за цими рахунками від покупців банк перераховує господарчому суб'єкту суми рахунків 30-10% за мінусом процентів і комісійних винагород. Вартість фактичного обслуговування залежить від виду послуг, фінансового станови­ща клієнта тощо.

При визначенні оплати за факторинг слід виходити з прийнятого сторонами процента за кредит і середнього терміну перебування коштів у розрахунках з процентами. При розміщенні документа продавця в картотеку покупця вся сума пені також є доходом факторингу.

Уступка вимоги кредитором іншій особі регулюється ст. 197-200 Цивільного кодексу України (далі — Кодекс). За ст. 197 Кодексу уступка вимоги кредитором іншій особі передбачає пе­рехід до набувача вимоги прав, що забезпечують виконання зобов'язання. Тобто операція з переуступки першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи другому кредитору з поперед­ньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першо­му кредитору (факторинг) передбачає передачу прав власності на такі права і тому зазначена операція вважається операцією з про­дажу товарів. Товарами вважаються матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовують­ся у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення. Під матеріальними активами розуміються основні фон­ди та оборотні активи у будь-якому вигляді, що відрізняється від коштів, цінних паперів, деривативів та нематеріальних активів.

Право вимоги боргу (дебіторська заборгованість) платни­ка податку не відноситься до основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів або деривативів. При класифікації ма­теріальних активів як оборотних слід керуватись відповідними нормативно-правовими актами з питань бухгалтерського обліку. За п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31.03.99 р. N 87, оборотні активи — це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, при­значені для реалізації чи споживання протягом операційного цик­лу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу. При цьому, згідно з додатком до вищезазначеного Стандарту, довгострокова дебіторська заборгованість вважається необоротним активом, а інша дебіторська заборгованість вважається оборотним активом.

Враховуючи вищезазначене, уступка вимоги недовго­строкового боргу вважається продажем товару. Це не стосується уступки вимоги довгострокового боргу.

Операція з уступки платником податку — кредитором прав вимоги боргу іншій особі вважається продажем товару. Кре­дитор, який уступив вимогу боргу іншій особі і передав їй доку­менти, що свідчать про право зазначеної вимоги, повинен збільшити валовий дохід на суму доходу, одержаного від зазначе­ної операції (уступки права вимоги боргу), крім первісного креди­тора (особи, у якої виникла дебіторська заборгованість у резуль­таті відвантаження продукції (товарів, робіт, послуг). Дохід, одер­жаний платником податку від продажу вищезазначених прав відображається в рядку 1 Декларації про прибуток підприємства та рядку 1.1 додатка А до неї. Кошти (вартість інших видів ком­пенсації), одержані останнім кредитором в результаті погашення дебітором заборгованості, включаються до складу його валового доходу (крім первісного кредитора). Цей дохід відображається в податковій звітності аналогічно відображенню доходу, одержа­ного в результаті уступки вимоги боргу іншій особі.

Існують різні види факторингових операцій: відкриті (конвенційні) та закриті (конфіденційні), з правом регресу і без нього. При відкритому факторингу постачальник ставить до відома боржників про участь банку (фактор-фірми), і всі платежі направляються на адресу банку. При закритому - боржники не повідомлені про посередництво банку. Факторинг з правом рег­ресу означає, що банк має право зворотної вимоги до постачаль­ника відшкодувати сплачену суму, тобто постачальник несе кре­дитний ризик. Угода без права регресу в світовій практиці укладається досить рідко, так як вважається, що вона виправдана ли­ше в тому випадку, коли можливість появи суперечливих мо­ментів або настання неплатоспроможності платника зведена до мінімуму. Від виду операції залежить ступінь ризику, яка визна­чає, і вартість операції (комісійну винагороду банку).

Переваги факторингу для клієнта: зменшення кредитного платіжного ризику, своєчасна інкасація дебіторської заборгова­ності, можливість планувати платіжний оборот, прискорення оборотності оборотного капіталу, покращання кредитоспро­можності. Крім того, банки (фактор-фірми) надають своїм клієнтам додаткові послуги.