logo
Ринок фінансових послуг

6.2. Послуги для здійснення грошових платежів та розрахунків

Розрахунки є системою організації та регулювання платежів за грошовими вимогами і зобов'язаннями. Методи платежу діляться на готівково-грошові та безготівкові.

Готівкові розрахунки: готівково-грошові розрахунки грив­нями (українською валютою); розрахунки за допомогою кредит­них та дебетних карток.

Кредитна картка (англ. card of credit) - платіжно-розрахунковий документ, що видається банком своїм вкладникам для оплати ними товарів та послуг, вони реєструють не тільки всі фінансові операції власника, але й опе­ративно вносять зміни у стан його рахунку в банку, містять відо­мості про стан здоров'я і т. п. При придбанні товару чи бажанні отримати готівку власник картки пред'являє її комп'ютеру, мага­зину чи банку, даючи команду про термінову оплату.

Дебетна картка - це платіжно-розрахунковий документ, що видається банками своїм вкладникам для оплати товарів, по­слуг чи для отримання готівки в банківських автоматах. На відміну від кредитних карток, дебеті картки мають закодовану суму рахунку власника картки. Оплата за дебетними картками проводиться шляхом прямого списання з рахунку платника гро­шей із суми, закодованої на магнітній стрічці картки. Дебетні картки видаються вкладникам тільки при депонуванні його коштів у банку. Дебетні картки можна використовувати як спосіб доступу до рахунків вкладників.

Організація безготівкового грошового оборогу органічно пов'язана із регулюванням готівкового обігу: лімітування залишків картках зумовлює зберігання основної маси грошей юридичними особами на рахунку у банку. Однак більш дійовий фактор - стимулювання депозитних операцій через виплату банками процентів за вкладами. Ще одна форма прояву органічного зв'язку безготівкового та готівкового обороту - можливість використання розрахункових інструментів (зокрема перевідних векселів) як для перерахування коштів за рахунками, так і для безпосереднього здійснення платежу.

Головна особливість безготівкового обороту полягає у використанні спеціальної організаційної форми здійснення самого виду платежу.

Перерахування грошей за рахунками базується на двох ос­новних принципах:

  1. платежі здійснюються лише за згодою платника, про що він надсилає у банк оформлені або акцептовані ним розрахун­кові документи; відхід від цього правила допускається у випад­ках стягнення коштів за рішенням суду чи арбітражу;

  2. платежі здійснюються в календарній послідовності над­ходження розрахункових документів та настання строку платежу.

Виходячи зі специфіки проведення безготівкових розрахунків, виділяються три рівні їх організації.

Міждержавні розрахунки. Як окрема організаційна форма вони існують в умовах грошової системи закритого типу. З ме­тою організації розрахунків юридичних і фізичних осіб з інозем­ними партнерами держава укладає угоди з іншими країнами про порядок здійснення взаємних розрахункових відносин. Вони мо­жуть проводитися шляхом використання вільно конвертованої валюти (у цьому випадку організація міждержавних розрахунків зводиться до регулювання порядку одержання вказаної валюти юридичними і фізичними особами) або проведення заліку взаєм­них вимог та зобов'язань - клірингу. У грошовій системі відкритого типу організація міждержавних розрахунків збігається з державним регулюванням валютних відносин.

Міжбанківські розрахунки. Дворівнева банківська система передбачає розрахунки комерційних банків за кореспондентськими рахунками, які вигідно зі своїми функціями виступають як своєрідні розрахункові рахунки банків. Така ж форма використовується і в міжнародних міжбанківських розрахунках.

Розрахунки юридичних та фізичних осіб. За своєю суттю во­ни поділяються на грошові (здійснюються шляхом перерахувань за рахунками в банках) і безгрошові (шляхом заліку взаємних ви­мог). У сучасних умовах найпоширеніші грошові безготівкові розрахунки. Заліки взаємних вимог практикуються банками для погашення взаємних неоплачених зобов'язань клієнтів, а також використовуються у сферах, де постійно виникають зустрічні платіжні вимоги сторін.

За характером об'єктів розрахункових відносин виділяються розрахунки за товарними і нетоварними операціями. Вимоги до їх організації неоднакові. Якщо при нетоварних операціях голов­ним є забезпечення своєчасності та повноти платежу, то ор­ганізація розрахунків за товарними операціями включає також підтвердження факту відвантаження та виконання зобов'язань, які передбачені договором сторін.

За способом оплати товарів та послуг виділяються такі розрахунки:

- планові платежі здійснюються, виходячи з передбаченою угодою плану регулярних поставок.

Конкретний спосіб платежу визначається угодою сторін.

Залежно від кількості учасників розрахунки мажуть бути пря­мими чи транзитними. У прямих розрахунках відвантажувач та одержувач товару одночасно виступають як одержувач коштів і платник. У транзитних розрахунках, крім відвантажувана та одер­жувача товару, бере участь посередник постачальник.

У процесі безготівкових перерахувань клієнти банків Ук­раїни використовують п'ять основних форм розрахунків, які відрізняються за формою розрахункових документів та порядком документообороту:

  1. розрахунки платіжними вимогами;

  2. розрахунки платіжними дорученнями;

  3. розрахунки чеками;

  4. акредитивна форма розрахунків;

  5. розрахунки вимогами - дорученнями .