logo
Ринок фінансових послуг

7.4. Міжнародні розрахунки

Міжнародний кредит. Місце валютного ринку у системі світової валютної системи

Валютний ринок є системою сталих і водночас різно­манітних економічних та організаційних відносин між учасника­ми міжнародних розрахунків з приводу:

Міжнародні банківські угоди визначають переважно ор­ганізаційні основи здійснення розрахунків. Це, передусім, вста­новлення між банками кореспондентських відносин. Вони перед­бачають відкриття банками один одному кореспондентських ра­хунків для зберігання своїх валютних коштів, виконання на заса­дах взаємності розрахункових операцій за дорученням і за раху­нок власних коштів кожного. Між банками укладаються й інші міжнародні угоди з різних питань організації розрахунків (про використання дорожніх чеків, єврочеків, кредитних карток, про систему СВІФТ тощо).

Міжнародний кредит - це надання валютно-матеріальних ресурсів одних країн іншим у* тимчасове користування у сфері міжнародних економічних відносин. Кошти для міжнародного кре­диту мобілізуються на міжнародному та національних ринках позичкових капіталів, а також за рахунок використання ресурсів державних, регіональних і міжнародних організацій.

У процесі взаємного обміну результатами діяльності націона­льних господарств, формується валютна система , що є державно-правовою формою організації валютних відносин і поділяється на національну, світову та міжнародну (регіональну) валютні системи.

Формою реалізації міжнародних валютних відносин є сформо­вана на базі національних валютних систем світова валютна система.

Елементами світової валютної системи є:

- форми міжнародних засобів платежу (золото, національні валюти, міжнародні валютні одиниці - СДР, ЕКЮ);

- уніфікований режим валютних паритетів та курсів;

- умови взаємної конвертованості валют;

- уніфікація правил міжнародних розрахунків;

- режим валютних ринків та ринків золота;

- міжнародні валютно-фінансові організації;

- міжнародне регулювання валютних обмежень.

Міжнародний ринок позичкових капіталів - це система відносин з акумуляції та перерозподілу позичкового капіталу між країнами. Він є сукупністю кредитно-фінансових установ і фон­дових бірж, які надають позички і кредити іноземним позичаль­никам. Міжнародний ринок позичкових капіталів виділився з національних ринків позичкового капіталу, однак в останні роки межа між ними стирається внаслідок лібералізації (дерегуляції) національних ринків позичкового капіталу в розвинених країнах і деяких країнах, що розвиваються, у результаті чого полег­шується діяльність іноземних юридичних осіб на національних ринках позичкового капіталу.

Як і національні, міжнародний ринок позичкових капіталів поділяється на валютний (короткостроковий) і ринок капіталів (середньо - та довгостроковий).

Основою міжнародного ринку позичкових капіталів є євроринок, на якому операції здійснюються в євровалютах, у яких банки виконують операції за межами країн-емітентів цих ва­лют. Наприклад, долари на рахунках неамериканських банків (не тільки європейських) називаються євродоларами. Головним стимулом для розвитку євроринку є відсутність державного контро­лю за його діяльністю, оскільки на операції з євровалютами не поширюються правила та обмеження національних ринків по­зичкового капіталу, що робить їх більш вигідними порівняно з кредитуванням у національних валютах.

Євроринок включає декілька сотень банків, розташова­них у міжнародних фінансових центрах, і поділяється на євровалютний ринок, який існує переважно у вигляді купівлі-продажу короткострокових міжбанківських євровалютних депозитних сертифікатів, ринок банківських єврокредитів, ринок єврооблігацій та ринки інших цінних паперів у євровалютах.

Важлива роль в експорті капіталу належить офшорним операціям. Офшорні операції - це банківські операції, які здійсню­ються у фінансових центрах "оф — шор". Фінансові центри "офшор" (англ. off-shore - знаходиться на відстані від берега, за тери­торією країни) - це території, де головною формою діяльності є міжнародні фінансові операції. Вони є різновидом "фіскальних оа­зисів", розташованих на морських узбережжях у місцях розвине­ного міжнародного туризму. У світових фінансових центрах фінансово-кредитні установи (національні й іноземні) здійснюють операції з нерезидентами в іноземній для даної країни валюті.