6.1. Організація та особливості функціонування депозитного ринку

Залучення коштів вкладників та інших кредиторів - це ос­новний вид пасивних операцій банків. Залучені засоби комер­ційних банків формують переважну частину банківських ре­сурсів. Вони покривають від 80 до 90% усієї потреби у грошових коштах для здійснення активних банківських операцій. Склада­ються із депозитів (вкладів) і кредитів (позик), отриманих бан­ком. Максимальний розмір залучених коштів залежить від влас­ного капіталу банків.

Вклад (депозит) - це грошові кошти (у готівковій або безготівковій формі, в національній або іноземній валюті) передані в банк їх власником для зберігання на певних умовах. Операції, пов'язані із залученням грошових коштів на вклади, називають­ся депозитними.

Депозит виникає двома шляхами: банк може прийняти кошти від фізичної особи та фірми і помістити їх на депозитний рахунок, або може "утворити" депозит, надаючи клієнту позич­ку і право розплачуватися чеками проти цього депозиту.

У більшості країн класифікація депозитних рахунків за­снована на двох моментах: строку депозиту до моменту вилучен­ня та категорії вкладника. За строками депозити поділяються на депозити до запитання (тобто депозити, які сплачуються за пер­шою вимогою вкладника без попереднього повідомлення) та де­позити на строк (які сплачуються через певний час після внесення коштів на рахунок). Залежно від вкладника виділяють наступні рахунки: рахунок приватної особи, корпорацій (акціонерних ком­паній) або некорпоративних фірм, центрального уряду, місцевих органів влади, фінансових установ, іноземних вкладників.

Особливості депозитного рахунку до запитання:

• вклад та вилучення коштів здійснюється як частинами, так і повністю в будь-який час без обмежень;

• гроші можуть вилучатися з рахунку як у вигляді готівки, так і за допомогою чека;

• власник рахунку платить банку комісію за використан­ня рахунку у вигляді постійної місячної ставки або за кожний ви­писаний чек;

• за депозитами до запитання банк повинен зберігати мі­німальний резерв у центральному банку в більшому відношенні, ніж за строковими вкладами.

Внески до запитання (безстрокові депозити) можуть бути вилучені вкладником або переведені іншій особі переказом за ви­могою власника.

Термінові вклади (рахунки) - це грошові кошти, що зараховуються на депозитні рахунки на жорстко обумовлений термін з виплатою процента. Ставка плати за ними залежить від розміру та терміну вкладу. У разі дострокового отримання грошових коштів клієнт втрачає відсоток у формі штрафу. На цих рахунках зберігаються кошти, які приносять власнику процентний дохід та не призначені для розрахунків з третіми особами.

До числа характерних особливостей даних вкладів нале­жать:

• рахунки не призначені для розрахунків, на них не випи­туються чеки;

• кошти на рахунках обертаються повільно;

• існує формальна вимога про попереднє повідомлення вкладником банку про вилучення коштів за 7 днів, а в деяких випадках до ЗО днів;

• за рахунком виплачується процент; при цьому максимальний рівень процентної ставки може регулюватися націо­нальним банком;

• для вкладів, як правило, встановлюється більш низька норма обов'язкових резервів, ніж за депозитами до запитання.

Різновидом термінового вкладу є депозитні сертифікати. розраховані на точно зафіксований час залучення коштів.

Депозитні сертифікати видаються тільки юридичним осо­бам. Вони можуть бути іменними або на пред'явника. Право на отримання вкладу за депозитним сертифікатом може бути пере­дано іншій особі. Для фізичних осіб використовуються ощадні сер­тифікати, що видаються банками як на фіксований термін, так і до запитання.

У сучасних умовах комерційні банки для оперативного залучення додаткових грошових коштів використовують можливості міжбанківського ринку ресурсів, на якому відбувається протяг грошових коштів, мобілізованих іншими кредитними установами.

Пасивною операцією комерційних банків є отримання ними централізованих кредитів. Кредити центральних банків надаються комерційним банкам у порядку рефінансування і на кон­курсній основі, а також у формі ломбардних кредитів.

Ще одним методом залучення коштів є угода про зворотний закуп (репо). Ця угода укладається між банком і фірмою або з дилерами державних цінних паперів.

За останні роки отримали розвиток євровалютні кредити чи фінансовий інструмент управління пасивними операціями. Євровалютні кредити - це кредити, отримані від іноземних банків у євровалюті. Провідною валютою у структурі міжнародного ринку позичкових капіталів є євродолари.

Депозит - це вкладання грошових коштів, або цінних паперів у банк на зберігання. Один із способів накопичення грошових збережень, тобто акумуляції капіталу, є тезаврація дорогоцінних металів, перш за все, золота та срібла.

Тезаврація золота - це накопичення золота приватними власниками у вигляді скарбів або страхових фондів. Золото приватному володінні накопичується у двох основних формах; вигляді золотих монет та злитків. Злитки золота зберігаються основному в банках. Ці накопичення банки не трансформують позичковий капітал, а є грошовим капіталом у чистому вигляд без перспективи бути відданим у кредит.