Способи зниження міри фінансового ризику
Фінансові ризики розв'язуються за допомогою різних способів. Способами вирішення фінансових ризиків є:
уникнення;
утримання;
передача;
зниження міри.
Під уникненням ризику розуміється просте ухилення від за* ходу, пов'язаного з ризиком. Однак уникнення ризику для підприємця часто означає відмову від отримання прибутку.
Утримання ризику має на увазі залишення ризику за інвестором, тобто на його відповідальності. Так, інвестор, вкладаючи венчурний капітал, заздалегідь упевнений, що він може за рахунок власних коштів покрити можливу втрату венчурного капіталу.
Передача ризику означає, що інвестор передає відповідальність за фінансовий ризик комусь іншому, наприклад, страховому товариству. У даному випадку передача ризику сталася шляхом страхування фінансового ризику.
Зниження міри ризику - скорочення ймовірності та обсягу втрат.
При виборі конкретного способу фінансового ризику інвестор повинен врахувати наступні принципи:
не можна ризикувати більше, ніж це може дозволити власний капітал;
потрібно врахувати наслідки ризику;
не можна ризикувати великим заради малого.
Перш, ніж вкладати капітал, інвестор повинен:
• визначити максимально можливий обсяг збитку за даним ризиком;
порівняти його з обсягом капіталу, що вкладається;
порівняти його з усіма власними фінансовими ресурсами і визначити, чи не призведе втрата цього капіталу до банкрутства інвестора.
Співвідношення максимально можливого обсягу збитку й обсягу власних фінансових ресурсів інвестора - це міра ризику, яка веде до банкрутства. Вона вимірюється за допомогою коефіцієнта ризику:
де Кр - коефіцієнт ризику;
У - максимально можлива сума збитку, грн.;
З - обсяг власних фінансових ресурсів з урахуванням точно відомих надходжень коштів, грн.
Дослідження ризикованих заходів дозволяють зробити висновок, що оптимальний коефіцієнт ризику складає - 0,3, а коефіцієнт ризику, що призводить до банкрутства інвестора - 0,7 і більше.
Зниження міри фінансового ризику може здійснюватись різними шляхами:
диверсифікація;
придбання додаткової інформації про вибір і результати;
лімітування;
страхування тощо.
Диверсифікація - це процес розподілу коштів, що інвестуються між різними об'єктами вкладення, які безпосередньо не пов'язані між собою. На принципі диверсифікації базується діяльність інвестиційних фондів, які продають клієнтам свої акції, а вилучені кошти вкладають у різні цінні папери, що купуються на фондовому ринку і приносять стійкий середній дохід. Диверсифікація дозволяє уникнути частини ризику при розподілі капіталу між різноманітними видами діяльності. Так, придбання інвестором акцій 5 різних акціонерних товариств замість акцій одного товариства збільшує ймовірність отримання їм середнього доходу в 5 разів і відповідно в 5 разів знижує міру ризику.
Інвестор іноді приймає рішення, коли результати невизначені і засновані на обмеженій інформації. Природно, що якби в інвестора була більш повна інформація, він міг би зробити кращий прогноз і знизити ризик. Це робить інформацію товаром.
Інформація є дуже цінним товаром, за який інвестор готовий платити великі гроші, а раз так, то вкладення капіталу в інформацію стає однією із сфер підприємництва.
Вартість повної інформації розраховується як різниця між очікуваною вартістю якого-небудь придбання, коли є повна інформація, і очікуваною вартістю, коли інформація неповна.
Інвестор іноді приймає рішення, коли результати невизначені і засновані на обмеженій інформації. Природно, що якби у інвестора була більш повна інформація, він міг би зробити кращий прогноз і знизити ризик. Це робить інформацію товаром Інформація є дуже цінним товаром, за який інвестор готовий платити великі гроші, а раз так, то вкладення капіталу в інформацію стає однією з сфер підприємництва. Вартість повної інформації розраховується як різниця між очікуваною вартістю якого-небудь, придбання, коли є повна інформація, і очікуваною вартістю, коли інформація неповна.
Приклад Підприємець стоїть перед вибором, скільки закупити товару: 100 одиниць або 200 одиниць. При закупівлі 100 одиниць товару витрати складуть 120 грн.. за одиницю, а при закупівлі 200 одиниць — 100 грн. за одиницю. Підприємець даний товар буде продавати по 180 грн. за одиницю. Однак він не знає, чи буде попит на нього. Весь не проданий в строк товар може бути реалізований тільки по ціні 90 грн. і менш. При продажі товару імовірність складає "50 на 50", тобто існує імовірність 0,5 для продажу 100 одиниць товару і 0,5 для продажу 200 одиниць товару. Прибуток складе при продажі 100 одиниць товару 6000 грн. [100 х (180 — 120) ], при продажі 200 одиниць — 16000 грн. [200 х (180 — 100) ]. Середній очікуваний прибуток — 11000 грн. [0,5 х (6000 + 0,5 х 16000) ].
Отже, очікувана вартість інформації при умові визначеності — 11000 грн. Очікувана вартість інформації при невизначеності — 8000 грн. (покупка 200 одиниць товару: 0,5x16000 — 8000 грн.). Тоді вартість повної інформації — 3000 грн. (11000 — 8000). Тобто, для більш точного прогнозу необхідно отримати додаткову інформацію про попит, заплативши за неї 3000 грн.. Навіть якщо прогноз виявиться не зовсім точним, все ж вигідно вкласти дані кошти у вивчення попиту і ринку збуту, що забезпечує кращий прогноз збуту на перспективу.
Лімітування - це встановлення ліміту, тобто граничних сум витрат, продаж, кредиту тощо. Лімітування є важливим способом зниження міри ризику і застосовується банками при видачі позик, при укладенні договору на овердрафт тощо, господарюючим суб'єктом - при продажі товарів у кредит (за кредитними картками), за дорожніми чеками і єврочеками тощо; інвестором при визначенні сум вкладення капіталу тощо.
Страхування та хеджування фінансових ризиків є одним з найбільш поширених способів зниження його міри. Про це мова піде у наступних інформаційних блоках теми.
- 8. Фінансові послуги на ринку позик (кредитному) 48
- 9. Фінансові послуги на фондовому ринку 63
- Розділ 1. Теоретико-методологічні засади організації та функціонування фінансового ринку
- Тема 1. Фінансовий ринок та його роль в економіці
- 1.1. Місце фінансового ринку в фінансовій системі
- 1.2. Рух фінансових ресурсів та капіталу в економіці та передумови виникнення ринку фінансових послуг
- 1.3 Функції ринку фінансових послуг
- Тема 2. Суб'єкти ринку фінансових послуг
- 2.1. Суб'єкти ринку фінансових послуг та їх класифікація
- 2.3. Функції суб'єктів (учасників) ринку фінансових послуг
- 2.4. Система взаємодії суб'єктів ринку цінних паперів
- Тема 3. Поняття і класифікація фінансового посередництва
- 3.1. Фінансовий ринок як ринок фінансових послуг
- 3.2. Загальне поняття фінансового посередництва
- 3.3. Банківська система як основа розвитку ринку фінансових послуг в Україні
- 3.4. Небанківські кредитні інститути
- Тема 4. Інституційна структура ринку фінансових послуг
- Тема 5. Сегментарна структура ринку фінансових послуг
- 5.1. Методи структуризації фінансового ринку
- 5.2. Поняття сегментації фінансового ринку.
- 5.3. Характеристика структури ринків фінансових послуг (за основною групою фінансових активів)
- 5.3.1. Грошовий ринок
- 5.3.2. Ринок капіталу (кредитний ринок)
- 5.3.3. Валютний ринок
- 5.3.4. Ринок цінних паперів
- 5.3.5. Страховий ринок
- 5.3.6. Ринок дорогоцінних металів і каменів та інших об'єктів реального інвестування
- 5.3.7. Ринок нерухомості
- Розділ 2. Функціональний механізм ринку фінансових послуг
- Тема 6. Фінансові послуги на грошовому ринку
- 6.1. Організація та особливості функціонування депозитного ринку
- 6.2. Послуги для здійснення грошових платежів та розрахунків
- 6.3. Операції з інструментами грошового ринку
- 6.4. Державні фінансові інститути на грошовому ринку
- Тема 7. Фінансові послуги на валютному ринку
- 7.1. Конверсійні операції на валютному ринку Поняття конверсії валюти
- Ринок операцій спот
- Валютний курс і котировки
- Основні види котирування валюти
- 7.3. Визначення ефективності операцій, пов'язаних з конвертованістю валют
- 7.4. Міжнародні розрахунки
- Особливості організації міжнародних розрахунків
- Основні форми міжнародних розрахунків
- Тема 8. Фінансові послуги на кредитному ринку
- 8.1. Види та групи банківських операцій, які здійснюють банки в Україні
- 8.2. Поняття та економічна роль банківського кредиту
- 8.3. Методи і принципи фінансування та кредитування капітальних вкладень комерційними банками
- Порядок відкриття фінансування капіталовкладень
- 8.4. Лізингові та селенгові операції як форма організації кредитно-фінансових відносин
- 8.5. Економічна сутність та механізм здійснення факторингових операцій
- 8.6. Економічні основи та специфіка фінансової діяльності кредитних спілок
- 8.7. Інші послуги комерційних банків на ринку фінансових послуг
- Тема 9. Фінансові послуги на ринку цінних паперів
- 9.1. Характеристика корпоративних цінних паперів
- Особливості формування ринку акцій
- Корпоративні облігації
- 9.2. Фактори формування ринку державних цінних паперів
- Характеристика державних облігацій
- 9.3. Інші види цінних паперів та похідні (спеціальні) інструменти ринку цінних паперів
- 9.4. Особливості становлення та функціонування ринку муніципальних цінних паперів
- 9.5. Біржові операції з цінними паперами Місце фондової біржі на ринку цінних паперів
- Біржові операції
- Біржові індекси
- 9.8. Управління портфелем цінних паперів (зарубіжний досвід)
- Тема 10. Фінансові послуги з перейняття ризику
- 10.1. Ймовірнісно - психологічні аспекти проблеми ризику в економіці Ризик в процесі прийняття управлінських рішень у фінансовій сфері
- Аспекти теорії системи управління інвестиційним ризиком
- Методи та критерії вимірювання міри фінансового ризику
- Способи зниження міри фінансового ризику
- 10.2. Місце валютних ризиків в системі комерційних ризиків. Підходи до вибору стратегії захисту від валютних ризиків
- 10.3. Сучасні методи та схеми хеджування ризиків на фінансовому ринку. Практикум на прикладі валютних ризиків
- Хеджування за допомогою опціонів. Валютні опціони
- 10.4. Техніка укладання ф'ючерсних контрактів
- Основні поняття біржової торгівлі ф'ючерсними контрактами
- 10.5. Хеджери, спекулянти та арбітражери як основні учасники ринку термінових контрактів
- Хеджери. Техніка хеджування
- Біржові спекулянти та їх класифікація
- Розділ 3. Особливості організації ринку фінансових послуг в україні
- Тема 11. Інфраструктура ринку фінансових послуг
- 11.1. Поняття та елементи ринкової інфраструктури ринку фінансових послуг
- Банківські інформаційні технології
- 11.2. Розміщення інфраструктури фінансового ринку: аналітичний аспект
- 11.4. Проблема створення інфраструктури ринку ануїтетів
- Тема 12. Державне регулювання основних сегментів ринку фінансових послуг
- 12.1. Необхідність державного регулювання ринку фінансових послуг на етапі становлення його функціональної системи
- 12.2. Національний банк як орган державного регулювання ринку фінансових послуг
- 12.3. Методи регулювання банківської діяльності
- I. Адміністративне регулювання:
- II. Індикативне регулювання:
- Регулювання кредитних відносин центрального банку з комерційними
- Особливості процесу адаптації банківського законодавства України і Європейського Союзу
- Проблема ліквідації проблемних позик
- 12.4. Державна політика на валютному ринку
- 12.5. Регулювання діяльності учасників ринку цінних паперів
- Роль саморегулюючих організацій на ринку цінних паперів
- 12.6. Вплив податкової політики держави на розвиток та функціонування ринку нерухомості
- 12.7. Основні завдання державного регулювання інвестиційних процесів у економіці України