5.3.1. Грошовий ринок

Грошовий ринок, на якому здійснюються короткострокові депозитно-позичкові операції (на термін до 1 року), обслуговує рух оборотних коштів підприємств та організацій, короткострокових коштів банків, установ, громадсь­ких організацій, держави та населення. Об'єктом купівлі-продажу на грошовому ринку є тимчасово вільні грошові кошти.

Функціонування цього короткострокового сектора ринків фінансових послуг дозволяє підприємствам вирішувати проблеми як поповнення недостатності грошових активів для забезпе­чення поточної платоспроможності, так і ефективного викорис­тання їх тимчасово вільного залишку. Фінансові активи, що обертаються на ринку грошей, є найбільш ліквідними; для них характерний найменший рівень фінансового ризику, а система формування цін на цьому ринку є відносно простою. Ці власти­вості забезпечують підприємству більш простий та ефективний процес формування і управління портфелем короткострокових фінансових інструментів.

Інструментами грошового ринку служать скарбницькі та комерційні векселі, депозитні сертифікати, банківські акцепти то­що. Ціною "товару", що продається і купується на ринку, є позичко­вий процент. Важливий елемент усієї грошово-кредитної політики держави - визначення та регулювання на грошовому ринку рівня процента, що є базовим для процента на фінансовому ринку.

Основними (класичними) суб’єктами грошового ринку виступають комерційні банки, брокерські контори, дисконтні компанії та інші фінансово-кредитні інститу­ти, які мобілізують і перерозподіляють грошові кошти підпри­ємств, банків, населення, установ.

Свої функції комерційні банки реалізують через виконан­ня певного набору операцій. Залежно від економічного змісту всі види діяльності комерційних банків прийнято поділяти на три групи:

- пасивні операції;

- активні операції; - послуги.

Пасивні операції забезпечують формування ресурсів бан­ку, необхідних йому понад власний капітал для забезпечення нормальної діяльності, ліквідності та одержання запланованого доходу.

Активні операції - це розміщення банками власних та за­лучених коштів з метою одержання доходу та забезпечення своєї ліквідності.

До активних операцій належать:

- операції з надання кредитів;

- вкладення в цінні папери;

- формування касових залишків та резервів;

- формування інших активів (формування основних засобів).

Кредитні операції здійснюються у формі надання позичок під зобов'язання позичальників повернути кошти та сплатити проценти у встановлені строки. Це основний вид активних опе­рацій, вони забезпечують переважну частину доходів багатьох банків.

Крім того, банки можуть виконувати всі або деякі з наступних операцій:

- ведення рахунків клієнтів і банків-кореспондентів;

- фінансування капітальних вкладень за дорученням влас­ників або розпорядників інвестиційних коштів;

- випуск платіжних документів та інших цінних паперів (че­ків, акредитивів, векселів, акцій, облігацій тощо);

- купівля, продаж і збереження державних платіжних доку­ментів, інших цінних паперів;

- видача доручень, гарантій, інших зобов'язань за третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

- придбання права вимоги з постачання товарів і надання послуг, прийняття на себе ризику виконання таких вимог та інка­сація цих вимог (факторинг);

- купівля в організацій і громадян та продаж їм іноземної валюти;

- купівля і продаж у держави та за кордоном дорогоцінних ме­талів, природного дорогоцінного каміння, а також виробів з нього;

- довірчі операції (залучення і розміщення коштів, уп­равління цінними паперами та ін.) за дорученням клієнтів;

- надання консультаційних послуг, пов'язаних з банківсь­кою діяльністю.

Комерційні банки зобов'язані виконувати операції за ка­совим виконанням бюджету за дорученням центрального банку, їм забороняється вести діяльність у сфері матеріального вироб­ництва і торгівлі матеріальними цінностями, а також проводити всі види страхування.