10.2. Місце валютних ризиків в системі комерційних ризиків. Підходи до вибору стратегії захисту від валютних ризиків

Місце валютних ризиків в системі комерційних ризиків.

Валютні ризики є частиною комерційних ризиків, під які підпадають всі учасники міжнародних економічних відносин. Ва­лютні ризики це небезпека валютних втрат у результаті зміни курсу валюти ціни (позики) стосовно валюти платежу в період між підписанням контракту чи кредитної угоди і здійсненням платежу. В основі валютного ризику лежить зміна реальної вар­тості грошового зобов'язання в зазначений період. Під валютні ризики можуть підпадати обидві сторони-учасники угоди.

Приклад. 10 лютого 2010 року експортер з Німеччи­ни уклав контракт на суму 10 мільйонів доларів з імпортером зі США з відстрочкою платежу на 1 місяць. Валюта ціни в кон­тракті — долар США, валюта платежу — німецька марка. На час укладання контракту курс долара стосовно марки складав 1USD=1.5346DM.

На 10 березня, коли повинен був здійснюватися платіж, курс долара склав 1USD=1.3966DM. У такий спосіб за період між укладанням контракту і платежем по ньому валюта ціни — долар — знецінилася на 8.99%. Втрати експортера склали ті ж 8.99%, а імпортер навпаки виграв, тому що заплатив не 15346000 марок, а тільки 13966000 марок.

У приведеному прикладі стороною, що програла, є екс­портер, але у випадку протилежної динаміки валютного курсу, тобто якби курс долара на 10 березня перевищив значення 1.5346DM, збитки поніс би імпортер товару.

Сутність підходів до вибору стратегії захисту від валки них ризиків.

У зв'язку з тим, що курси абсолютно усіх валют, у тому числі і резервної валюти — долара США, піддані періодичним коливанням унаслідок різних об'єктивних і суб'єктивних при чин, практика міжнародних економічних відносин виробила підходи до вибору стратегії захисту від валютних ризиків Сутність цих підходів полягає в тому, що:

• приймаються рішення про необхідність спеціальних заходів для страхування валютних ризиків;

• виділяється частина зовнішньоторговельного контракту чи кредитної угоди — відкрита валютна позиція, яка буде зараховуватись;

• вибирається конкретний спосіб і метод страхування ризику

У міжнародній практиці застосовуються три основних способи страхування ризиків:

• односторонні дії одного з партнерів;

• операції страхових компаній, банківські та урядові гарантії;

• взаємна домовленість учасників угоди.

На вибір конкретного методу страхування ризику вили вають такі фактори, як:

- особливості економічних і політичних відносин зі стороною контрагентом угоди;

- конкурентноздатність товару;

- платоспроможність контрагента угоди;

- діючі валютні і кредитно-фінансові обмеження в даній країні

- термін покриття ризику;

- наявність додаткових умов реалізації угоди;

- перспективи зміни валютного курсу чи процентних ставок на ринку.

Світова практика страхування валютних і кредитних ризиків відображає зміни, які відбулися у світовій економіці і валютній системі в цілому. Найбільш простим і найпершим метода страхування валютних ризиків були захисні застереження.

Захисні застереження. Золоті і валютні захисні застереження застосовувалися після другої світової війни.

Золоте застереження засноване на фіксації золотого вмісту валюти платежу на дату укладання контракту і перерахуванні су ми платежу пропорційно зміні золотого вмісту на дату виконанні контракту. Розрізнялися пряма і непряма золоті застереження.

При прямому застереженні сума зобов'язання прирівнювалась у валовій кількості золота; при непрямому — сума зобов'язання, ви­ражена у валюті, перераховувалася пропорційно зміні золотого вмісту цієї валюти (звичайно — долара). Використання цього застереження ґрунтувалося на тому, що в умовах післявоєнної Бредтонвудської валютної системи існували офіційні золоті паритети - співвідношення валют по їх золотому вмісту, що з 1934 по 1976 рік установлювалися на базі офіційної ціни золота, вираже­ної в доларах. Однак через періодичні коливаннях ринкової ціни золота і часті девальвації провідних світових валют, золоте засте­реження поступово втратило свої захисні властивості і перестало застосовуватися зовсім з часу прийняття Ямайської валютної системи, що скасувала золоті паритети й офіційну ціну золота.

Валютні застереження. Валютне застереження — умова в міжнародному контракті, що обумовлює перегляд суми платежу пропорційно зміні курсу валюти застереження з метою страхування валютного чи кредитного ризику експортера чи кредито­ра. Найбільш розповсюджена форма валютного застереження — неспівпадання валюти ціни і валюти платежу. При цьому експортер чи кредитор зацікавлений у тому, щоб в якості валюти ціни вибиралася найбільш стійка валюта, чи валюта підвищення кур­су якої прогнозується, тому що при здійсненні платежу підраху­нок суми платежу здійснюється пропорційно курсу валюти ціни. V розглянутому прикладі 9.2.1 експортер з Німеччини, що ви­прав валютою ціни долар, неправильно спрогнозував кон'юнктуру світового ринку і поніс збитки внаслідок падіння курсу долара в момент здійснення платежу за контрактом. Звідси випливає, що в умовах нестабільності плаваючих валютних курсів, цей метод страхування валютних ризиків є неефективним.

Аналогічний висновок можна поширити і на іншу форму валютного застереження — коли валюта ціни і валюта платежу збігаються, а сума платежу ставиться в залежність від більш стабільної валюти застереження ( дуже активно використо­вується зараз в Україні).

Для зниження ризику падіння курсу валюти ціни на практиці одержали поширення багатовалютні застереження.

Багатовалютні застереження. Багатовалютні застережен­им умова в міжнародному контракті, що обумовлює перегляд суми платежу пропорційно зміні курсу кошика валют, що заздалегідь обираються за згодою сторін. Багатовалютні застереження мають переваги перед одновалютними: по-перше, валютний кошик, як метод виміру середньо-вираженого курсу валют, знижує ризик різкої зміни суми платежу, по-друге, вона найбільшою мірою відповідає інтересам Контрагентів угоди з погляду валютного ризику, тому що виключає валюти різної стабільності.

Разом з тим до недоліків багатовалютного застереження можна віднести складність формулювання застереження в кон тракті в залежності від способу розрахунку курсових збитків, не. точність яких призводить до різного трактування сторонами умов застереження. Іншим недоліком багатовалютного застереження є складність вибору базисного кошика валют.

Після скасування золотодевізного стандарту і режиму фіксованих паритетів і курсів та переходу до Ямайської валютної системи і плаваючих валютних курсів, міжнародні валютні одиниці прирівняні до визначеного валютного кошика. Існує кілька видів валютних кошиків. Вони розрізняються набором валют:

- симетричний кошик — у ньому валюти наділені однаковими питомими вагами;

- асиметричний кошик - у ньому валюти наділені різними питомими вагами;

- стандартний кошик — валюти зафіксовані на визначений період застосування валютної одиниці як валюти застереження;

- регульований кошик - набір валют змінюється в залежності від ринкових факторів.

Перевагою застосування СДР чи ЄВРО як бази багатовалютного застереження полягає в тому, що регулярні і загально» визнані їх котировки виключають невизначеність при підрахунку сум платежу.

Складовими елементами механізму валютного застереження є:

- початок його дії, що залежить від встановленої в контракті межі коливань курсу;

- дата базисної вартості валютного кошика. Датою базисної вартості звичайно є дата підписання контракту чи дата напе­редодні. Іноді застосовується ковзаюча дата базисної вар« тості, що спричиняє додаткову невизначеність; дата або період визначення умовної вартості валютного кошика на момент платежу: як правило, робочий день безпосередньо напередодні чи за декілька днів до платежу;

- обмеження дії валютного застереження при зміні курсу валюти платежу проти курсу валюти застереження шляхом уста­новлення нижньої і верхньої меж дії застереження (звичайно у відсотках до суми платежу).

Іншими формами багатовалютного застереження є:

1. Використання як валюти платежу декількох валют з набору, наприклад: долар, марка, швейцарський франк і фунт стерлінгів.

2. Опціон валюти платежу — на момент укладання контракту ціна фіксується в декількох валютах, а при настанні платежу експортер має право вибору валюти платежу.

Обмеженість застосування валютного застереження взагалі (і багатовалютного зокрема) полягає в тому, що воно страхує від валютного й інфляційного ризику лише в такій мірі, у якій ріст товарних цін відбивається на динаміці курсів валют. Прикладом може служити Україна, де валютні застереження зараз практикуються повсюди, у тому числі і при внутрішніх розрахун­ках: незважаючи на те, що продавці товарів, як правило, обмовляють їхню ціну в залежності від курсу долара, їх збитки від внутрішньої інфляції не компенсуються ростом курсу. У світовій практиці для страхування експортерів і кредиторів від інфляцій­ного ризику використовуються товарно-цінові застереження.

Товарно-цінове застереження — умова, що включається в міжнародний контракт з метою страхування від інфляційного ризику. До товарно-цінових застережень відносяться:

1. Застереження про повзучу ціну, що підвищується в за­лежності від ціноутворюючих факторів.

2. Індексне застереження — умова, за якої суми платежу змі­нюються пропорційно зміні цін за періоди з дати підписання до мо­менту виконання зобов'язання. Індексні застереження не одержали широкого поширення у світовій практиці через труднощі з вибо­ром і перерахуванням індексів, що реально відбивають ріст цін.

3. Комбіноване валютно-товарне застереження викорис­товується для регулювання суми платежу з урахуванням зміни валютних курсів і товарних цін. У випадку однонаправленої ди­наміки зміни валютних курсів і товарних цін підрахунок сум платежу відбувається пропорційно фактору, що змінився максималь­но. Якщо ж за період між підписанням і виконанням угоди ди­наміка валютних курсів і динаміка товарних цін не співпадали, то сума платежу міняється на різницю між відхиленням цін і курсів.

4. Компенсаційна угода для страхування валютних ризиків при кредитуванні: сума кредиту узгоджується з ціною в певній валюті (може використовуватися кошик валют) товару що поставляється в рахунок погашення кредиту.

До теперішнього часу валютні застереження, як метою страхування валютних ризиків експортерів і кредиторів, в основному на практиці перестали застосовуватися. Замість них з початку 70-х років стали застосовуватися сучасні методи страхування: валютні опціони, форвардні валютні операції, валют ф'ючерси, міжбанківські операції "своп".