8.4. Лізингові та селенгові операції як форма організації кредитно-фінансових відносин
Лізинг порівняно нова специфічна форма організації кредитно-фінансових відносин, що поєднує в собі елементи кредитування в натуральній і грошовій формі.
Лізинг здійснюється за договором лізингу, який регулює правовідносини між суб'єктами лізингу, і, залежно від особливостей здійснення лізингових операцій, може бути двох видів фінансовий чи оперативний. Залежно від форми здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.
Фінансовий лізинг — це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.
Сума відшкодування вартості об'єкта лізингу в складі лізингових платежів за період дії договору фінансового лізингу повинна включати не менше 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.
Майно, передане за договором фінансового лізингу, зараховується на баланс лізингоодержувача з зазначенням, що це майно взято у фінансовий лізинг. Після закінчення строку договору фінансового лізингу об'єкт лізингу, переданий лізингоодержувачу згідно з договором, переходить у власність лізингоодержувача або викуповується ним за залишковою вартістю.
При фінансовому лізингу всі витрати на утримання об'єкта лізингу, пов'язані з його страхуванням, експлуатацією, технічним обслуговуванням та ремонтом, несе лізингоодержувач, якщо інше не передбачено договором лізингу.
Оперативний лізинг — це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, менший строку, за який амортизується 90 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.
Майно, передане за договором оперативного лізингу, запишається на балансі лізингодавця із зазначенням, що це майно передано у лізинг, та зараховується на позабалансовий рахунок лізингоодержувача із зазначенням, що це майно одержано у лізинг. При оперативному лізингу всі витрати на утримання об'єкта лізингу, крім витрат, пов'язаних з його експлуатацією та поновленням використаних матеріалів, несе лізингодавець, якщо інше не передбачено договором лізингу. Після закінчення строку договору оперативного лізингу він може бути продовжений або об'єкт лізингу підлягає поверненню лізингодавцю і може бути повторно переданий у користування іншому лізингоодержувачу за договором лізингу.
Форми лізингу:
зворотний лізинг — це договір лізингу, який передбачає набуття лізингодавцем майна у власника і передачу цього майна йому у лізинг;
пайовий лізинг — це здійснення лізингу за участю суб'єктів лізингу на основі укладення багатостороннього договору та залучення одного або кількох кредиторів, які беруть участь у здійсненні лізингу, інвестуючи свої кошти. При цьому сума інвестованих кредиторами коштів не може становити більше 80 відсотків вартості набутого для лізингу майна;
міжнародний лізинг — це договір лізингу, що здійснюється суб'єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або в разі якщо майно чи платежі перетинають державні кордони. Міжнародний лізинг здійснюється відповідно до цього Закону, законодавства України, міжнародних договорів, в яких бере участь Україна, та договорів, укладених суб'єктами лізингу. При здійсненні операцій міжнародного лізингу сплачуються мито, податок на додану вартість та акцизний збір відповідно до законодавства України.
Лізингоодержувач за користування об'єктом лізингу вносить періодичні лізингові платежі. Лізингові платежі відповідно до законодавства України відносяться на валові витрати виробництва та обігу лізингоодержувача.
Лізингові платежі включають:
суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості об'єкта лізингу, що амортизується за строк, за який вноситься лізинговий платіж;
суму, що сплачується лізингодавцю як процент за залучений ним кредит для придбання майна за договором лізингу;
платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;
відшкодування страхових платежів за договором страхування об'єкта лізингу, якщо об'єкт застрахований лізингодавцем;
інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу (Стаття 16).
Селенг
Селенг- це одна із різновидностей лізингу. Тому його функції регламентуються Об єднанням європейських лізингових товариств із штаб-квартирою в Брюсселі. Сьогодні селенг активно використовується у всіх економічно розвинених країнах. Так, у США об'єм селенгових операцій перевищує 10 млрд. дол., у Західній Європі - 20 млрд. дол.
Селенг - це двосторонній процес, який є специфічною формою зобов'язання, що регламентується угодою майнового найму і полягає в передачі власником своїх прав у користуванні та розпорядженні його майном селенг- компанії за визначену плату. При цьому власник залишається володарем переданого майна і може при першій вимозі повернути його. Селенг-компанія залучає і вільно використовує на свій розсуд майно та окремі майнові права громадян і господарчих суб'єктів. Майном можуть бути різні об'єкти права власності: гроші, цінні папери, земельні ділянки, підприємства, будівлі, обладнання і т. п.
За формою фінансування селенгова діяльність наближена до банківської діяльності. Вона може здійснюватися будь-якими торгово-промисловими підприємствами як побічна операція. Однак економічно доцільно створювати селенг-компанії.
Громадяни в найм здають, головним чином, гроші. Різниця між грошима позиченими (кредит) і грошима, взятими в найм, така: 1 При кредиті відбувається зміна прав власності. При селенгу власник грошей, зданих у найм, не втрачає свого права на них. 2. Коли господарчий суб'єкт, що отримав гроші від селенг- компанії, збанкрутує, то за законом про банкрутство із його власності спочатку повертається істинним власником все те, що йому не належить (у тому числі і гроші, передані в найм), інше майно продається на аукціоні та ділиться між кредиторами. 3 При передачі грошей у найм податком обкладається тільки прибуток, отриманий від операції, а не вся сума. При кредиті податок береться з усієї суми кредиту.
Практика показує, що використання селенгу вигідно при гнучкій системі господарювання. Селенг є ефективним інструментом фінансування різних сфер підприємництва в умовах ризику. У сучасних умовах для розвитку селенгу відкриваються хороші перспективи. До них можна віднести: скорочення об'ємів ліквідних коштів з причини постійно виникаючих труднощів на грошовому ринку; загострення конкуренції, що потребує оптимізації вкладення капіталу; зменшення прибутку господарчих суб'єктів, що обмежує їх можливість вкласти достатню суму коштів у розвиток нової технології та розширення виробництва.
Селенг загострює конкуренту боротьбу на грошовому ринку і направляє її на зниження ціни послуг, наприклад, пропанів за кредит. Селенг - це реальний механізм втягнення грошей населення у виробничу сферу зокрема та в економіку країни в цілому.
- 8. Фінансові послуги на ринку позик (кредитному) 48
- 9. Фінансові послуги на фондовому ринку 63
- Розділ 1. Теоретико-методологічні засади організації та функціонування фінансового ринку
- Тема 1. Фінансовий ринок та його роль в економіці
- 1.1. Місце фінансового ринку в фінансовій системі
- 1.2. Рух фінансових ресурсів та капіталу в економіці та передумови виникнення ринку фінансових послуг
- 1.3 Функції ринку фінансових послуг
- Тема 2. Суб'єкти ринку фінансових послуг
- 2.1. Суб'єкти ринку фінансових послуг та їх класифікація
- 2.3. Функції суб'єктів (учасників) ринку фінансових послуг
- 2.4. Система взаємодії суб'єктів ринку цінних паперів
- Тема 3. Поняття і класифікація фінансового посередництва
- 3.1. Фінансовий ринок як ринок фінансових послуг
- 3.2. Загальне поняття фінансового посередництва
- 3.3. Банківська система як основа розвитку ринку фінансових послуг в Україні
- 3.4. Небанківські кредитні інститути
- Тема 4. Інституційна структура ринку фінансових послуг
- Тема 5. Сегментарна структура ринку фінансових послуг
- 5.1. Методи структуризації фінансового ринку
- 5.2. Поняття сегментації фінансового ринку.
- 5.3. Характеристика структури ринків фінансових послуг (за основною групою фінансових активів)
- 5.3.1. Грошовий ринок
- 5.3.2. Ринок капіталу (кредитний ринок)
- 5.3.3. Валютний ринок
- 5.3.4. Ринок цінних паперів
- 5.3.5. Страховий ринок
- 5.3.6. Ринок дорогоцінних металів і каменів та інших об'єктів реального інвестування
- 5.3.7. Ринок нерухомості
- Розділ 2. Функціональний механізм ринку фінансових послуг
- Тема 6. Фінансові послуги на грошовому ринку
- 6.1. Організація та особливості функціонування депозитного ринку
- 6.2. Послуги для здійснення грошових платежів та розрахунків
- 6.3. Операції з інструментами грошового ринку
- 6.4. Державні фінансові інститути на грошовому ринку
- Тема 7. Фінансові послуги на валютному ринку
- 7.1. Конверсійні операції на валютному ринку Поняття конверсії валюти
- Ринок операцій спот
- Валютний курс і котировки
- Основні види котирування валюти
- 7.3. Визначення ефективності операцій, пов'язаних з конвертованістю валют
- 7.4. Міжнародні розрахунки
- Особливості організації міжнародних розрахунків
- Основні форми міжнародних розрахунків
- Тема 8. Фінансові послуги на кредитному ринку
- 8.1. Види та групи банківських операцій, які здійснюють банки в Україні
- 8.2. Поняття та економічна роль банківського кредиту
- 8.3. Методи і принципи фінансування та кредитування капітальних вкладень комерційними банками
- Порядок відкриття фінансування капіталовкладень
- 8.4. Лізингові та селенгові операції як форма організації кредитно-фінансових відносин
- 8.5. Економічна сутність та механізм здійснення факторингових операцій
- 8.6. Економічні основи та специфіка фінансової діяльності кредитних спілок
- 8.7. Інші послуги комерційних банків на ринку фінансових послуг
- Тема 9. Фінансові послуги на ринку цінних паперів
- 9.1. Характеристика корпоративних цінних паперів
- Особливості формування ринку акцій
- Корпоративні облігації
- 9.2. Фактори формування ринку державних цінних паперів
- Характеристика державних облігацій
- 9.3. Інші види цінних паперів та похідні (спеціальні) інструменти ринку цінних паперів
- 9.4. Особливості становлення та функціонування ринку муніципальних цінних паперів
- 9.5. Біржові операції з цінними паперами Місце фондової біржі на ринку цінних паперів
- Біржові операції
- Біржові індекси
- 9.8. Управління портфелем цінних паперів (зарубіжний досвід)
- Тема 10. Фінансові послуги з перейняття ризику
- 10.1. Ймовірнісно - психологічні аспекти проблеми ризику в економіці Ризик в процесі прийняття управлінських рішень у фінансовій сфері
- Аспекти теорії системи управління інвестиційним ризиком
- Методи та критерії вимірювання міри фінансового ризику
- Способи зниження міри фінансового ризику
- 10.2. Місце валютних ризиків в системі комерційних ризиків. Підходи до вибору стратегії захисту від валютних ризиків
- 10.3. Сучасні методи та схеми хеджування ризиків на фінансовому ринку. Практикум на прикладі валютних ризиків
- Хеджування за допомогою опціонів. Валютні опціони
- 10.4. Техніка укладання ф'ючерсних контрактів
- Основні поняття біржової торгівлі ф'ючерсними контрактами
- 10.5. Хеджери, спекулянти та арбітражери як основні учасники ринку термінових контрактів
- Хеджери. Техніка хеджування
- Біржові спекулянти та їх класифікація
- Розділ 3. Особливості організації ринку фінансових послуг в україні
- Тема 11. Інфраструктура ринку фінансових послуг
- 11.1. Поняття та елементи ринкової інфраструктури ринку фінансових послуг
- Банківські інформаційні технології
- 11.2. Розміщення інфраструктури фінансового ринку: аналітичний аспект
- 11.4. Проблема створення інфраструктури ринку ануїтетів
- Тема 12. Державне регулювання основних сегментів ринку фінансових послуг
- 12.1. Необхідність державного регулювання ринку фінансових послуг на етапі становлення його функціональної системи
- 12.2. Національний банк як орган державного регулювання ринку фінансових послуг
- 12.3. Методи регулювання банківської діяльності
- I. Адміністративне регулювання:
- II. Індикативне регулювання:
- Регулювання кредитних відносин центрального банку з комерційними
- Особливості процесу адаптації банківського законодавства України і Європейського Союзу
- Проблема ліквідації проблемних позик
- 12.4. Державна політика на валютному ринку
- 12.5. Регулювання діяльності учасників ринку цінних паперів
- Роль саморегулюючих організацій на ринку цінних паперів
- 12.6. Вплив податкової політики держави на розвиток та функціонування ринку нерухомості
- 12.7. Основні завдання державного регулювання інвестиційних процесів у економіці України