9.4. Особливості становлення та функціонування ринку муніципальних цінних паперів

У результаті децентралізації фінансової системи, що здійснюється в Україні, основний обсяг соціальних витрат перемо ситься на місцевий та регіональний рівні. Фінансові ресурс регіонів визначаються виробленим у розрахунку на душу населення національним доходом, оскільки фінансові надходження забезпечуються, насамперед, з доходів економічних суб'єктів. Потребу у фінансових ресурсах регіонів розраховують на основі фактичної рівня витрат. У той же час існують суб'єктивні відмінності розмірах території, географічному положенні, кліматі, економічній структурі регіонів. Фактичні випрати, з одного боку, можуть не охоплювати завдань, які не розв'язуються через відсутність коштів, а з іншого можуть зростати просто при марнотратних витратах. Крім того, за рівнем витрат не можна визначити, наскільки жителі регіону забезпечені суспільними благами.

Конкретна система міжбюджетних відносин в Україні може з'явитися тільки в результаті пошуку компромісу між самостійністю регіонів і необхідністю міжрегіонального вирівнювання умов житія. Розв'язання проблеми міжбюджетних відносин має важливе значення як з точки зору виконання соціальних функцій держави, так і забезпечення економічного зростання України. На частку місцевих органів влади припадає майже половини бюджетних видатків України, у т. ч. 90% державних втратна охорону здоров'я, 75% витрат - на освіту і близько 70% на соціальний захист населення. При цьому місцеві бюджети практично не мають довгострокових податкових гарантій, які б відповідали функціям, що покладені на них.

На підставі вивчення статистичних і монографічних оригінальних джерел можна стверджувати, що ринок муніципальних цінних паперів є прийнятним і цивілізованим інструментом регулювання міжбюджетних відносин у країні.

Державний механізм соціального регулювання (вирівню­вання) намагається утвердити соціальну справедливість, це йому де в чому вдається, але об'єктивні економічні закони невмолимі та неприборкані навіть у жорстко плановому господарстві. Що з того, що централізовано виділяються "великі гроші", наприклад, Волинській та Закарпатській областям на розширення мережі дитячих садочків, поліклінік тощо? Все одно вони не зможуть їх ос­воїти за браком у них будівельної бази.

Послуга йде за капіталом - закон ринкової економіки. Цей закон прорвав кордони планової економіки. Послуга повин­на йти за потребою - керівництво до дії в цивілізованому суспільстві. Але гуманні рішення здійснюються тільки при міцній фінансовій підтримці багатої економіки. Для сильних соціальних програм необхідні великі кошти.

Досвід розвинених економік свідчить, що місцеві органи влади не можуть нормально функціонувати, не випускаючи місцеві облігації. Муніципальні позики є одним із важливих інстру­ментів фінансування критичних суспільних потреб, таких, як роз­питок систем електропостачання, водопостачання та каналізації, будівництва житла, розвиток транспортних мереж, будівництво об'єктів освіти, охорони здоров'я і т. п. Можливість одержати значні додаткові фінансові ресурси для розвитку інфраструктури міст через випуск облігацій обумовлює, згідно зі світовим досві­дом, високі темпи розвитку ринку муніципальних цінних паперів. Емісія облігацій місцевих позик забезпечує можливість зниження вартості обслуговування внутрішнього боргу, залучення в еко­номіку регіону коштів іноземних інвесторів та, що більш важли­во, сприяє трансформації заощаджень населення в інвестиції.

Місцеві органи влади можуть бути активними учасниками фондового ринку, виступаючи як емітенти боргових цінних паперів. Згідно із чинним законодавством України рішення про випуск облігацій приймається органами місцевого самовряду­вання. Структура та обсяги випуску муніципальних позик зале­жить від грошової та фінансової ситуації, а також від загального соціально-економічного стану країни.

Крім емітентів (місцевих органів влади), зацікавленими учасниками ринку виступають інвестори та посередники, вклю­чаючи інфраструктурних учасників - депозитарії, біржі, торго­вельні системи.

Розвиток ринку муніципальних облігацій повинен бути націленим на пріоритетне використання ресурсів, малодоступних для недержавного сектора коштів фізичних осіб і нерезидентів, що повинно забезпечити максимізацію ефекту приватних інвес­тицій, служити стимулом зростання внутрішньої норми нагрома­дження. Зрозуміло, що розвиток ринку муніципальних запози­чень взаємопов'язаний з поліпшенням інвестиційного клімату регіонів для внутрішніх та іноземних інвесторів.

Привабливі риси облігаційної форми муніципального запозичення:

• зниження вартості запозичень (емісія облігацій до­зволяє знижувати відсоткові ставки щодо запозиче­них ресурсів, мобілізуючи на внутрішньому фінансо­вому ринку вільні кошти нерезидентів, фізичних осіб і небанківських установ для покриття дефіцитів і тим­часових касових розривів місцевих бюджетів, фінан­сування сезонних робіт. Широке коло інвесторів за­безпечує можливість запозичення на більш приваб­ливих умовах порівняно із залученням на ці цілі прямих кредитів комерційних банків);

• відсутність негативних перерозподільчих ефектів (на відміну від використання для фінансування бюджетних розрахунків банківських векселів випуск обліга­цій дає можливість уникнути негативного впливу ефекту перерозподілу, у результаті якого профінансовані за допомогою векселів за номіналом підприєм­ства та організації бюджетної сфери з метою отриман­ня "живих" грошей змушені продавати їх із 15-40% дисконтом кінцевим інвесторам, що погашають век­селі за номіналом негайно шляхом сплати податків або пред'являють їх до погашення за номіналом після закінчення строку обігу);

• фінансування виробничих проектів (велика надій­ність і ліквідність муніципальних облігацій дозволяє зробити їх оптимальним інструментом залучення інвестицій у виробництво. Емісія конвертованих муніципальних облігацій, призначених для фінансу­вання конкретних виробничих проектів, дозволяє за­безпечити страхування прямих іноземних інвестицій);

• удосконалення інфраструктури регіональних фондо­вих ринків (успішне проведення позик відіграє важ­ливу роль у поліпшенні інвестиційного клімату в регіоні, створює потужний імпульс розвитку інфрас­труктури регіональних фондових ринків);

• сприяння міжрегіональному руху капіталів (емісія муніципальних облігацій дозволяє вирішити гостру проблему залучення капіталу зі столиці до регіонів, активи в комерційних банках Києва, де проживає 5% населення країни, складають біля 82% сукупних ак­тивів українських комерційних банків. Процес досту­пу регіонів до столичних фінансових ресурсів усклад­нюється через відносну слабкість філіальної мережі київських комерційних банків. При цьому ринок міжбанківських кредитів також не в змозі повністю забезпечити доступ регіонів до сконцентрованих у Києві грошових ресурсів через низькі ліміти міжбанківського кредитування, встановленого для переваж­ної більшості регіональних комерційних банків. При­скорений розвиток ринку емісійних боргових цінних паперів стає необхідною умовою ефективного міжрегіонального руху капіталу);

• сприяння трансформації заощаджень населення в інвестиції (емісія муніципальних облігацій дозволяє вирішити проблему трансформації заощаджень насе­лення в інвестиції).

Емісія облігацій місцевої позики має шанс стати тим інструментом фондового ринку України, що: дозволить профінансувати створення та розвиток вільних економічних зон; дасть поштовх до подальшого розвитку фондового ринку; стане одним з напрямів легалізації коштів, що обертаються в тіньовій частині нашої економіки.

При створенні в регіонах інфраструктури ринків муніци­пальних цінних паперів не слід ігнорувати основним її елемен­том соціальним. Він характеризує ступінь включення в ринкові процеси та ступінь довіри населення регіонів до творців ринко­вих реформ.

Головним аргументом до вищесказаного є те, що економіка всіх розвинених країн (від яких ми чекаємо, отримуємо І "проїдаємо" кредити) розвивається за рахунок свого потенційно­го інвестора - домогосподарства та його заощаджень. У нашій країні через нерозвиненість фондового ринку зростаючі особисті накопичення населення не змогли забезпечити відповідний обсяг інвестицій. Лише менша частина заощаджень населення надхо­дить на фінансовий ринок, що сприяє підтриманню відсоткових ставок на високому рівні. Недовіра населення до корпоративних цінних паперів, до недержавних інвестиційних інститутів визна­чає слабкість українських страховиків і пенсійних фондів, погіршує перспективи розвитку пайових інвестиційних фондів, суттєво звужує можливості залучення коштів населення корпора­тивними елементами. Найбільш популярним об'єктом приватних інвестицій залишається вільно конвертована валюта. У цих умо­вах надійні та легкодоступні для населення низькомонопольні муніципальні цінні папери стають важливою передумовою дедоларизацїї особистих заощаджень населення, мобілізації їх на цілі виробничого інвестування.

Серед причин, що стримують розвиток ринку муніципальних цінних паперів - недостатня нормативна база, хоча Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку наприкінці 1997 року затвердила Положення "Про випуск, реєстрацію і обіг облігацій місцевих позик", згідно з яким муніципальні облігації можуть ви­пускатися в документарній формі на пред'явника або в бездокументарній формі на загальну суму, що не перевищує 30°о від дохідної частини місцевого бюджету. У випадку, коли головною дохідною частиною бюджету виступають дотації та субвенції з бюджетів вищого рівня, обсяг випуску мас погоджуватись з Мі­ністерством фінансів України. Джерелом погашення облігацій не можуть бути кошти від випуску нової місцевої позики. Облігації можуть купуватися юридичними та фізичними особами виключно за рахунок власних коштів. Якщо сума випуску облігацій місцевої позики перевищує 5 млн. грн., обіг облігацій місцевої позики цього випуску здійснюється на організаційно оформлених ринках (фондових біржах і/або позабіржових торговельно-інформаційних системах, зареєстрованих ДКЦПФР).

Світовий досвід показує наявність певних проблем у розвитку ринку муніципальних цінних паперів та дещо негативний вплив муніципальних облігацій на загальну ситуацію в регіоні та в країні в цілому. Розповсюдження муніципальних позик, побудованих за принципом ОВДП, веде в кінцевому рахунку до будівництва фінансових пірамід з добре відомими наслідкам Світова практика свідчить, що єдино виправданим може бути визнане тільки використання засобів позики у виробничих проектах, що матимуть конкретну економічну віддачу і відіграють важливу роль у соціально-економічному розвитку регіону.

Оскільки нині в державі не вистачає власних коштів не лише для розвитку, але й для утримання існуючого господарського комплексу, є необхідність розміщення місцевих цінних паперів як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Але цей процес Україні досі законодавчо не врегульований. Це призводить часом до грубих порушень, ставить під загрозу фінансову безпеку окремих регіонів і держави в цілому.

Муніципальні облігації можуть успішно замінити ОВДП при переорієнтації Мінфіну на залучення грошей з інших джерел, При цьому кошти будуть спрямовані на конкретні програми (де­шеві кредити працюючим підприємствам, будівництво нових підприємств тощо), що сприятиме створенню нових робочих місць, збільшенню податкових надходжень, зменшенню соціаль­ної напруги та розвитку інфраструктури ринку цінних паперів.

Відсутність інформаційної відкритості ринку муніципаль­них облігацій суттєво стримує його якісний розвиток і перешкоджає процесу інтеграції регіональних фондових ринків і створенню загальноукраїнського ринку муніципальних облігацій.

Серед вад формування вітчизняного ринку муніципальних облігацій: неможливість для учасників ринку централізованого доступу до проспектів емісії муніципальних облігацій; недоступність для учасників ринку інформації про кількісні результати проведен­ім емісії муніципальних цінних паперів; нестача наукових досліджень, присвячених проблемам розвитку і функціонування ринку муніципальних цінних паперів в Україні і за кордоном.

В Україні професійне здійснення проекту з випуску та розміщення регіональної позики можливе лише за участю про­фесійної фінансової компанії, що має кваліфіковані кадри для виконання подібної роботи.

Водночас існуюча непрозорість фінансової системи на регіональному і муніципальному рівнях спричиняє те, що орга­нами влади обкладаються податком на прибуток доходи, що отримують від надання послуг із розміщення муніципальних цінних паперів. Адже відомо, що за корпоративними облігаціями підприємства повинні одразу ж сплатити 30% від залучених коштів як податок на прибуток, що забагато, а кошти, залучені через ОВДП, йдуть на фінансування дефіциту бюджету, а не на виробництво. Суттєву роль у підвищенні попиту відіграє пільговий порядок оподаткування доходів фізичних осіб за муніци­пальними облігаціями. Фізичні особи звільняються від сплати прибуткового податку за відсотками та виграшами за облігаціями суб'єктів і органів місцевого самоврядування.

З метою підвищення надійності муніципальних цінних па­перів виплати відсотків і погашення облігацій можуть бути застраховані інвестором або емітентом у страховій компанії, а також забезпечені банківською гарантією. Страхуванню муніципальних облігацій, як правило приписується так званий стандарт "нульових витрат'. Страховики облігацій не передбачають жодних втрат.