11.1. Поняття та елементи ринкової інфраструктури ринку фінансових послуг
Під ринковою інфраструктурою автори пропонують розуміти весь комплекс елементів і видів діяльності, які створюють організаційно-економічні умови для функціонування ринкового механізму. Основними її елементами виступають: фонди розвитку й підтримки; комерційні банки; аудиторські фірми; лізинги;асоціації підприємців; товарні біржі; торговельні будинки; біржі праці; фондові біржі; центри інформаційного обслуговування; бізнес-центри тощо. Об'єкти ринкової інфраструктури здійснюють правове та економічне консультування підприємців і захист їхніх інтересів у різних структурах, забезпечують фінансову підтримку, кредитування разом з лізингом, аудитом, страхуванням нових господарських формувань, сприяють матеріально-технічному забезпеченню та реалізації продукції підприємств, регулюють рух робочої сили тощо.
У макроекономічному розумінні ринкова інфраструктури носить не обслуговуючий, а забезпечуючий характер щодо всієї економіки країни. Тому, в макроекономічному розумінні, ринкова інфраструктура - це підсистема ринкової економічної системи, сукупність елементів якої забезпечує функціонування взаємозв'язків між господарчими суб'єктами; оптимізує рух товарно-грошових потоків і носить не обслуговуючий, а забезпечуючий характер щодо економіки країни.
Розглянемо інфраструктуру фінансового ринку, з точки зору її розміщення, в декількох контекстах. По-перше, фінансовий ринок та його інфраструктуру як певну автономну систему, з припущенням, що його автономність не абсолютна, тому що в реальному житті фінансовий ринок не існує ізольовано від усієї економіки. По-друге, будемо розрізняти глобальну (розглядатиметься на національному рівні) і локальну інфраструктуру фінансового ринку (на рівні окремих регіонів та територіально-адміністративних утворень).
Діяльність інфраструктури у внутрішній системі фінансового ринку сприяє формуванню попиту на фінансові послуги, зростанню обсягу асортименту пропозиції фінансових продуктів. До внутрішньої системи фінансового ринку відносять фінансовий і кадровий потенціал, наявність і довіру клієнтів, уміння співпрацювати з фінансовими інститутами, якість маркетингової діяльності та ефективність стратегічних рішень.
Фінансові інститути фінансового ринку реалізують свої економічні інтереси з урахуванням дій різних факторів зовнішнього середовища, причому на деякі з них він може опосередковано впливати, дія ж інших факторів виходить за межі впливу інститутів, і він повинен пристосовуватись до них. До факторів, па які може впливати фінансовий інститут, належать: ринковий попит конкуренція, рівень розвитку інфраструктури фінансового ринку (окремого сегменту фінансового ринку). До неконтрольованих факторів, що впливають на формування інфраструктури фінансового ринку, належать: загальноекономічна ситуація в регіоні, країні та за її межами; рівень життя та заощадливості населення, кон'юнктура фінансового ринку; демографічна ситуація тощо. Дія цих факторів визначає поведінку фінансових інститутів у ринковому середовищі, формує стратегію і тактику, окреслює можливості просування па ринку фінансових послуг у межах певної території.
Аналізуючи стан розвитку ринкової інфраструктури фінансового ринку України, слід визнати, що ринковою її ще важко назвати. Існуюча інфраструктура фінансового ринку є перехідною, незрілою, несформованою, причому в кожному з елементів, які формують її зміст. До елементів інфраструктури фінансового ринку належать: правове інформативне забезпечення; інформаційна мережа; інституційна мережа (кредитно-фінансова система); система підготовки кадрів (страхові сюрвейєри. андерайтери), наукове обслуговування; аудиторська мережа; професійна етика і мова, менталітет населення.
Інформаційна складова характеризується низьким рівнем професійного аналізу та рекомендацій на основі використання сучасних інформаційних систем, особливо в галузі українізації діловодства та технічного аналізу діяльності сегментів фінансового ринку.
Законодавче забезпечення діяльності суб'єктів фінансового ринку характеризується низького ефективністю. Причиною цього є недостатньо розвинена законодавча база та її нестійкість, а також часті перегляди "правил гри" па фінансовому ринку. Із-за відсутності в законодавчих та наукових виданнях, засобах масової інформації чіткого трактування сутності поняття "фінансовий ринок", проблемою є відслідковування інформаційних потоків, що дають можливість оцінити та спрогнозувати ситуацію, що складається на певних сегментах та територіальних проявах фінансового ринку. Соціальний моніторинг, фінансових можливостей та інвестиційних уподобань населення регіонів показує що рівень економічного, а особливо "біржового" мислення і сприйняття ринкового фінансового механізму громадянами України далекий від того, який вимагається для включення соціальної активності мас у функціональну систему фінансового ринку
Наднизькі показники забезпечення населення комерційно-фінансовою інформацією щодо діяльності фінансових посередників на регіональних фінансових ринках та певний інформаційний вакуум, що спостерігається в регіонах України, призводять до часткової присутності на фінансовому ринку потенційного інвестора економіки населення.
Розвиток інфраструктури фінансового ринку України повинен бути побудований за міжнародними стандартами, але з урахуванням специфіки нашої країни.
Для розбудови інфраструктури таких сегментів фінансового ринку, як грошовий і кредитний ринок, необхідно посилити ринкові процеси в регіонах та роль у них місцевих органів самоврядування, активізувати створення стабільного і сприятливого для їх розвитку законодавства, здорового конкурентного середовища, сприяти поверненню довіри з боку населення і суб'єктів підприємницької діяльності; при підтримці з боку держави розвивати мережу філій і активізувати інвестиційну діяльність банків та інших фінансово-кредитних установ, що найбільш пристосовані до інвестиційної діяльності, створити спеціальну банківську установу, основною метою якої було б питання довгострокового кредитування.
Зупинимося на аналізі та оцінці інституційного елемента інфраструктури фінансового ринку, а саме: особливостях територіальної організації існуючих банківських і небанківських фінансових інститутів та контрактних фінансових посередників; визначимо соціально-економічні чинники, що повинні, згідно зі світовим досвідом, обумовлювати появу нових видів фінансових посередників у системі фінансового ринку України.
Роль банків у інфраструктурному забезпеченні ринку фінансових послуг
Фінансові інститути в силу самої природи грошових потоків, що проходять через них, важко поділити на загальні (наприклад, транспорт в інфраструктурі товарних ринків) та спеціальні (товарні біржі та торговельна мережа інфраструктури товарних ринків). Так як грошова форма капіталу є найуніверсальнішою й обезличеною, що пронизує всі сторони життя сучасного суспільства й об'єднує всі сфери життя, при характеристиці інститутів грошового ринку їх можна більш-менш чітко розділити на приватні інститути та державні. У силу поточності та мобільності грошового капіталу, банки перетворились у найбільш універсальний елемент інфраструктури фінансового ринку, що забезпечує як взаємодію суб'єктів господарювання, так і здійснення інвестицій, так як і зниження підприємницьких ризиків.
Як показує світовий досвід, процес створення оптимальної банківської мережі є тривалим
Розмежування територіальної банківської інфраструктури пов'язане з нерівномірністю територіального розміщення природно-ресурсного потенціалу та продуктивних сил. Тобто існують "багаті" і "бідні" території. Оздоровлення фінансів області потребує збільшення розмірів місцевих бюджетів та посилення їх ролі у формуванні дохідної частини своїх бюджетів. Розміри відрахувань у бюджети повинні відповідати рівню економічного та соціального розвитку регіону і визначатися на основі його загальноекономічних показників, зокрема питомої ваги у загальній сумі валового національного продукту і національного доходу держави.
Розглядаючи регіональний аспект формування банківської системи України, необхідно враховувати економічні, політичні та соціальні особливості розвитку окремих регіонів. Об'єктивна оцінка такої специфіки дозволяє банкам краще, оперативніше визначати сфери і географію реалізації своїх інтересів. Існуючі регіональні банки відстають від столичних, більшість із них не володіють сучасними банківськими системами через слабку підготовку персоналу, а також низький рівень комп'ютеризації І комунікаційних мереж.
В основі створення регіональних мереж банків у зарубіжних країнах лежать дві групи факторів. Перша пов'язана з рухом за клієнтами. Друга пов'язана з конкурентною боротьбою. Великі, фінансово міцні банки прагнуть поглинути слабкі фінансово-кредитні установи, перетворити їх на свої відділення. Модель регіональної мережі зорієнтована на домінування інтересів банку у діяльності структурних підрозділів, відповідальності банку як юридичної особи перед акціонерами, кредиторами, вкладниками за ефективну та стабільну діяльність.
Для побудови моделі регіональної мережі банків в умовах України використано ідею визначення рейтингу привабливості регіонів, яка дає змогу виявляти потенціал подальшого розвитку мережі філій, а також пропонувати набір основних для даної фінансово-кредитної установи банківських послуг.
Будуючи модель регіональної мережі, слід враховувати, насамперед, можливості використання об'єктивної базової інформації, в тому числі статистичних даних. Для визначення рейтингу відносної привабливості регіонів необхідно враховувати такі фактори: банківський ринок, регіональна економіка, географія, кадровий потенціал, перспективи регіону, матеріально-технічна база, місцева влада.
З точки зору довгострокових інтересів самої банківської системи вона потребує стабільного і сприятливого для її розвитку законодавства, здорового конкурентного середовища, довіри з боку населення і суб'єктів підприємницької діяльності.
Удосконалення інфраструктури фінансового ринку України у просторовому вимірі передбачає у перспективі розширення кількості та якості системи небанківських інститутів, кожен окремий елемент якої лежить в основі функціонального механізму того чи іншого сегмента фінансового ринку. Вся небанківська частина інституційної складової фінансового ринку характеризується ще меншою впорядкованістю та керованістю порівняно з банківською сферою. Характерною рисою цього сегмента є хвороба росту. Як правило, до складу небанківських фінансових інститутів відносять страхові компанії, державні пенсійні фонди, недержавні пенсійні фонди, пенсійні фонди (каси) підприємств, інвестиційні фонди та компанії, трастові компанії, фондові біржі, валютні біржі, депозитарії, реєстратори, ломбарди, кредитні спілки тощо.
Основні її напрями повинні бути направлені на зміцнення банківської системи України та враховувати наступні положення:
політика адміністративного витіснення малих банків не відповідає принципам ринкової конкуренції, а відсутність у деяких регіонах територіальних банків (Кіровоградська, Вінницька, Миколаївська) - неприпустиме явище на економічному полі регіону та країни;
процеси консолідації банківських установ повинні визначатися економічною доцільністю і ринковими механізмами, а не адміністративно-командними методами; слід посилити ринкові процеси в регіонах та роль у них місцевих органів самоврядування;
економічні нормативи не є інструментом регулювання конкуренції, вони повинні використовуватись лише з метою забезпечення стійкості кредитної організації;
необхідний диференційований підхід до капіталу банків у регіонах;
повинні бути переглянуті норми обов'язкового банківського резервування. Альтернативою може бути стимулювання розвитку практики страхування банківських операцій (на основі визначення їх ступеня ризику);
при застосовуванні законодавства про банкрутство підходи не повинні бути занадто жорсткі: хвиля масових банкрутств банків не має ані економічного, ані політичного сенсу;
комерційні банки, що створюються в регіонах, згідно зі світовим досвідом, повинні знаходитись під контролем територіального резервного банку. Резервні банки є самостійними територіальними центральними банками, що проводять свою політику облікової ставки відповідно до місцевих умов та під наглядом Ради управляючих;
при побудові моделі банківської системи регіону необхідно враховувати соціально-економічний розвиток регіону та якість життя населення відповідного регіону (потрібно розраховувати інтегральні показники на основі показників офіційної регіональної статистики);
регіональні (територіальні) банки повинні мати .мережу філій в інших регіонах, що дає змогу клієнтам налагодити зв'язок з діловими партнерами в різних частинах країни;
для відстоювання своїх прав на місцевому та всеукраїнському рівні повинні створюватися територіальні банківські спілки.
- 8. Фінансові послуги на ринку позик (кредитному) 48
- 9. Фінансові послуги на фондовому ринку 63
- Розділ 1. Теоретико-методологічні засади організації та функціонування фінансового ринку
- Тема 1. Фінансовий ринок та його роль в економіці
- 1.1. Місце фінансового ринку в фінансовій системі
- 1.2. Рух фінансових ресурсів та капіталу в економіці та передумови виникнення ринку фінансових послуг
- 1.3 Функції ринку фінансових послуг
- Тема 2. Суб'єкти ринку фінансових послуг
- 2.1. Суб'єкти ринку фінансових послуг та їх класифікація
- 2.3. Функції суб'єктів (учасників) ринку фінансових послуг
- 2.4. Система взаємодії суб'єктів ринку цінних паперів
- Тема 3. Поняття і класифікація фінансового посередництва
- 3.1. Фінансовий ринок як ринок фінансових послуг
- 3.2. Загальне поняття фінансового посередництва
- 3.3. Банківська система як основа розвитку ринку фінансових послуг в Україні
- 3.4. Небанківські кредитні інститути
- Тема 4. Інституційна структура ринку фінансових послуг
- Тема 5. Сегментарна структура ринку фінансових послуг
- 5.1. Методи структуризації фінансового ринку
- 5.2. Поняття сегментації фінансового ринку.
- 5.3. Характеристика структури ринків фінансових послуг (за основною групою фінансових активів)
- 5.3.1. Грошовий ринок
- 5.3.2. Ринок капіталу (кредитний ринок)
- 5.3.3. Валютний ринок
- 5.3.4. Ринок цінних паперів
- 5.3.5. Страховий ринок
- 5.3.6. Ринок дорогоцінних металів і каменів та інших об'єктів реального інвестування
- 5.3.7. Ринок нерухомості
- Розділ 2. Функціональний механізм ринку фінансових послуг
- Тема 6. Фінансові послуги на грошовому ринку
- 6.1. Організація та особливості функціонування депозитного ринку
- 6.2. Послуги для здійснення грошових платежів та розрахунків
- 6.3. Операції з інструментами грошового ринку
- 6.4. Державні фінансові інститути на грошовому ринку
- Тема 7. Фінансові послуги на валютному ринку
- 7.1. Конверсійні операції на валютному ринку Поняття конверсії валюти
- Ринок операцій спот
- Валютний курс і котировки
- Основні види котирування валюти
- 7.3. Визначення ефективності операцій, пов'язаних з конвертованістю валют
- 7.4. Міжнародні розрахунки
- Особливості організації міжнародних розрахунків
- Основні форми міжнародних розрахунків
- Тема 8. Фінансові послуги на кредитному ринку
- 8.1. Види та групи банківських операцій, які здійснюють банки в Україні
- 8.2. Поняття та економічна роль банківського кредиту
- 8.3. Методи і принципи фінансування та кредитування капітальних вкладень комерційними банками
- Порядок відкриття фінансування капіталовкладень
- 8.4. Лізингові та селенгові операції як форма організації кредитно-фінансових відносин
- 8.5. Економічна сутність та механізм здійснення факторингових операцій
- 8.6. Економічні основи та специфіка фінансової діяльності кредитних спілок
- 8.7. Інші послуги комерційних банків на ринку фінансових послуг
- Тема 9. Фінансові послуги на ринку цінних паперів
- 9.1. Характеристика корпоративних цінних паперів
- Особливості формування ринку акцій
- Корпоративні облігації
- 9.2. Фактори формування ринку державних цінних паперів
- Характеристика державних облігацій
- 9.3. Інші види цінних паперів та похідні (спеціальні) інструменти ринку цінних паперів
- 9.4. Особливості становлення та функціонування ринку муніципальних цінних паперів
- 9.5. Біржові операції з цінними паперами Місце фондової біржі на ринку цінних паперів
- Біржові операції
- Біржові індекси
- 9.8. Управління портфелем цінних паперів (зарубіжний досвід)
- Тема 10. Фінансові послуги з перейняття ризику
- 10.1. Ймовірнісно - психологічні аспекти проблеми ризику в економіці Ризик в процесі прийняття управлінських рішень у фінансовій сфері
- Аспекти теорії системи управління інвестиційним ризиком
- Методи та критерії вимірювання міри фінансового ризику
- Способи зниження міри фінансового ризику
- 10.2. Місце валютних ризиків в системі комерційних ризиків. Підходи до вибору стратегії захисту від валютних ризиків
- 10.3. Сучасні методи та схеми хеджування ризиків на фінансовому ринку. Практикум на прикладі валютних ризиків
- Хеджування за допомогою опціонів. Валютні опціони
- 10.4. Техніка укладання ф'ючерсних контрактів
- Основні поняття біржової торгівлі ф'ючерсними контрактами
- 10.5. Хеджери, спекулянти та арбітражери як основні учасники ринку термінових контрактів
- Хеджери. Техніка хеджування
- Біржові спекулянти та їх класифікація
- Розділ 3. Особливості організації ринку фінансових послуг в україні
- Тема 11. Інфраструктура ринку фінансових послуг
- 11.1. Поняття та елементи ринкової інфраструктури ринку фінансових послуг
- Банківські інформаційні технології
- 11.2. Розміщення інфраструктури фінансового ринку: аналітичний аспект
- 11.4. Проблема створення інфраструктури ринку ануїтетів
- Тема 12. Державне регулювання основних сегментів ринку фінансових послуг
- 12.1. Необхідність державного регулювання ринку фінансових послуг на етапі становлення його функціональної системи
- 12.2. Національний банк як орган державного регулювання ринку фінансових послуг
- 12.3. Методи регулювання банківської діяльності
- I. Адміністративне регулювання:
- II. Індикативне регулювання:
- Регулювання кредитних відносин центрального банку з комерційними
- Особливості процесу адаптації банківського законодавства України і Європейського Союзу
- Проблема ліквідації проблемних позик
- 12.4. Державна політика на валютному ринку
- 12.5. Регулювання діяльності учасників ринку цінних паперів
- Роль саморегулюючих організацій на ринку цінних паперів
- 12.6. Вплив податкової політики держави на розвиток та функціонування ринку нерухомості
- 12.7. Основні завдання державного регулювання інвестиційних процесів у економіці України