12.3. Методи регулювання банківської діяльності

Банківське регулювання – одна з функцій Національного банку України, яка полягає у створенні системи норм, що регу­люють діяльність банків, визначають загальні принципи бан­ківської діяльності, порядок здійснення банківського нагляду, відповідальність за порушення банківського законодавства.

Банківський нагляд - система контролю та активних впо­рядкованих дій Національного банку України, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими фінансово-кредит­ними установами у процесі їх діяльності законодавства України і встановлених нормативів із метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників.

Основним органом регулювання грошового обігу виступає банківська система. Методи державного регулювання визнача­ють принцип побудови самої банківської системи.

Дворівневий принцип організації банківської системи пе­редбачає відокремлення емісійних операцій регулювання грошо­вого обігу, які закріплюються за банком першого рівня - цент­ральним банком країни, від розрахункового, касового і кредит­ного обслуговування юридичних і фізичних осіб, яке виконують банки другого рівня - комерційні. Тоді як комерційні банки на­лежать до різних форм власності, центральний банк, як правило, - державний. Його діяльність і є основним інструментом держав­ного регулювання грошового обігу.

Проводячи розумну кредитно-грошову і фіскальну політику, встановлюючи величину ставки рефінансування, регу­люючи умови випуску внутрішніх і зовнішніх облігаційних позик і здійснюючи грошову емісію, держава в особі Національного банку повинна бути спроможною формувати збалансовані пото­ки фінансових ресурсів.

Державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України у таких формах: