6.3. Кореспондентські відносини між банківськими установами

Платіжна система в більшості розвинених країн – це фактично декілька самостійних систем, кожна з яких задовольняє вимогам окремої платіжної сфери. В Україні можуть створюватися внутрішньодержавні банківські та небанківські платіжні системи.

До внутрішньодержавних банківських платіжних систем відносять:

системи міжбанківських розрахунків;

системи масових платежів;

внутрішньобанківські платіжні системи.

Важливим елементом грошових розрахунків є міжбанківські розрахунки. Вони є обов’язковою передумовою міжгосподарських розрахунків, що здійснюються між економічними суб’єктами – клієнтами різних банків або різних філій одного банку. У цих випадках виникає потреба переказувати кошти з банку платника в банк одержувача.

Система міжбанківських розрахунків призначена для переказу грошей у межах України між банками на виконання зобов’язань їх клієнтів, а також власних зобов’язань цих банків.

Система масових платежів призначена для переказу грошей за операціями, що здійснюються юридичними та фізичними особами із застосуванням відповідних платіжних інструментів.

Внутрішньобанківська платіжна система створюється банком з метою забезпечення найбільш сприятливих умов для проведення переказу грошей між його підрозділами.

Внутрішньодержавні небанківські платіжні системи мають право здійснювати діяльність, пов’язану із переказом, виключно після їх реєстрації в НБУ та отримання відповідного дозволу Національного банку України.

Міжбанківські розрахунки – це система здійснення та регулювання грошових вимог і зобов’язань, які виникають між банками, їх філіями та клієнтами.

Лише на основі цих розрахунків можна завершити розрахунки між суб’єктами господарської діяльності з купівлі-продажу товарів (послуг), з фінансовими органами щодо сплати податків, з позабюджетними фондами щодо перерахування внесків тощо. Певна частина міжбанківських розрахунків служить для економічних зв’язків самих кредитно-фінансових інститутів (при розміщенні грошових коштів у формі депозитів і кредитів, у разі переобліку векселів, отриманні кредитів у порядку рефінансування, купівлі-продажу цінних паперів, у тому числі державних).

Система міжбанківських розрахунків передбачає такі форми їх проведення:

із використанням кореспондентських рахунків, що відкриваються банками (філіями) у НБУ через систему електронних міжбанківських переказів Національного банку (СЕМП) – систему, що складається із системи електронних платежів (СЕП) та системи термінових переказів, координацію роботи яких забезпечує система моніторингу технічних рахунків. Додатковими складовими СЕМП є інформаційно-пошукова система, система резервування і відновлення функціонування СЕМП;

через (власні) внутрішньобанківські платіжні системи (ВПС) – сукупність правил, організаційних заходів, програмно-технічних засобів, засобів захисту, що використовуються банком для виконання внутрішньобанківського переказу грошей, а також для взаємодії з іншими банківськими платіжними системами для забезпечення виконання міжбанківського переказу грошей філіями банку;

через кореспондентські відносини між комерційними банками.

Основні принципи здійснення міжбанківських розрахунків:

підтримання банками своєї ліквідності (відповідно наявності коштів на кореспондентських рахунках) на рівні, що забезпечує проведення безперебійних, у повному обсязі розрахунків з іншими банками, особливо за платежами клієнтів;

проведення контролю за правильністю здійснення міжбанківських розрахунків і проходження документів;

проведення контролю за технологічними ризиками;

встановлення кореспондентських відносин між банківськими установами.

Записи на рахунках бухгалтерського обліку в системі міжбанківських розрахунків проводяться відповідно до пакета розрахункових документів у СЕП (сукупності розрахункових документів як дебетових, так і кредитових).

При здійсненні розрахунків через СЕП використовуються рахунки двох типів:

1. Кореспондентський рахунок, на якому обліковуються підсумкові обороти за день – відкривається на балансовому рахунку 1200;

2. Технічний рахунок, який існує для відображення операції за кожним документом.

Відображення операцій при здійсненні розрахунків через СЕП проводиться на балансових рахунках:

1200 «Кореспондентський рахунок у НБУ»;

1300 «Кореспондентський рахунок НБУ в банку».

Рахунок 1200 є активним і призначається для обліку коштів на кореспондентському рахунку банку, який відкрито в НБУ. За дебетом рахунка проводяться суми коштів, які надходять на користь комерційного банку, його клієнтів і кореспондентів. За кредитом рахунка проводяться суми коштів, які списуються за дорученням комерційного банку за власними операціями, за операціями клієнтів і кореспондентів, а також списання у безспірному (безакцептному) порядку згідно з чинним законодавством.

Рахунок 1300 є пасивним і призначається для обліку коштів НБУ на кореспондентському рахунку в комерційному банку. За кредитом рахунка проводяться суми, що надходять на користь НБУ та його клієнтів. За дебетом рахунка проводяться суми, що списуються комерційним банком згідно з дорученням НБУ за його власними операціями та за операціями клієнтів.

Міжбанківські розрахунки проводяться через кореспондентські рахунки комерційних банків, які відкриті у відповідному територіальному управлінні Національного банку України (ТУ НБУ).

У разі, коли до комерційного банку поступає платіжне доручення клієнта щодо перерахування коштів за матеріальні цінності на поточний рахунок постачальника, який відкритий в іншому комерційному банку. У комерційному банку-платнику виконується бухгалтерське проведення:

Д-т – рахунок клієнта (2600);

К-т – кореспондентський рахунок банку (1200).

У ТУ НБУ проводиться операція списання коштів з кореспондентського рахунка банку-платника.

Перш, ніж перерахована сума, що списана з кореспондентського рахунка банку-платника, буде зарахована на поточний рахунок одержувача в банку-одержувачі, у регіональних розрахункових палатах (регіону платника і регіону одержувача) пройде складна обробка документів за внутрішньою схемою бухгалтерського обліку міжбанківських розрахунків СЕП, побудованою з використанням внутрішніх технологічних рахунків.

При здійсненні розрахунків через внутрішньобанківську платіжну систему (ВПС) використовуються рахунки:

3900 АП «Рахунки філій, що відкриті в банку»;

3902 А «Розрахунки за коштами, що надані філіям банку»;

3903 П «Розрахунки за коштами, що отримані від філій банку».

Крім розрахунків через кореспондентський рахунок у РУ НБУ комерційні банки можуть встановлювати кореспондентські відносини між собою, метою яких є здійснення платежів і розрахунків за дорученням один одного. Кореспондентські відносини є договірними і можуть бути як односторонні, так і взаємні.

Комерційні банки, які встановили між собою кореспондентські відносини, називаються банками-кореспондентами.

Якщо комерційний банк відкриває рахунок банку-кореспонденту, то такий рахунок має назву «Лоро». Рахунок даного комерційного банку в банку-кореспонденті є рахунок «Ностро». Рахунок «Ностро» одного комерційного банку є рахунком «Лоро» для банку-кореспондента.

Система електронних платежів дає можливість проводити розрахунки протягом одного робочого дня і її учасниками є всі комерційні банки. У цьому зв’язку кореспондентські відносини між комерційними банками доцільно встановлювати лише в окремих випадках. Наприклад:

при здійсненні операцій, пов’язаних з купівлею та продажем валютних коштів на міжбанківській валютній біржі;

при розрахунках між клієнтами банків за операціями, що мають постійний характер.

Порядок відкриття та режим функціонування коррахунка одного комерційного банку в іншому визначається угодою між ними. Відкриваючи рахунок «Лоро», банк-кореспондент протягом трьох днів повинен повідомити про це те регіональне управління Національного банку України, в якому відкритий кореспондентський рахунок цього комерційного банку.

Для відкриття кореспондентського рахунка банк-кореспондент надає цілий пакет документів: заяву на відкриття рахунка; нотаріально засвідчені копії статуту та банківської ліцензії; картку зі зразками підписів та відбитком печатки.

Для відображення операцій, проведених за рахунком «Ностро», в балансі комерційного банку відкривається балансовий рахунок 1500 АП «Кореспондентські рахунки, що відкриті в інших банках». За дебетом рахунка проводяться суми, що надходять на користь банку, його клієнтів і кореспондентів. За кредитом рахунка проводяться суми, що списуються згідно з дорученням банку за власними операціями, операціями клієнтів і кореспондентів.

Записи операцій за цим рахунком здійснюються після отримання виписки за кореспондентським рахунком від банку-кореспондента.

Для проведення операцій через кореспондентські відносини комерційному банку в банку-кореспонденті відкривається рахунок «Лоро» на балансовому рахунку 1600 АП «Кореспондентські рахунки інших банків» (для комерційного банку цей рахунок є рахунком «Ностро»). За цим рахунком також обліковуються залучені від банків депозити до запитання. За кредитом рахунка проводяться суми, які надходять на користь банків та їх клієнтів. За дебетом рахунка проводяться суми, які списуються згідно з дорученням банку – власника рахунка за власними операціями і за операціями їх клієнтів.

Залишки за рахунками «Лоро» і «Ностро» у балансах банків-кореспондентів повинні бути однакові за величиною, але різні за характером.

У разі відкриття прямих коррахунків, перерахування коштів від клієнта одного комерційного банку за надані послуги (отриману продукцію) клієнтові іншого банку:

а) у банку платника коштів:

Д-т 2600 (рахунок платника коштів);

К-т 1500 (рахунок банку-одержувача);

б) у банку отримувача коштів:

Д-т 1600 (рахунок банку платника);

К-т 2600 (рахунок одержувача).