2.2. Методологічні основи фінансового обліку в банках

Бухгалтерський облік у банках повинен забезпечувати своєчасне надання правдивої порівняльної інформації про активи, зобов’язання, фінансовий стан та результати діяльності банку, відображати кругообіг ресурсів у процесі його діяльності. На основі інформації, що її продукує система бухгалтерського обліку, на рівні кожного банку формується мікроекономічна модель його господарської діяльності.

Опрацювання інформації про господарські операції банку здійснюється за допомогою загальновизнаних інструментів бухгалтерського обліку, а саме: документації, інвентаризації, визнання й оцінки елементів фінансової звітності, системи рахунків, подвійних записів, звітності.

Повнота та достовірність операцій у сфері обліку забезпечуються обліковою політикою і внутрішніми процедурами банку, що проводяться відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України без будь-яких відхилень.

Система обліку включає бухгалтерський (фінансовий), управлінський та податковий облік, які ґрунтуються на єдиній інформаційній базі, відрізняючись формою та періодичністю розрахунку даних.

Бухгалтерський (фінансовий) облік забезпечує своєчасне й повне відображення всіх операцій банку та надання користувачам інформації про стан активів і зобов'язань, власний капітал, результати фінансової діяльності та їх зміни. На основі даних фінансового обліку складається фінансова звітність. Зміни у фінансовому обліку не впливають на податковий облік.

Ведення фінансового обліку є обов’язковим для всіх суб’єктів господарської діяльності. Користувачами такої інформації можуть бути зовнішні органи щодо банку: НБУ, наявні та потенційні кредитори і банки-кореспонденти, наявні та потенційні клієнти (вкладники) й інші користувачі, – з метою оцінки минулих та майбутніх результатів діяльності банку.

Управлінський облік ведеться банком для забезпечення внутрішніх потреб в інформації, виходячи зі специфіки та особливостей діяльності й структури управління. Банки самостійно обирають метод обліку витрат та калькулювання собівартості банківських продуктів, визначають зміст внутрішньої звітності, а також строки її подання на різні рівні управління. Організація управлінського обліку має забезпечувати перевірку ідентичності інформації і розрахунків, здійснених на основі фінансового обліку.

Користувачами економічної інформації управлінського обліку є внутрі­шні (акціонери банку, Рада банку, Правління банку, внутрішні аудитори банку, працівники банку) користувачі інформації з метою планування, оцінки та контролю за щоденними операціями банку, зокрема за використанням його ресурсів відповідальними за це особами.

Банки можуть вибирати відповідні політику та процедури організації управ­лінського обліку для визначення потрібних показників діяльності і надання змоги:

упроваджувати фінансову структуру, яка виділяє різні центри витрат і центри прибутку та різні види діяльності банку;

визначати прибутковість та ефективність центрів прибутку, бізнес-напрямів (клієнтських сегментів), продуктів і клієнтів;

визначати стратегічні й тактичні плани та завдання з відповідними цілями і ключовими показниками діяльності банку;

розробляти бюджети, прогнози та контролювати їх виконання;

аналізувати і порівнювати з бюджетними даними фактичні результати діяльності банку в цілому, а також за центрами прибутку, бізнес-напрямами (клієнтськими сегментами), продуктами та клієнтами;

надавати об'єктивну базу для ціноутворення банківських продуктів.

Окремо від фінансового та управлінського обліку банки здійснюють податковий облік.

Податковий облік ведеться з метою накопичення даних про валові доходи та валові витрати відповідно до законодавства України і використовується для складання податкової звітності, форма, правила, порядок і термін подання якої визначаються Державною податковою адміністрацією. Зміни в податковому обліку не впливають на фінансовий облік.

Формування інформаційної бази для складання податкової звітності ґрунтується на засобах і способах обліку валових доходів і валових витрат, різниця між якими становить базу оподаткування – податковий прибуток. Спільність завдань фінансового обліку і податкових розрахунків полягає у створенні достовірної інформації про фінансові результати господарської діяльності банку.

Головна риса, що визначає спільність усіх підсистем, полягає в тому, що на основі інформації, створюваної кожною з підсистем, приймаються управлінські рішення. Так, інформація фінансового обліку про отримані фінансові результати діяльності дає змогу зовнішнім користувачам, зокрема інвесторам, приймати рішення про можливості вкладення інвестицій у даний банк. Інформація управ­лінського обліку про фінансові результати діяльності, що надається мене­джерам, спрямована на вирішення кола питань, пов’язаних із ціноутворенням, контролем за матеріальними ресурсами тощо. Дані податкового обліку, на основі яких визначається величина податкових зобов’язань, у кінцевому під­сумку дають змогу визначити суму прибутку, що залишається в розпорядженні банку, і порядок його розподілу.

Отже, під системою бухгалтерського обліку в банках слід розуміти структурні елементи, які виконують різні функції та взаємопов’язані між собою єдиним інформаційним полем банку.

Бухгалтерський облік повинен надавати можливість прогнозування і визначення стратегії розвитку діяльності банку шляхом порівняння статей балансу з показниками, встановленими керівником банку, та аналізу їх динаміки.