5.5 Фіскально-бюджетна і грошово-кредитна політика

Грошово-кредитна політика являє собою сукупність заходів в області грошового обігу, спрямованих на зміну грошового кредиту, головна мета яких – регулювання господарчої кон’юнктури шляхом впливу на стан кредиту і грошового обігу.

Грошово-кредитна політика спрямована або на стимулювання кредиту і грошової емісії (кредитна експансія), або на їх стримування і обмеження (кредитна рестрикція). В умовах спаду виробництва і зростання безробіття НБУ намагається пожвавити кон'юнктуру шляхом розширення кредита і зниження норми процентів; а в умовах економічного підйому часто супроводжується "біржовим запаленням", спекуляцією, ростом цін, ростом диспропорцій в економіці. В таких умовах НБУ намагаються попередити "перегрів" економіки з допомогою обмеження кредиту, підвищення проценту, стримування емісії платіжних засобів.

Ефективне державне регулювання грошово-кредитної сфери може здійснюватись лише в тому випадку, якщо держава через центральний банк країни здатна впливати на масштаби і характер приватних інститутів, так як в розвинутій ринковій економіці саме вони є базою всієї грошово-кредитної системи. Це регулювання здійснюється в декількох взаємопов’язаних напрямках:

• державний контроль над банківською системою;

• управління державним боргом;

• регулювання обсягу кредитних операцій і грошової емісії.

Державний контроль над банківською системою має за мету укріплення ліквідності кредитно-фінансових інститутів, тобто їх здатності своєчасно покривати вимоги вкладників (передусім за рахунок облікової (дисконтної) політики), операцій на відкритому ринку, встановлення норм обов'язкових резервів.

Управління державним боргом є напрямком державного регулювання в умовах хронічних бюджетних дефіцитів і значної дебіторської заборгованості, коли суттєво зростає вплив державного кредиту на ринок позикових капіталів. Для цього НБУ використовує різні методи управління державним боргом: купує чи продає державні зобов'язання; змінює ціну облігацій, умови їх продажу; різними способами підвищує їх привабливість для приватних інвесторів;

Регулювання обсягу кредитних операцій і грошової емісії – використовується передусім для впливу на господарчу активність. Цей напрям грошово-кредитного регулювання щільно пов’язаний з першим та другим. Регулювання банківської ліквідності впливає на структуру банківських позик і депозитів, величину грошової маси, рівень ринкової норми процента. Регулювання державного боргу впливає на розподіл позикових капіталів між приватним і державними секторами, рівень банківських ставок, банківську ліквідність. Розміщення державних боргових зобов’язань в банківській системі призводить до зростання грошової емісії, поза банківської системи – до її скорочення.

Методи грошової політики поділяються на дві групи: загальні та селективні. Загальні – впливають на ринок позикових капіталів в цілому. До загальних методів грошової політики відносять облікову (дисконтну) політику; операції на відкритому ринку; встановлення норм обов’язкових резервів; контроль по окремим видам кредитів; регулювання риска і ліквідності банківських депозитів. Селективні – призначені для регулювання конкретних видів кредита або кредитування окремих галузей, крупних фірм тощо.