9.6.2 Бреттон-вудська система

Була юридично оформлена у Беттон-вудсі (США) в липні 1994р. Логічно виходить з різновиду золотого стандарту – його золотодевізної форми.

Основні риси системи:

1. за золотом зберігається функція світових грошей в тій мірі, в якій воно залишалося загальним втіленням багатства та використовувалося для остаточних розрахунків між країнами, однак масштаби його використання в міжнародних валютних відносинах значно звузилися;

2. поряд з золотом в міжнародному обігу як міжнародні платіжні засоби могли використовуватися національні грошові одиниці окремих країн: долар США, декларативно прирівняний до золота як еталона цінності валют всіх інших країн, а також меншою мірою – англійських фунт стерлінгів;

3. резервні валюти могли обмінюватись на золото;

4. встановлення валютних курсів та взаємний обмін валют здійснювався на основі узгодження країнами – членами МВФ валютних паритетів, змінити які можна було тільки з санкції МВФ, виражених одночасно в золоті та доларах США.

5. ринкові курси валют не повинні були відхилятися від фіксованих доларових паритетів цих валют більше ніж на 1 %, тобто досить жорстко були прив’язані до долара США.

6. на валютних ринках національні валюти вільно обмінювались на долари США та одна на іншу за курсами, які коливалися в межах 1 %, на основі чого здійснювались багатосторонні розрахунки між країнами;

7. міжнародне регулювання валютних відносин здійснювалося переважно через посередництво МВФ, який забезпечував додержання країнами – учасниками Фонду офіційних валютних паритетів, курсів і вільної конвертованості валют. Для зміни паритетів або введення валютних обмежень обов'язково потрібна була згода МВФ.

Після другої світової війни коли поступово економіка країн Європи була відновлена, встановились протиріччя між встановленими фіксованими курсами валют, що спричинило дефіцит платіжного балансу (пропозиція значно перевищувала попит). Поступово використання однієї валюти вступило в суперечності із завданням інтернаціоналізації світового господарства, в якому значно посилилась роль країн Західної Європи та Японії, що остаточно підірвало принципи Бреттон-Вудської системи. Проіснувала вона до 1973 р., а окремі елементи до 1976р.