3.6 Проблема монетизації Валового внутрішнього продукту

Виконуючи функції засобів обігу і платежу, гроші безперервно переміщуються від одного суб`єкта економіки до другого, обслуговуючи тим самим купівлю-продаж товарів та послуг, тобто реалізацію ВНП.

Процес руху грошей, що обслуговує реалізацію ВНП називається грошовим обігом.

Між процесом реалізації ВНП та грошового обігу існує внутрішній зв`язок: чим більший номінальний обсяг реалізації ВНП, тим більшим буде потік грошового обігу, і навпаки.

Номінальний ВНП визначається двома факторами: фізичним обсягом товарів та послуг, що реалізується (Q), та рівнем їх цін (P).

А обсяг грошового обсягу визначається масою грошей, що знаходяться в обігу (М), і швидкістю обігу грошової одиниці (V).

Згадані величини враховуються в рівнянні обліку :

, (3.1)

На його базі можна визначити закономірності зміни основних ринкових процесів і показників, зокрема: рівня товарних цін, швидкості обігу грошей, маси грошей в обігу (див.п.3.3 – 3.5).

Рівень товарних цін визначається рівнянням :

, (3.2)

Швидкість обігу грошей :

, (3.3)

Масу грошей в обігу характеризує рівняння :

, (3.4)

Це рівняння часто називають законом грошового обігу.

Питання наповнення грішми економіки є надто важливим для України. Вважається, що низький (порівняно з іншими державами) ступінь монетизації є чи не головною причиною зростання заборгованостей та інших численних негараздів.

Ступінь (рівень) монетизації економіки розраховується як частка від ділення грошей, що знаходяться в обігу, на обсяг ВВП. Обидва показники використовуються в натуральному виразі.

Приріст грошової маси, має своїм джерелом приріст ВВП. Зростання монетизації означає, що все більша і більша частка ВВП зберігається у грошовій формі і навпаки.

Таким чином, зростання ступеню монетизації вказує на зростання мобільності економіки, за зростання потенціальної гнучкості поведінки економічних суб’єктів.