4.4 Попит на гроші. Сутність та види виявлення попиту на гроші. Фактори які визначають зміну попиту на гроші

Попит на гроші – прагнення економічних суб’єктів мати в своєму розпорядженні певну, заздалегідь визначену суму грошей.

Попит на гроші існує на певний момент, тобто це явище залишку, а не потоку. Тому зміна попиту на гроші не адекватна прагненню змінити поточні доходи. В ринкових умовах задовольнити зростання попиту на гроші можна без зміни поточних доходів економічних суб’єктів. Цього можна досягти через зміну активів, якими володіють вказані суб’єкти.

Від чого залежить попит на гроші та його зміна? Для відповіді на це питання слід з’ясувати, що маса грошей, яку хочуть мати економічні суб’єкти на певний момент, складається з двох частин:

1. залишку грошей, необхідних для здійснення поточних платежів (поточної каси);

2. залишку грошей, необхідних як заощадження чи нагромадження.

Динаміка кожної з цих частин визначається різними факторами. Залишок поточної каси змінюється залежно від зміни капітального обсягу валового національного продукту. В міру його зростання повинно бути більше грошей в поточній касі і навпаки (за умови незмінної швидкості обігу грошей). Залишок грошей як заощаджень змінюється під впливом тих факторів, які спричиняють зміну оцінки переваг певних видів активів з боку їх власників. Такими факторами можуть бути зміни депозитного процента та доходності цінних паперів. Чим вищий рівень депозитного процента, тим нижчою буде оцінка переваг залишків готівкових грошей, які не приносять доходів.

Залежність попиту на гроші від двох різних факторів відображено на графіку кривої попиту (див. рисунок 4.3)

Рисунок 4.3 – Крива попиту на гроші

Якщо розмір початкової каси (Kр) при даному обсягу ВНП складає Q₂ млрд.грн, то він залишається незмінним при будь якому рівні процентної ставки. На графіку це відображено прямою Kр, яка проведена вертикально з позначки Q₂. Друга частина попиту (заощадження) знаходиться в оберненій залежності від ставки процента. При її підвищенні попит на готівкові заощадження скорочується, крива цього попиту (33) наближається впритул до кривої поточної каси (Kр). Проте крива попиту на заощадження не повинна перетинати межі поточної каси, інакше в господарстві виникне платіжна криза: у фірм і сімейних господарств буде не достатньо грошей в поточній касі для погашення своїх зобов’язань.

При зміні номінального обсягу ВНП на графіку зміниться позиція перш за все кривої Kр (поточної каси), а з нею і кривої 33, яка відображає рівень загального попиту на гроші. При зростанні обсягу ВНП обидві криві змістяться вправо, при зменшенні обсягу ВНП – вліво. Проте взаємне розміщення кривих Kn і 33 залишиться незмінним, оскільки воно визначається лише змінами процентної ставки, а вона може залишитися незмінною при зміні обсягу ВНП.