2.3 Вклад д. Кейнса в розвиток кількісної теорії грошей

Свій вклад у розвиток кількісної теорії грошей вніс і Дж.М.Кейнс. У ранніх своїх працях він підтримував кембриджську версію, а пізніше сформулював свій варіант. Він пов'язав кількісний фактор грошової маси з реальними відтворювальними процесами і через них простежив за зв'язком між кількістю грошей і цінами на товари. Кейнс, на відміну від кембриджських економістів, знайшов цей зв'язок через норму банківського процента. У теорії Дж.Кейнса обґрунтовано, що маса грошей (М) не такою мірою безпосередньо пов'язана з цінами, як раніше, а вона зв'язана через масу доходу і норму процента:

, (2.4)

де

М – маса грошей; q – загальний дохід; j – дохід, який сформувався у зв'язку з нормою процента; L1 і L2 – попит на гроші; L2 названо спекулятивним доходом, який отримують від банківського процента.

Слід звернути увагу на те, що в 50-ті роки XX століття було очевидно, що країни з ринковою економікою втягуються у глобальну інфляцію, про неї йшлося у програмах багатьох західних країн. Вчені намагаються відшукати її причини у кейнсіанських твердженнях, тобто в судженні про те, що будь-які доходи можуть зняти тиск маси грошей на ціни. Відродилася неокласична кількісна теорія грошей у вигляді монетаристської теорії, головним представником якої є американський економіст М.Фрідмен.