5.6.1 Кейнсіанська теорія інфляції, яка викликана надлишковим попитом

Представники цієї теорії (Дж. М. Кейнс, Б. Хансен) виходять з аналізу доходів та витрат господарюючих суб’єктів та впливу їх на підвищення попиту. Вони вважають, що збільшення попиту з боку держави та підприємців призводить до зростання виробництва та зайнятості. Одночасно, збільшення попиту населення, оскільки він (попит) має невиробничий характер, приводить до інфляції. В зв’язку з цим вони рекомендують стимулювати приватні та державні інвестиції, але обмежувати заробітну платню трудящих.

В цій концепції активну роль відіграє “ефективний”, або грошовий попит, котрий буцімто і утворює грошову масу. При чому Кейнс розглядає два вида інфляції:

• напівінфляція (помірна або повзуча), тобто такий ріст грошової маси в умовах безробіття, котрий не представляє небезпеки, оскільки не стільки приводить до росту цін, скільки сприяє втягуванню безробітних в процес виробництва;

• справжня інфляція (галопуюча) – вона можлива при досягненні повної зайнятості, коли збільшення грошової маси цілком проявляється у збільшенні цін на товари та послуги.

В зв’язку з цим, Кейнс рекомендував проводити зниження ні номінальної заробітної плати, а здійснювати гнучку інфляційну грошову політику, яка в решті решт призведе до зниження реальної заробітної плати.

На основі Кейнсіанської теорії інфляції виникла так звана “крива Філліпса”, яка відображає залежність в розвитку цін і зайнятості. Відповідно з “кривою Філліпса” були розроблені рекомендації щодо приборкання інфляції, утриманню її на помірному рівні: або довести безробіття до високого рівня, або профсоюзам вести більш стриману політику при переговорах о підвищенні заробітної плати.

Проте економічні кризи 1974 – 1975 рр. Та 1980 – 1982 рр. Виявили новий феномен – стагфляцію, який спростовує “криву Філліпса”, так як в ці періоди темпи інфляції не зменшувались, а зростали.