9.6.1 Золотий стандарт

Золотий стандарт є першою формою організації грошово-кредитних відносин, яка базувалось на використанні золота як грошового товару. Систем золотого стандарту в своєму розвитку пройшла три етапи:

• золотомонетний (власне золотий стандарт);

• золотозлитковий;

• золотодевізний, або золотовалютний.

Золотий стандарт склався в Великобританії наприкінці XVIII ст., законодавчо був закріплений в 1816 р. Проте в більшості країн світу (Німеччині, Франції, Швейцарії, Бельгії, Італії, Греції, США, Росії) запроваджений був в останній третині ХІХ ст.

Золотий стандарт як форма грошово-кредитних відносин був характерним для умов вільної конкуренції. Його особливими рисами були:

• вільний обіг і чеканка золотих монет державними монетними дворами,

• розрахунок цін товарів у золоті, вільний обмін кредитних (паперових) грошей на золоті монети за номіналом,

• відсутність обмежень на ввіз і вивіз золота,

• паралельний обіг на внутрішніх ринках поряд із золотими монетами неповноцінних розмінних монет і паперових грошей з "примусовим" курсом.

Перевагою золотого стандарту було те, що країни золотого стандарту повинні були забезпечувати стабільне співвідношення між наявними запасами золота та кількістю грошей, що перебували в обігу, а також вільну міграцію золота, що забезпечувало покриття пасивного сальдо платіжних балансів і стабільність валютних відносин. Крім того, забезпечувалась повна конвертованість національних валют, стійкість купівельної спроможності та валютних курсів а також стабільність світових цін.

Подальший розвиток ринкових відносин та світової торгівлі, перша світова війна призвели до того, що в більшості країн світу, крім США (до 1934р.), було заборонено обмін валют на золото, вивіз золота за кордон, а основна частина золота перейшла до скарбниць.

В 20 роках XIX ст. в деяких країнах Заходу було запроваджено золотозлитковий стандарт, згідно з вимогами якого банкноти обмінювались на золоті зливки масою близько 12,5 кг. Завдяки введенню золотозлиткового стандарту золото було витіснено з поточного обігу у великій оптовий міжнародний обіг. У більшості країн безпосередній обмін паперових грошей на золото вже не відновлювався, а передбачався обмін кредитних грошей на девізи у валютах країн золотозлиткового стандарту, а потім на золото. При золотозлитковому стандарті валюти одних країн залежали від валют інших країн, що давало змогу країнам лідерам накопичувати значні золоті резерви.

Зауважимо, що умови були однаковими для всіх країн, проте головну роль міжнародних платіжних засобів взяли на себе долар США та англійський фунт стерлінгів.

За таких умов докорінно змінилися функції золота, а відсутність реального обігу золота створювало умови відриву курсів валют від золотої бази та посилення інфляційних процесів. Ця система забезпечувала грошам повну конвертованість, стійкість купівельної спроможності та валютних курсів, а також автоматичне (внаслідок міграції золота) урівноваження платіжних балансів окремих держав, стабільність світових цін.

Золотозлитковий стандарт був відносно ефективним до першої світової війни, коли діяв ринковий механізм вирівнювання валютних курсів та платіжних балансів. Країни з дефіцитним платіжним балансом були змушені проводити дефляцій ну політику та обмежувати грошову масу в обігу в умовах переливання золота за кордон. Було введено валютні обмеження. Валютний курс встановлювався адміністративно і не відповідав його реальному значенню.