logo
bankivskiy_management_kirichenko

7.2.2.3. Поштовий переказ

Поштовий переказ (поштове платіжне доручення — Mail Transfer) являє собою письмове платіжне доручення, що висилається одним банком іншому (закордонному), яке може бути аутентифіковано як підписане відповідною посадовою особою в банку, що висилає, і являє собою вказівку іншому банку виплатити ви­значену суму грошей зазначеному бенефіціару (чи за розпоря­дженням зазначеного бенефіціара). Поштовий переказ надси­лається банком, що видав розпорядження у закордонний банк авіа­поштою. На відміну від банківської тратти поштовий переказ висилається самим банком іншому банку, а не клієнтом банку за­кордонному постачальнику.

Наприклад, український покупець просить свій банк перевес­ти іноземному (приміром італійському) продавцю 100 000 лір на його рахунок № 123456 в оплату інвойсу № 1 і дебетувати свій рахунок № 987654.

Український банк після одержання інструкцій від покупця пе­ревіряє правильність заповнення заяви на переказ, відповідність реквізитів бенефіціара (покупця), банку бенефіціара, їх адреси, з'ясовує, чи дозволяє залишок на рахунку покупця відшкодувати поштово-телексні витрати українського банку й оплатити комі­сію за переказ (див. рис. 18).

Рис. 18. Схема поштового переказу

Далі український банк дебетує в себе рахунок українського покупця відповідно до його вказівок, а потім відсилає інструкції своєму банку-кореспонденту в Італії, вказуючи всі подробиці платежу. Ці інструкції повинні бути такі, щоб можна було пере­вірити їх дійсність за допомогою підпису офіційної особи україн­ського банку, уповноваженого завіряти документи. Італійський банк повинен мати список підписів уповноважених осіб, що мо­жуть розпорядитися про виплату за поштовим дорученням. У цих інструкціях повинне міститися розпорядження про дебетований рахунок українського банку, що ведеться в італійському банку. Італійський банк дебетує рахунок українського кореспондента і робить виплату грошей бенефіціару.

Оскільки поштовий переказ посилається авіапоштою, це швид­ший метод платежу, ніж банківська тратта. Однак завжди існує ймовірність, що інструкції будуть затримані чи загублені. Крім того, за останні роки листи-розпорядження практично втратили своє значення через недостатню надійність, а також у зв'язку з досить високими витратами на обробку. На них приходиться не більше 4 % від загальної кількості платіжних доручень.

В умовах розвитку систем телекомунікацій поштовий пере­каз поступово замінюється більш прогресивними і сучасними методами платежів.