logo
bankivskiy_management_kirichenko

7.4. Документарні операції в міжнародних розрахунках

Здійснення експортно-імпортних операцій пов'язане з певни­ми труднощами, як для експортера, так і для імпортера. Часто екс­портеру доводиться пропонувати широкі гарантії своєї здатності виконати договірні зобов'язання перед імпортером, так само як одержати належні гарантії можливості імпортера оплатити по­ставлену продукцію.

Ризики імпортера (покупця) містяться у ймовірних втратах, що можуть виникнути у результаті ризиків політичного чи еко­номічного характеру в країнах, з яких або через котрі йде поста­чання товару, відповідно, з тих самих причин в експортера (про­давця) виникають ризики неплатежу.

Здійснюючи міжнародні комерційні операції необхідно ретельно зважувати ступінь ризику, що не завжди можливо зробити цілком.

У тому випадку, якщо одна зі сторін зовнішньоекономічного договору не має можливості або бажання поставити товар до опла­ти, зробити попередню оплату продукції або якщо в одній із країн існують експортно-імпортні чи валютні обмеження, банк може прий­няти на себе зобов'язання виступити гарантом за належне прове­дення розрахунків за поставлену або відвантажену продукцію.

Вибір форми розрахунків і виду застосовуваного фінансового інструмента, визначення його основних параметрів залежить від бажання сторін зовнішньоекономічного договору і, відповідно до Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу то­варів і діючим зовнішньоекономічним законодавством Украї­ни, що відображається в Договорі (контракті).

Документарна форма розрахунків — одна з традиційних форм участі банків в обслуговуванні міжнародних комерційних торго­вих операцій.

Основними формами документарних розрахунків, які викори­стовуються у міжнародній торгівлі, є:

• інкасова форма;

• акредитивна форма;

• банківські гарантії.

Порядок взаємин банків і стандарти оформлення документів досить чітко регламентовані в документах у міжнародній банківській практиці — Уніфікованими правилами і звичаями для докумен­тарних акредитивів (УПА) (публікація Міжнародної торговельної палати № 500), Уніфікованими правилами з інкасо (публікація МТП № 522), Уніфікованими правилами для гарантій за вимогою (публ­ікація МТП № 458), Уніфікованими правилами з міжбанківського відшкодування/рамбурсування (публікація МТП № 525).

Однак дані документи мають різні ступені поширення й засто­сування — так майже 100 % акредитивів підкоряються Уніфіко­ваним правилам для документарних акредитивів, а більшість га­рантій підпорядковані місцевому законодавству банку-емітента.