3. Методи неформального аналізу.

Метод, що ґрунтується на життєвому циклі банківського про­дукту. Він являє собою експертний підхід або судження за ана­логією з іншим банківським продуктом, що має подібний життє­вий цикл. Метод може бути використаний як для прогнозу на один період, так і для складання прогнозу тренду. Ключовими моментами є визначення поточного значення показника (базової величини), оцінка ступеня розвитку банківського продукту, вибір продукту-аналога для судження за аналогією.

Метод, що ґрунтується на економічному циклі. Метод ґрун­тується на тому, що значення планованого показника обумовлюєть­ся головним чином загальним станом економіки країни, фінан­сової та банківської систем. Ключовими моментами е визначен­ня поточної стадії фінансового циклу і вибір банківських установ-аналогів для використання даних про темпи приросту до­сліджуваного і прогнозованого показників.

Метод, що ґрунтується на життєвому циклі банківських установ. Розвиток банківської системи, як і інших об'єктів госпо­дарювання, циклічний. Звичайною схемою є виникнення нових банків (як правило, із типовим набором банківських продуктів), високий темп зростання реалізації наданих послуг у початково­му періоді, досягнення стадії економічної зрілості із сплином пев­ного часу з паралельною стабілізацією обсягу реалізації банків­ського продукту. На підставі неминучості такої схеми розвитку і будується прогноз. Ключовими моментами є визначення стадії розвитку банку, вибір банку-аналога для визначення ймовірного моменту «дозрівання» бізнесу і ймовірних темпів приросту об­сягів реалізації послуг.

Метод, що ґрунтується на моді. Являє собою неформальний підхід, зорієнтований на максимально точне моделювання пово­дження клієнтів. Метод використовується для прогнозування кон­кретного показника (наприклад, ступеня залучення клієнтів) на один наступний період. Метод ґрунтується на тому, що не вся ін­формація про стан ринку банківського продукту відома й аналі­зується потенційними інвесторами, і їхня оцінка майбутнього зна­чення показника буде будуватися не як середнє арифметичне, а суто підсвідомо, на значенні, яке найчастіше трапляється (мода).

Метод, що ґрунтується на «темпі зростання споживання». Цей метод може застосовуватися для прогнозування кількості бан­ківського продукту, що реалізується, в умовах максимального споживання цього продукту, якщо відома частка ринку, яка належить даному банку в загальному обсязі споживаного банківського про­дукту в країні, у регіоні. Прийоми для прогнозування індивідуальні для кожного виду послуг. Необхідно враховувати, що частка рин­ку розглядається не як постійна величина, а як величина у динаміці, тобто беруться до уваги можливі наслідки конкуренції.

Одним із прийомів, що застосовуються для визначення потен­ційної частки ринку, є «конкурентний індекс». Він особливо підхо­дить для визначення частки ринку для бізнесу, далекого від інно­вації, де продукт реалізації є традиційним.

Конкурентний індекс — відношення загального обсягу реалі­зації банківського продукту до потенційної річної реалізації цього продукту в кожній банківській установі.

Існує можливість за допомогою неформального аналізу оцінити індекс для кожного новостворюваного або потенційного банку-конкурента, а також проводити аналіз окремих видів послуг.

Методи, що ґрунтуються на експертній оцінці. Вони ґрунту­ються на опитуванні експертів у сфері фінансової та банківської діяльності. При цьому кожний експерт дає свій прогноз. Зібрані прогнози опрацьовуються статистичними методами або шляхом діалогової процедури обміну думками.

Планові розрахунки. Ґрунтуються на оцінці потенційного об­сягу реалізації банківського продукту методами, в основі яких лежить темп зростання споживання. Далі потенційні обсяги кори­гуються на можливі обґрунтовані втрати.

Подамо методичний інструментарій розрахунку планових показ­ників діяльності банку на прикладі оперативного планування ді­яльності філії банку.

Горизонт поточного планування приймається в один рік; пла­новий період — квартальний. Встановлюються такі планові по­казники, що максимально відображають ефективність роботи під­розділу:

1. Кінцевий прибуток, як підсумковий показник діяльності філії.

2. Балансовий прибуток без обліку кінцевого прибутку, відоб­ражає ефективність самостійної діяльності філії.

3. Валовий дохід без обліку доходів від розміщення централь­ним відділенням притягнутих філією коштів.

4. Доходи за окремими статтями.

5. Загальні витрати — відображають витрати, потрібні для забезпечення поточної діяльності філії; сюди входять господарські й операційні витрати.

6. Сума середніх залишків за рахунками до запитання.

7. Середні залишки за депозитними вкладами — термінове за­лучення.

8. Дані показники дають загальний обсяг залучення, без роз­бивки за термінами, видами і т.ін., що вже є завданням аналізу.

9. Показники розвитку — приріст клієнтської бази з юридич­них і фізичних осіб, введення нових послуг та операцій.

Планові кількісні показники можливо розраховувати за допо­могою декількох способів. Найбільш простим є «регресійний», тобто розрахунок шляхом екстраполяції від досягнутого рівня. Тією ж мірою малообґрунтованою представляється орієнтація по­казників на результати найбільш успішно діючих філій чи опора на зобов'язання, взяті самими філіями.