logo search
bankivskiy_management_kirichenko

2.2.3. Особливості реорганізацій у структурі банку

Як уже зазначалося вище, структура являє собою не щось ста­ле, раз і назавжди прийняте банком, вона постійно змінюється відповідно до мети організації. Проте це зовсім не означає, що організаційна структура може часто модифікуватися. Внесення змін до структури банку — процес досить складний, що потребує врахування низки специфічних особливостей.

Внутрішня культура банку багато в чому обумовлює побудову його структури. Це пов'язано з тим, що в кожному банку скла­даються свої традиції, звички, які визначають поведінку праців­ників, стосунки між керівниками й підлеглими, а також органі­зацію банківської діяльності. Наявність особливостей внутріш­ньої культури в кожного банку робить неможливим механічне перенесення структур з однієї організації на іншу. У вирішенні цих питань потрібен індивідуальний підхід і врахування всіх відмітних рис конкретного банку.

Проведення організаційних змін не можливе без відповідних зобов'язань з боку вищого керівництва. Будь-які зміни в організації мають відношення до процесів керівництва та прийняття управлінських рішень, а отже, вищий банківський менеджмент мусить відповідним чином схвалити і підтримати їх, щоб забез­печити реальне втілення.

Структурна реорганізація потребує відповідної перепідготов­ки персоналу, оскільки практично всі організаційні зміни пов'я­зані з необхідністю підвищення якості обслуговування клієнту­ри, розширення ринку, збільшення обсягів здійснюваних операцій і впровадження нових, досконаліших методів роботи.

Зміни в структурі банку, пов'язані з розширенням сфер діяль­ності і пропозицією нових продуктів, супроводжуються, як пра­вило, необхідністю введення до штату спеціалістів з певних галу­зей банківської і не тільки банківської діяльності. Проте будь-яку зміну слід старанно обміркувати, з тим щоб не пошкодити усталений процес комунікацій і не порушити координацію діяль­ності окремих служб.

Ще один важливий чинник, який слід враховувати при внесенні змін до існуючої структури, пов'язаний з тим, що структурна пере­будова у більшості випадків (особливо в умовах ринку) призводить до скорочення штату, тому керівництво, приймаючи подібні рішення, мусить добре проаналізувати ситуацію, аби уникнути небажаних соціальних наслідків. Одним з основних принципів тут має стати розгляд персоналу банку з точки зору можливості виконання кож­ним своїх функціональних обов'язків при мінімальній кількості виконавців і максимальній їхній кваліфікації.

Такий підхід до кадрової політики має застосовуватися при проведенні організаційних змін. Проте не слід допускати такого становища, коли будь-яка структурна перебудова асоціюватиметься у банківських службовців з автоматичним скороченням шта­ту, інакше організаційна структура внаслідок відсутності зацікав­леності працівників у структурних змінах може втратити свою найважливішу властивість — гнучкість.

Таким чином, проведенню структурних модифікацій повинна передувати клопітка робота з вивчення всіх аспектів майбутніх перетворень, а також аналіз імовірних наслідків.