logo search
bankivskiy_management_kirichenko

7.4.3. Банківська гарантія

Так само як і акредитив, гарантія є власним зобов'язанням бан­ку, наданим контрагенту від імені, за рахунок і з доручення свого клієнта.

Однак гарантії прийнято використовувати для забезпечення не одноразових постачань, а багаторазових операцій між покуп­цем і продавцем.

Класичним прикладом використання гарантії платежу може бути договір про періодичні постачання продукції з відстрочкою платежу, що передбачає забезпечення зобов'язання банківською гарантією. У цьому випадку, одержавши додатково до контракту зобов'язання банку, продавець відвантажує продукцію покупцеві й очікує оплати. У разі, якщо одне з постачань не буде оплачене покупцем, продавець безперешкодно одержить належну суму в рахунок гарантії банку.

На відміну від акредитива, для оплати проти гарантії не прийня­то вимагати яких-небудь документів крім звичайної претензії про­давця (однак залежно від договірних умов можуть додаватися неоплачені рахунки, транспортні документи, довідки з банків). Та­ким чином, при використанні гарантії спрощується одержання оплати продавцем, що робить позиції покупця більш слабкими.

Існують такі стандартні форми банківських гарантій.

Гарантія повернення авансового платежу — покупець робить попередню оплату на користь продавця. Банк продавця, ґрунту­ючись на інструкціях свого клієнта, надає гарантію про те, що сума передоплати буде повернута у разі невиконання продавцем своїх зобов'язань. Продавець відвантажує продукцію і представляє у свій банк документи, що підтверджують факт передачі товару покуп­цеві, які і є підставою для ануляції гаранти. При цьому прода­вець одержує оплату за товар відразу після відвантаження, а попередня оплата покупця (додатково до контрактних зобов'язань продавця) забезпечується гарантією його банку.

Одним з інструментів примусу сторін до належного виконан­ня договірних умов (у тому числі договорів купівлі-продажу, публічної пропозиції, тендера) є включення в договір пункту про сплату штрафу, пені при відмові однієї зі сторін від виконання своїх договірних зобов'язань. Для додаткового забезпечення по­дібних умов у світовій практиці використовують тендерні гарантії і гарантії пропозиції. Зміст даного інструмента в додаванні до зобов'язання однієї зі сторін зобов'язання не знімати пропозиції у разі перемоги в конкурсі (тендері), зобов'язання укласти кон­тракт, прийняти акцепт на оферту, зобов'язання банку виплатити штраф, передбачений умовами конкурсу або пропозиції у випад­ку однобічного відмовлення від угоди. Сума штрафів і порядок його сплати зазначається у договорі. Банківська гарантія забез­печує його безумовну і безперешкодну сплату стороною, що пору­шила умови договору (конкурсу).

Гарантія платежу — використовується як додаткове забезпечен­ня контрактних зобов'язань покупця щодо оплати в обговорений термін поставленої продукції чи зроблених послуг. При викори­станні даного інструмента і при настанні гарантійного випадку продавець надає в банк-гарант документальні докази здійснення постачання і заяву про ненадходження платежу від покупця (іноді потрібно також підтвердження банку про ненадходження коштів на рахунок продавця). Для виконання свого зобов'язання банк-гарант виплачує необхідну суму продавцю, після чого одержує право вимоги відшкодування від покупця (відповідно до умов договору на надання гарантії).

Гарантія виконання — забезпечує виплату обговорених у дого­ворі купівлі-продажу штрафних санкцій при невиконанні про­давцем своїх зобов'язань щодо постачання товару. Надання га­рантії виконання (performance bond) може бути викликано по­купцем для забезпечення договірних зобов'язань постачальника чи виконавця. При настанні гарантійного випадку (тобто непостачанні продукції) покупець надає в банк-гарант претензію про невиконання продавцем своїх контрактних зобов'язань. У вико­нання свого зобов'язання банк-гарант виплачує необхідну суму, після чого одержує право вимоги відшкодування від продавця (відповідно до умов договору на надання гарантії).

Використання кожної з викладених форм розрахунків забез­печує однакові умови сторін під час розрахунку за зовнішньоеко­номічними договорами.