7.4.2. Документарний акредитив
Акредитив — зобов'язання платежу (аналог банківської гарантії), яке банк-емітент (тобто банк, який надає своє зобов'язання) надає продавцю, ґрунтуючись на інструкціях і від імені свого клієнта. При застосуванні документарного акредитива як форми розрахунків, банки виступають гарантом одержання грошей продавцем і/чи оплати покупцем тільки в тому випадку, якщо продавець виконав ту частину договору, що була описана в умовах акредитива. Звичайно, як доказ виконання контрактних зобов'язань продавця представляються документи, що підтверджують передачу права власності на предмет договору покупцю або його агенту, наприклад перевізнику, експедитору.
Тобто фактично акредитив являє собою умовне зобов'язання банку, надане додатково до контрактних зобов'язань оплати (або права одержати оплату), яке гарантує оплату документів, що підтверджують виконання продавцем своєї частини договору.
Основним документом, що регламентує взаємини банків при акредитивній формі розрахунків є Уніфіковані правила і звичаї для документарних акредитивів, видані Міжнародною торговельною палатою в 1993 р. під № 500 і прийняті в Україні в 1994 р. (Указ Президента № 566/94 від 10-10-1994). Крім того, за необхідності банки застосовують Уніфіковані правила з міжбанківського відшкодування/рамбурсування (публікація МТП № 525) і міжбанківські ліміти на активні операції, застосовувані у разі підтвердження (тобто прийняття на себе) зобов'язання платежу іншого банку.
За формою акредитив може являти собою зобов'язання банку покупця, продавця або третього банку, погодженого покупцем і продавцем при участі їхніх банків.
Згідно з Уніфікованими правилами акредитив є умовним (при наданні документів згідно з умовами акредитива) зобов'язанням платежу банку-емітента (банку покупця, що випустив акредитив). При цьому банк-емітент бере на себе усі фінансові ризики свого клієнта — покупця.
У деяких випадках (при високому, валютному або ризику на країну на банк) такого зобов'язання продавцю може бути недостатньо. За наявності відповідних домовленостей між емітентом та іншим банком, до акредитива може бути додане його підтвердження, що міститься в зобов'язанні банку, що підтверджує зробити платежі від імені емітента.
У цьому випадку банк, що підтверджує, повинен оплатити надані документи навіть при невиконанні емітентом своїх зобов'язань.
При цьому крім банку, що підтверджує, одним з найважливіших параметрів акредитива є визначення банку-виконавця уповноваженого на перевірку акредитивних документів і винесення висновку про їх відповідність (чи невідповідність) усім позначеним в акредитиві термінам і умовам. Звичайно, виконуючим призначається банк, що підтвердив акредитив, однак ним може бути і будь-який інший банк, наприклад банк продавця. При цьому емітентом повинні бути надані повноваження на проведення виплат бенефіціару і спосіб одержання відшкодування.
За способом виконання (тобто проведення виплат бенефіціару) розрізняють акредитиви:
• з оплатою відразу (тобто після надання документів виконуючий і/чи банк-емітент відразу робить виплати бенефіціару);
• з відстрочкою платежу (платіж в обговорений термін, наприклад через 45 днів після надання документів);
• з платежем проти акцепту (коли до платежу покупцю пропонують акцептувати представлені документи, що оплачуються тільки після проставлення акцептного напису);
• негоціюючі акредитиви.
Негоціація — це виплата грошей продавцю виконуючим банком до одержання відшкодування від емітента або настання терміну платежу. При виконанні акредитива негоціацією або з відстрочкою платежу у виконуючий банк надається тратта (перекладний вексель), що оформляє вимогу платежу продавця до виконуючого (негоціюючого) банку. При цьому негоціюючий банк робить виплату продавцю з дисконтом суми проти векселя, супроводженого акредитивними документами, здобуваючи право на відшкодування, що буде отримано від емітента.
Крім вищевикладених, у міжнародній банківській практиці використовуються ще позначення конструкцій акредитивів — відкличний/безвідкличний — відкличний — банк-емітент може в будь-який момент відкликати або змінити умови акредитива з попереднім чи наступним повідомленням продавця. Безвідкличний акредитив не може бути змінений без згоди всіх сторін. Якщо акредитив не містить вказівки на те, є він відкличним чи ні, він вважається безвідкличним.
Револьверний (поновлюваний) акредитив використовується для забезпечення регулярних постачань. Акредитив може відновлюватися як щодо суми, так і стосовно терміну дії, що вказується в «револьверному застереженні» тексту акредитива. Так, наприклад, у тексті акредитива може бути зазначене таке: «сума 100 000 тричі поновлювана до загальної суми в 300 000» чи «сума 100 000 тричі поновлювана першого числа кожного місяця до загальної суми 300 000, невикористана частина не переходить у наступну місячну квоту». Револьверні акредитиви можуть бути кумулятивними (коли невикористана частина квоти додається до наступної частини акредитива) чи некумулятивними (коли невикористана частина квоти анулюється).
Переказні акредитиви дозволяють передати право одержання платежу другому бенефіціару. Акредитив може бути переказаний тільки один раз, і тільки якщо він прямо позначений як трансферабельний.
Резервні акредитиви (акредитиви stand — by) є прямим аналогом банківської гарантії, але складені за формою акредитива і підпорядковуються УПА. Одержали досить широке поширення через заборону на випуск банківських гарантій у деяких країнах і уніфікації за рахунок застосування УПА.
- Банківський менеджмент
- Глава 1 банківська система україни 4
- Глава 2 система банківського менеджменту 17
- Глава 4 стратегічний менеджмент у банку 42
- Глава 5 бізнес-планування в банку 61
- Глава 6 фінансовий менеджмент у банку 71
- Глава 7 управління системою платежів і розрахунків у банку 95
- Передмова
- Глава 1 банківська система україни
- 1.1. Сутність і функції банків
- 1.1.1. Еволюція банківської системи в Україні
- 1.2. Національний банк України
- 1.2.1. Функції Національного банку України
- 1.2.2. Органи управління Національним банком України
- 1.2.3. Основні засади грошово-кредитної політики
- 1.2.4. Операції Національного банку України
- 1.3. Комерційні банки України
- 1.3.1. Операції комерційних банків
- Глава 2 система банківського менеджменту
- 2.1. Особливості менеджменту в банківській сфері
- 2.2. Управління банком — центральна ланка банківського менеджменту
- 2.2.1. Принципи організаційної побудови банку
- 2.2.2. Основні типи організаційних структур у банках
- 2.2.3. Особливості реорганізацій у структурі банку
- 2.2.4. Організація управління регіональною мережею банку
- 2.3. Антикризове управління банком
- Глава з оцінювання діяльності банку
- 3.1. Підходи до оцінювання діяльності банку
- 3.2. Вибір банку клієнтами
- 6. Гарантоване обслуговування.
- 3.3. Основні методи оцінювання діяльності банку
- 3.3.1. Рейтингові оцінки
- Глава 4 стратегічний менеджмент у банку
- 4.1. Процес стратегічного управління.
- 4.2. Особливості стратегічного менеджменту в банку.
- 4.1. Процес стратегічного управління
- 4.2. Особливості стратегічного менеджменту в банку
- Глава 5 бізнес-планування в банку
- 5.1. Сутність бізнес-планування.
- 5.2. Основні показники бізнес-плану.
- 5.3. Методи прогнозування показників бізнес-плану банку,
- 5.1. Сутність бізнес-планування
- 5.2. Основні показники бізнес-плану
- 5.3. Методи прогнозування показників бізнес-плану банку
- 1. Прогнозування значення показника на майбутній період.
- 2. Прогнозування значень показника для послідовності майбутніх періодів.
- 3. Методи неформального аналізу.
- 5.4. Контроль процесів бізнес-планування
- Глава 6 фінансовий менеджмент у банку
- 6.1. Сутність, роль і функції фінансового менеджменту
- 6.2. Основні ланки фінансового менеджменту
- 6.3. Фінансове і бюджетне планування
- 6.4. Контроль за виконанням фінансових планів
- 6.5. Банківський контролінг
- 6.6. Фінансовий і управлінський облік
- 6.6.1. Фінансовий облік
- 6.6.2. Управлінський облік
- 6.7. Фінансова структура банку
- 6.8. Функціонально-вартісний аналіз
- Глава 7 управління системою платежів і розрахунків у банку
- 7.1. Проведення розрахунків у національній валюті України
- 7.1.1. Діючі моделі обслуговування банків у системі електронних платежів (сеп) Національного банку України
- 1. Повний контроль усіх платежів
- 2. Обмеження загальних обсягів початкових платежів, без конкретного санкціонування окремих платежів
- 7.1.2. Організація розрахунків в Україні
- 7.2. Міжнародні розрахунки
- 7.2.1. Методи і форми розрахунків, що використовуються у міжнародній торгівлі
- 7.2.1.1. Авансовий платіж
- 7.2.1.2. Оплата після відвантаження
- 7.2.1.3. Торгівля за відкритим рахунком
- 7.2.2. Методи розрахунків у міжнародній торгівлі
- 7.2.2.1. Платіж через чеки
- 7.2.2.2. Вексель
- 7.2.2.3. Поштовий переказ
- 7.2.2.4. Телексний переказ
- 7.2.2.5. Грошові перекази за системою swift
- 7.2.3. Порівняльна характеристика основних форм розрахунків
- 7.3. Система swift
- 7.4. Документарні операції в міжнародних розрахунках
- 7.4.1. Документарне інкасо
- 7.4.2. Документарний акредитив
- 7.4.3. Банківська гарантія
- 7.5. Банківський контроль валютних операцій і розрахунків
- 1. Національний банк України.
- 7.6. Перспективи розвитку міжнародних розрахунків
- 7.7. Міжбанківські кореспондентські відносини
- Глава 8 банківський маркетинг
- 8.1. Особливості маркетингової діяльності у банківській сфері
- 8.2. Комплекс банківського маркетингу
- 8.3. Маркетингові дослідження банківського ринку
- 8.4. Маркетинговий менеджмент у банку
- 8.5. Формування клієнтської бази банку
- 8.6. Цільова програма залучення коштів населення
- Глава 9 управління персоналом банку
- 9.1. Сучасні методи і принципи управління персоналом
- 9.2. Класифікація персоналу
- 9.2.1. Керівний персонал
- 9.3. Планування і добір персоналу
- 9.4. Мотивація персоналу
- 9.5. Підвищення кваліфікації банківських працівників
- 9.5.1. Напрями системи підвищення кваліфікації
- Глава 10 управління банківськими ризиками
- 10.1. Сутність ризиків
- 10.1.1. Класифікація ризиків
- 10.2. Механізм управління ризиками
- 10.2.1. Основні методи аналізу ризиків
- 10.2.2. Методи управління ризиками
- 10.2.2.1. Методи управління ризиком ліквідності
- 10.2.2.2. Методи управління відсотковим ризиком
- 10.2.2.3. Методи управління валютним ризиком
- 10.2.2.4. Методи управління кредитним ризиком
- 10.3. Формування системи лімітів та нормативів банку
- Глава 11 стратегія управління активами і пасивами
- 11.1. Сутність та класифікація активів і пасивів
- 11.1.1. Поняття активів і пасивів банку
- 11.1.2. Структура пасивів та їх види
- 11.1.3. Структура активів та їх види
- 11.1.4. Принципи організації управління активами і пасивами
- 11.1.5. Вплив регулятивної функції центрального (національного) банку на методи управління активами і пасивами
- 11.2. Особливості й методи управління пасивами банку
- 11.2.1. Управління власним капіталом банку
- 11.2.2. Управління залученими коштами
- 11.2.3. Управління запозиченими коштами
- 11.3. Особливості управління активами банку
- 11.3.1. Кредитні операції в структурі банківських активів
- 11.3.1.1. Регулювання Національним банком України кредитних операцій комерційних банків
- 11.3.1.2. Перспективи розвитку кредитних операцій в Україні
- 11.3.2. Активні операції банків з цінними паперами
- 11.3.3. Методи управління активами