6.8. Функціонально-вартісний аналіз

Свій початок технологія функціонально-вартісного аналізу бере у 60-х роках нашого століття, коли її почали використовувати провідні промислові компанії США з метою зниження собівар­тості основних видів продукції за умови недопущення зниження її якості. Наразі методика ФВА є одним з найпопулярніших різно­видів аналізу продукції і бізнес-процесів, альтернативним тра­диційним фінансовим підходам.

В основі цієї методики лежить оцінка собівартості шляхом обчислення витрат на окремі операції, які є складовими техноло­гічного процесу виробництва продуктів і послуг. Ланками тако­го технологічного ланцюжка є функції, що їх виконують співро­бітники банку і його інформаційні системи. Згідно концепції ФВА, кожна функція в процесі виробництва споживає певну номен­клатуру і кількість ресурсів. Таким чином, при чіткому визна­ченні переліку функцій, які потрібно виконати для надання тієї або іншої послуги, банк зможе розрахувати і обсяги ресурсів, необ­хідних для цього. В даному випадку під ресурсами розуміють всі прямі (операційні) і непрямі (заробітна плата, оренда, загально­господарські витрати тощо) витрати.

Існують три основні способи обчислення собівартості окре­мих функцій.

1. Прямий розрахунок (доцільний тільки за умови можливості визначення кількості і переліку ресурсів, які споживає окрема функція).

2. Метод пайового споживання, тобто перенесення частини вар­тості спожитих ресурсів на окремі функції залежно, наприклад, від тієї частки робочого часу співробітника або використання облад­нання, якого вимагає виконання заданої функції.

3. Метод непрямого розподілу, тобто рознесення вартості ре­сурсів по окремих джерелах їх споживання, які також у певних пропорціях використовуються тими чи іншими функціями (на­приклад, розподіл фонду соціального страхування на всіх співро­бітників, які витрачають свій робочий час на виконання кількох функцій).

Сукупність величин вартості кожної з функцій, які є складо­вими технологічного процесу виробництва банківського продук­ту, і складе повну собівартість останнього. На основі її розрахун­ку банк має можливість приймати ефективні управлінські рішення щодо розробки майбутньої продуктової політики. Керівництво банку отримує найбільш об'єктивну інформацію стосовно реаль­ної собівартості тієї або іншої послуги, що надає можливість ви­значати її подальшу долю: або скорочувати обсяги її надання, або навпаки, розвивати перспективний напрям діяльності.

Методи функціонально-вартісного аналізу можна використо­вувати не тільки для розрахунку собівартості окремих продуктів або груп продуктів, а й для оцінки рентабельності роботи банку з окремим клієнтом або їх групою чи визначення ефективності того або іншого каналу збуту, що також сприятиме більш виваженим рішенням у сфері тактичного і стратегічного контролінгу.

Зауважимо, що побудова реально діючої системи функціональ­но-вартісного аналізу є справою надзвичайно відповідальною і вимагає від комерційного банку значних обсягів матеріальних, часових і людських ресурсів. Із цим питанням найтісніше по­в'язана проблема автоматизації управлінського обліку, оскільки для використання ФВА потрібний аналіз величезної кількості кількісних і якісних даних, акумулювати, обробляти і зберігати які в змозі тільки складні інформаційні системи, розробка або придбання яких вимагає значних витрат навіть для великих ко­мерційних банків.

У зв'язку з цим, банківські топ-менеджери завжди повинні усвідомлювати, що найважливішим фактором при прийнятті рішень про застосування тієї чи іншої технології фінансового менеджменту має бути її економічна ефективність. З цієї точки зору впровадження та експлуатацію як окремих методик, так І комплексної системи управлінського обліку і контролінгу мож­на вважати виправданими лише тоді, коли отриманий в резуль­таті позитивний ефект перевищує понесені витрати, термін окуп­ності яких може виявитися досить значним.

Проте не слід також забувати, що застосування найсучасніших управлінських технологій спрямоване передусім на стратегічну перспективу, і в умовах постійного загострення конкуренції на національних та світових фінансових ринках може виявитися справою виживання банку. Адже побудувавши і запровадивши ефективну систему управління фінансами, керівництво банку отримає можливість реально контролювати роботу всіх підрозділів, бачити всю його діяльність в цілому, усвідомлювати зв'язок кож­ного завдання із загальною метою компанії, чітко і зважено про­водити фінансове планування, забезпечити потужну аналітичну підтримку прийняття всіх управлінських рішень. Це, безпереч­но, зробить діяльність рентабельнішою, дозволить суттєво знизи­ти витрати, отримати вірну інформацію про реальну собівартість окремих продуктів або клієнтів, що суттєво покращить цілий ряд фінансових показників і зміцнить загальну конкурентну пози­цію банку.