logo search
bankivskiy_management_kirichenko

7.2.2.1. Платіж через чеки

Чек — це вид цінного папера, грошовий документ строго встанов­леної законом форми, що містить наказ (у письмовій формі) влас­ника рахунка (чекодавця) банку чекодавця про виплату власникові чека зазначеної в ньому суми грошей за його пред'явленням або протягом терміну, встановленого законодавством, сплатити суму бенефіціару чи конкретній особі, що представляє бенефіціара.

Більшість країн керуються нормами Женевської конвенції про чек 1931 p., що регулюють чековий обіг. Англія, США і ряд інших країн дотримуються принципів англійського Закону про переказні векселі 1882 p., відповідно до якого чек розглядається як переказний вексель на банк із платежем за пред'явленням.

На чеку повинні мати місце ряд необхідних, визначених зако­нодавством реквізитів, відсутність яких може призвести до його визнання в якості недійсного і не підлягаючого сплаті.

Чек може виступати як платіжний засіб. Однак борг чекодав­ця залишається в повній силі до моменту оплати банком чека наявними коштами або зарахування суми чека на поточний ра­хунок пред'явника.

Чек не є елементом кредитування і підлягає оплаті, як уже відзна­чалося, за пред'явленням, тому термін його звертання обмежений.

Для того, щоб чек став надійним способом забезпечення пла­тежу, сплата за ним повинна бути гарантована третьою особою (авалістом) шляхом відповідного напису на самому чеку або на прикріпленому до нього листі (алонжі). Такими авалістами мо­жуть бути самі банки.