logo search
bankivskiy_management_kirichenko

11.3.1.2. Перспективи розвитку кредитних операцій в Україні

З переходом до ринкової економіки все більшого поширення набуває комерційний кредит, що є реакцією на дорожнечу банків­ського кредиту. Законом України «Про підприємства в Україні» передбачено, що підприємство може поставляти продукцію, нада­вати послуги в кредит з оплатою покупцями (споживачами) від­сотків за користування цим кредитом. Верховна Рада України 17.06.92 р. прийняла Постанову «Про застосування векселів у господарському обороті України», згідно з якою вводиться век­сельний обіг з використанням простого і переказного векселя від­повідно до Закону про переказний і простий вексель, прийнятого Женевською конвенцією в 1930 р. Це відкрило шлях до вступу України в міжнародний вексельний обіг.

Для широкого використання векселів у розрахунках необхід­на стабільність економічних відносин, висока довіра їх суб'єктів один до одного, високий рівень розвитку вексельного права.

В Україні всі ці умови тільки починають формуватися, що стримує розвиток вексельного обігу, призводить до використання векселів для незаконних операцій. При введенні вексельного обігу в державі необхідно враховувати, що відхилення від вимог век­сельної дисципліни негативно відіб'ється на стані всього народ­ного господарства. У зв'язку з цим важливим чинником є роз­виток інформаційної бази Національного банку (проведення в каталозі протестів реєстрації всіх без винятку опротестованих векселів, створення комп'ютерної бази даних).

Акцептний і авальний кредити банки України поки що не надають, хоча це дозволило б значною мірою вирішити проблему неплатежів. Тому ці види кредитних операцій є перспективними і заслуговують активного впровадження в банківську практику.

Особливу увагу слід приділити розвитку споживчого кредиту­вання. У розвинутих країнах цей вид кредиту виконує подвійну економічну функцію: збільшує поточний платоспроможний по­пит населення і прискорює реалізацію товарів і послуг. Питома вага споживчих позик у кредитних портфелях українських банків мізерна (2—3 %). Значна частина наданих населенню позик при­падає на Ощадбанк України (понад 75 %). Значна частина україн­ських банків узагалі не здійснює кредитування населення. Практично відсутні або дуже мало розвинуті такі види кредитування населення як іпотечне кредитування, надання позик на придбан­ня товарів на виплат.

На сьогоднішній день в Україні ще не створена система пільго­вого кредитування житлового будівництва і придбання житла. У 1995 р. була прийнята концепція житлової політики держави, у серпні 1996 р. створений комітет з реформування державної жит­лової політики, основна мета якого — розробка Державної про­грами житлового будівництва. Перспективними для України є технології пільгового кредитування житлового будівництва, що ефективно діють у країнах Західної Європи, США і Канаді: тех­нології, які ґрунтуються на принципі «заощадження — позика». Основна ідея: мобілізація вільних коштів населення на будівни­цтво і придбання житла в межах спеціалізованих банківських інститутів, основне завдання яких — залучення цільових житло­будівних вкладів громадян та надання цільових житлобудівних позикових послуг і технології іпотечного кредитування.

Але ці технології можуть успішно функціонувати за умови фінансової стабільності, рівні інфляції не вище 25—ЗО % на рік і за умови сприяння з боку держави у формі фінансової допомоги (податкові пільги) і у формі законодавчого регулювання та га­рантій з боку держави.

Основною перешкодою для впровадження подібних систем пільгового кредитування є відставання реальних прибутків гро­мадян від зростання цін на житло. Без обов'язкової індексації вкладів і позик система нежиттєздатна за високого рівня інфляції.

Останнім часом активно розвивається в Україні ринок пласти-кових карток, проводиться робота з використання нових платіжних систем. Повноправними членами міжнародної платіжної системи Visa International стали сім банків України, одинадцять банків є повноправними членами Europa International, іде робота над ство­ренням власного національного проекту «Укркарт» під егідою Національного банку України. Ряд банків уже сьогодні здійсню­ють реалізацію локальних проектів на базі карток Circus/Maestro, Visa Electron («Аваль», Перший Український міжнародний банк, Укрексімбанк, Промінвест-банк, Приватбанк, Правекс-банк, Легбанк), що сприяє створенню необхідної інфраструктури для обслуговуван­ня цих карток в Україні.

Одним із важливих напрямів розвитку карткового бізнесу є функціонування карток у режимі кредитних, оскільки емітовані українськими банками пластикові картки в основному дебетові, тобто такі, що передбачають внесення клієнтом на свій картковий рахунок певної суми, якою і може розпоряджатися утриму­вач картки. Кредитна ж картка надає право її користувачеві одер­жати кредит, у межах якого можна здійснювати закупівлі, опла­чувати надані послуги. За надання такого кредиту банк стягує певні відсотки.

На ринку фінансових послуг України лізинг заявив про себе нещодавно. Чинним законодавством України банківським уста­новам надане право на здійснення лізингових операцій. Особли­вий інтерес виявляється до лізингу підприємствами агропромис­лового сектору. Лізинг, будучи альтернативою інвестиційному кредитуванню, забезпечує вищий рівень надійності і дохідності, дає змогу розширити коло клієнтів. Лізингова схема дозволяє банкам: безпосередньо впливати на розробку інвестиційного про­екту; здійснювати пряме фінансування і брати участь у реалізації торговельної угоди щодо придбання об'єкта лізингу, що запобігає нецільовому використанню кредитних ресурсів; зберігати всі права власника на передане в лізинг майно.

Існує два специфічних напрями використання лізингу банка­ми. Перший — застосування лізингу для реструктуризації про­блемних кредитів і прискорення реалізації заставного майна, яким забезпечені «погані» борги. Цей напрям вважається надзвичай­но актуальним для українських банків. Інший напрям, що ак­тивно розвивається в банках, — застосування лізингу для фінан­сування власних потреб у новій техніці та банківському устатку­ванні. Маючи дефіцит власних коштів, банки знаходять у засто­суванні лізингової схеми ефективний спосіб прискорення свого технічного розвитку. Банк і його дочірня лізингова компанія здійснюють послідовне взаємне фінансування за такою схемою: банк кредитує лізингову компанію на купівлю необхідного устат­кування, а потім лізингова компанія передає банкові устаткуван­ня на умовах фінансового лізингу. Ефективність цієї угоди зале­жить від співвідношення між розміром додаткового прибутку, одержуваного банком від своєчасної модернізації свого вироб­ництва, і суми відсоткового прибутку, яку банк не одержить через некомерційне відволікання частини кредитних ресурсів на фінан­сування такої угоди. У більшості випадків придбання банками техніки за цією схемою економічно вигідне.

Найвигіднішим є лізинг для новостворених підприємств та підприємств, які не мають високоліквідних активів. До цієї ка­тегорії належать насамперед підприємства агропромислового комплексу. Тому лізинг як інструмент фінансування сільського господарства набуває сьогодні особливо важливого значення.

На науково-практичній конференції, що відбулася в 1997 р. під девізом «Проблеми і перспективи розвитку фінансової сис­теми України» (такі конференції щорічно проводить НБУ разом із Міністерством фінансів України), були зокрема визначені такі основні напрями зміцнення банківської системи (подано в ско­роченому варіанті).

1. Комерційним банкам, які здійснюють довгострокове креди­тування та інвестиційну діяльність, забезпечити надання: держав­них гарантій, джерелом яких міг би бути «бюджет розвитку»; податкових пільг.

2. З метою скорочення коштів в обігу та збільшення на цій підставі обсягів кредитування комерційними банками, а також із метою подолання кризи платежів: розвивати переоблік Національ­ним банком України векселів комерційних банків і комерцій­ними банками — векселів своїх клієнтів; комерційним банкам здійснювати операції авалю і доміциляції векселів; запровадити ліцензування Національним банком України емісії векселів ко­мерційними банками.

3. Завершити формування банку даних сумнівних позичаль­ників. Створити реєстр закладеного майна і гарантій, що дасть змогу запобігти подвійній заставі того самого майна.

4. Диверсифікувати діяльність банківських установ і підвищи­ти рівень обслуговування клієнтів. Для цього необхідно: розвива­ти іпотечний кредит, у тому числі на житлове будівництво; впро­ваджувати фінансовий лізинг; розвивати факторингові операції; розвивати розрахунки за допомогою векселів і кредитних карток.