14.1. Класифікація основних засобів, нематеріальних активів та їх вартісна оцінка

Банк як суб’єкт господарської діяльності неспроможний працювати без відповідних не те умов. Насамперед йдеться про володіння або користування основними засобами або нематеріальними активами на підставі юридичних прав фінансового лізингу. Основні засоби є матеріальними активами, оскільки вони мають фізичну форму. До основних засобів належить земля, будівлі, споруди, устаткування, комп’ютерна та обчислювальна техніка, приладдя, меблі, транспортні засоби, інструменти, інвентар та інші матеріальні цінності зі строком корисного використання більше року, крім цінностей, які за рішенням Кабінету Міністрів України належать до категорії малоцінних та швидкозношуваних предметів.

Нематеріальні активи є засобами довгострокового користуван­ня, але фізично не існують. До них належать програмне забезпечення, патенти, авторські права тощо.

Матеріальні активи поділяються на активи, за якими нараховується амортизація (будівлі, споруди, обладнання, меблі та інше) та на такі, за якими не нараховується амортизація (земля). Земля — це єдиний матеріальний актив, за яким не нараховується амортизація, оскільки термін її використання практично не обмежений.

Усі нематеріальні активи підлягають нарахуванню амортизації. Операції, пов’язані з придбанням та рухом основних засобів та нематеріальних активів, належать до категорії внутрішньобанківських операцій.

По суті їх облік повністю адекватний обліку в інших галузях народного господарства. Відмінність — лише у рахунках бухгалтерського обліку. Окрім цього, в банківській обліковій політиці щодо обліку основних засобів досить чітко виокремлюється фінансовий та податковий облік.

Чинна Інструкція з бухгалтерського обліку основних засобів та нематеріальних активів комерційних банків України затверджена Постановою Правління Національного банку № 141 від 14.04.98 р. Вона базується на головних принципах міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, зокрема: оцінці, суттєвості, нарахуванні доходів та видатків, даті операції, прийнятності вхід­ного балансу, та визначає процедури фінансового обліку основних засобів та нематеріальних активів.

Тема охоплює такі питання.

Класифікація основних засобів, нематеріальних активів і їх вартісна оцінка.

Бухгалтерський облік власних основних засобів.

Облік власних нематеріальних активів.

Облік амортизації основних засобів та нематеріальних активів.

Порядок проведення інвентаризації основних засобів і нематеріальних активів та відображення її результатів у бухгал­терському обліку.

Теоретичні відомості

За функціональним призначенням розрізняють операційні та неопераційні основні засоби.

Операційні основні засоби — це ті, що беруть безпосередню, повну чи часткову участь у банківській діяльності або сприяють її виконанню.

До них належать:

— приміщення адміністративних і операційних служб, житлові приміщення банку (наприклад, гуртожиток, готель, квартири, що належать банку і в яких проживають його працівники);

— обладнання, транспортні засоби, що використовуються бан­ком (наприклад: обладнання їдальні, що використовується для обслуговування працівників банку).

Неопераційні основні засоби — ті, що не беруть безпосередньої або побічної участі у банківській діяльності.

Наприклад, основні засоби, придбані для здачі в фінансовий лізинг або повернені лізингоодержувачем лізингодавцю до прийняття рішення про подальше їх використання, а також основні засоби, за якими прийнято рішення про їх продаж та невикористання банком, а також основні засоби, що обліковувались як застава на момент підписання кредитної угоди і які прийняті на баланс внаслідок непогашення кредиту.

Основні засоби можуть бути придбані або виготовлені банком самостійно.

У вартість придбаних активів включаються всі витрати, пов’я­зані з придбанням (ціна придбання), доставкою, монтажем і введенням в експлуатацію. У разі придбання будівель і споруд, що були в експлуатації, у вартість придбання включається ціна купівлі, витрати, пов’язані з ремонтом та інші витрати, необхідні для приведення його у робочий стан.

Адміністративні та інші витрати не є компонентом вартості основних засобів, якщо вони не відносяться безпосередньо до придбання об’єкта чи приведення його у робочий стан.

Первісна вартість об’єкта, виготовленого банком самостійно, складається з таких витрат:

вартість підготовки будівельного майданчика;

транспортно-заготівельні витрати;

витрати на встановлення;

оплата фахівців (архітекторів, інженерів);

капіталізовані проценти за придбаними ресурсами, використаними для виготовлення об’єкта;

інші витрати.

У разі будівництва об’єкта підрядним способом у вартість об’єкта включається сума витрат підрядника за актами виконаних робіт.

Всі витрати за завершеними капітальними вкладеннями власних основних засобів та нематеріальних активів відносяться на збільшення їх вартості. Витрати на поточний ремонт та утримання активів відносяться на видатки банку по мірі їх проведення та не впливають на балансову вартість відповідного об’єкта основних засобів.

Завданням обліку основних засобів та нематеріальних активів є:

правильне і своєчасне документування і відображення операцій за рухом основних засобів;

контроль за зберіганням основних засобів;

правильне і своєчасне нарахування амортизації (зносу).

Наказом керівника призначається особа (особи), яка відповідальна за зберігання основних засобів і з якою укладається до- говір про матеріальну відповідальність згідно з чинним законодавством.

Придбані (виготовлені) основні засоби оприбутковуються за первісною вартістю. Процес розподілу вартості, яка амортизується на витрати в процесі їх використання, називається амортизацією (зносом). Балансова (залишкова) вартість основних засобів визначається як різниця між первісною вартістю та сумою зносу.

Балансова вартість основних засобів збільшується на суму капітальних вкладень.

Протягом експлуатації основні засоби можуть приводитись у відповідність до цін вартості корисного використання (переоцінюватись). Переоцінка здійснюється у випадках, коли балансова вартість основних засобів істотно відрізняється від вартості корисного використання активу. Вартість корисного використання визначається на підставі оцінки незалежних експертів, інформації підприємств-виробників, або організацій, що займаються збутом основних засобів, а також за даними прайс-листів газет, які друкують інформацію про ціну, надану їм конкретними торговельними організаціями, а у випадках відсутності належної інформації (наприклад, за активами, які вже були в експлуатації) або специфічного використання активу — на підставі оцінки незалежних експертів.

Придбані (виготовлені) нематеріальні активи обліковуються за первісною оцінкою, яка складається із фактичних витрат на придбання (виготовлення) і приведення у стан, за якого вони придатні для використання відповідно до запланованої мети.

Списання вартості нематеріальних активів на витрати протягом строку їх використання називається амортизацією (зносом).

Балансова (залишкова) вартість визначається як різниця між первісною вартістю і сумою зносу.

Капітальні витати, які проведені після придбання нематеріального активу збільшують його балансову вартість.

Аналітичний облік основних засобів ведеться в інвентарних картках, а також в інвентарній книзі обліку основних засобів та нематеріальних активів. Записи в інвентарній книзі здійснюються на кожний предмет окремо. Облік зброї ведеться в окремій інвентарній книзі. Ведення інвентарної книги та інвентарних карток може здійснюватися автоматизовано або вручну. При цьому будь-яка форма ведення даних регістрів повинна забезпечувати наявність усіх необхідних реквізитів і звірку аналітичного обліку з синтетичним на будь-яку дату.

У разі ведення обліку в автоматизованому режимі здійснюється роздрукування матеріалів звірки даних аналітичного обліку з синтетичним на перше число кожного місяця.

Одиницею обліку основних засобів є окремий інвентарний об’єкт — закінчений пристрій з усіма до нього пристосуваннями і приладами, або конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій.

Кожному інвентарному об’єкту незалежно від того, знаходиться він в експлуатації чи в запасі, присвоюється відповідний інвентарний номер, який проставляється на предмети та в інвентар­ній картці. Картки групуються за групами однорідних предметів. Ці номери зберігаються за об’єктом на весь період його знаходження у цій установі банку. Інвентарні номери об’єктів, що вибули, не можуть бути присвоєні іншим об’єктам, що поступили в установу.

Переоцінені об’єкти основних засобів записуються за відновленою вартістю в інвентарні картки. Картки основних засобів, що не експлуатуються, групуються окремо.

Інвентарна книга обліку основних засобів у кінці року не закривається, записи в ній продовжуються у новому році.

Після завершення звітного року в книзі робиться відмітка про звірку аналітичного обліку з синтетичним станом на 1 січня звітного року, яка затверджується підписом головного бухгалтера чи його заступником.

Облік об’єктів основних засобів за місцем їх експлуатації (зна­ходження) здійснюється в інвентарному списку. Дані за об’єкт­ним обліком основних засобів за місцем знаходження мають відповідати записам в інвентарних картках (книгах).

Облік операцій за основними засобами ведення за такими рахунками 4 класу Плану рахунків «Довгострокові вкладення, основні засоби та нематеріальні активи».

4300 Нематеріальні активи

4309 (контрактивний) знос нематеріальних активів.

4310 Капітальні вкладення за не введеними в експлуатацію нематеріальними активами.

4400 Операційні основні засоби

4409 (контрактивний) Знос операційних основних засобів.

4430 Капітальні вкладення за незавершеним будівництвом і за не введеними в експлуатацію операційними основними засобами

4500 Неопераційні основні засоби.

4509 (контрактивний) Знос неопераційних основних засобів.

4530 Капітальні вкладення за незавершеним будівництвом та за не введеними в експлуатацію неопераційними основними засобами.

4531 Обладнання, що потребує монтажу.

5100 Результати переоцінки основних засобів.